Справа № 273/1168/25
Провадження № 2/273/358/26
14 січня 2026 року м.Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., з участю представника позивача адвоката Степанчук О.М. (в режимі відеоконференції), відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Баранівка в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
В обгрунтування позову зазначив, що з 04.03.2016 року по 04.04.2019 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_1 . За час перебування в шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 04.04.2019 року рішенням Баранівського районного суду Житомирської області у справі №273/501/19 шлюб між ним та ОСОБА_1 - розірвано, а також згідно цього ж судового рішення з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дня подання позову до суду 19.03.2019 року і до повноліття сина ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , затим в розмірі частини усіх видів доходу, але не менше передбаченого законом мінімуму і до повноліття доньки ОСОБА_6 тобто до 09.03.2036 року. 21.02.2025 року він уклав новий шлюб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Від шлюбу з ОСОБА_7 у них народилась донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У зв'язку з одруженням з ОСОБА_7 та народженням ще однієї дитини, доньки ОСОБА_9 , у нього змінився сімейний стан. Перебування дружини ОСОБА_10 у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років, а також необхідність матеріального забезпечення, утримання та виховання ще однієї малолітньої дитини ОСОБА_9 , викликали у нього додаткові фінансові витрати, які в свою чергу погіршили його матеріальне становище. До того ж, крім обов'язку сплачувати за рішенням суду аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та утримання третьої малолітньої доньки ОСОБА_8 , він як батько, має зобов'язання щодо утримання і своєї четвертої дитини, найстаршого сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який продовжує навчатись на денній формі навчання у закладі фахової передвищої освіти, а саме у Звягельському політехнічному фаховому коледжі, на контрактній основі. Після досягнення ОСОБА_11 повноліття та у зв'язку з його навчанням він в добровільному порядку виконує свій батьківській обов'язок щодо його матеріального утримання та забезпечення, адже син навчається на контрактній основі на денній формі навчання. Вважає, що оскільки за період з 04.04.2019 року по сьогоднішній день його сімейний стан суттєво змінився, а також погіршилось матеріальне становище, що пов'язано з додатковою необхідністю утримання дружини, яка доглядає їхню новонароджену дитину, додаткових витрат на утримання новонародженої дитини та повнолітнього сина, який навчається, він має право на зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки за рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 04.04.2019 року у справі №273/501/19. Також вважає, що навіть при зменшенні розміру стягуваних аліментів з 1/3 частини всіх доходів до 1/4 частини мінімальні потреби сина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будуть забезпечені. Водночас, зменшення розміру аліментів буде справедливим і у відношення до його інших двох дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 14.08.2025 року справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно.
Представник позивача адвокат Степанчук О.М. в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 з підстав, вказаних у позові, та просила задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю. Пояснила, що жодного належного доказу на погіршення свого матеріального становища позивач не надав. Його одруження та народження дитини не повинні впливати на забезпечення життя дітей. Відповідач сплачує аліменти на двох дітей в розмірі 4000,00 грн на місяць, що є мінімальним розміром, жодної участі у вихованні дітей не бере. Витрати на дітей становлять значно більшу суму ніж 4000,00 грн. Позивач перебуває за кордоном, а тому може платити аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 04.04.2019 року розірвано, та стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частина усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з дня подання позову до суду 19.03.2019 року і до повноліття сина ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , затим в розмірі частини усіх видів доходу, але не менше передбаченого законом мінімуму і до повноліття доньки ОСОБА_6 тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 9-12).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_2 21.02.2025 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 (а.с.13). У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 14 - 17).
Позивач також є батьком повнолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.18).
Згідно копії довідки Звягельського політехнічного фахового коледжу від 22.04.2025 року №435 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , навчається на денному відділенні за спеціальністю «123- Комп'ютерна інженерія» на контрактній формі навчання з 01.09.2023 року по 30.06.2026 року (а.с.24).
Згідно заяви ОСОБА_12 , матері ОСОБА_11 , посвідченої нотаріально, остання вказала, що ОСОБА_2 в добровільному порядку продовжує матеріально забезпечувати та утримувати їхнього повнолітнього сина ОСОБА_11 (а.с.25).
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статями 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Стаття 7 Сімейного Кодексу України визначає, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частина 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 pоку встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Отже, у зв'язку із зміною матеріального або сімейного стану, зокрема, платника аліментів, один із батьків дитини може подати до суду заяву про зміну розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів, про що також зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13.
Разом з тим, зменшення або збільшення розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду.
Розмір аліментів, визначений рішенням суду 04.04.2019 року у цивільній справі № 273/501/19, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей, і суперечитиме інтересам дітей.
Діти позивача мають право на гідне та забезпечене життя, а їх батько, у свою чергу, зобов'язаний брати участь у забезпеченні їхнього благополуччя.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували зміну в бік погіршення його матеріального становища на час звернення до суду з зазначеними позовними вимогами, або докази щодо поліпшення матеріального становища відповідача, які б слугували підставами для зменшення розміру аліментів, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Також, суд зазначає про відсутність інформації про доходи та витрати позивача, що позбавляє суд можливості зробити однозначний висновок про погіршення майнового становища позивача, тому визначений судом розмір аліментів на неповнолітніх дітей сторін відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дітей, які мають право на достойний рівень матеріального забезпечення.
Здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (стаття 155 СК України).
Також суд зауважує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, на матір.
Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а перебування на утриманні інших дітей не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів, визначений законом розмір прожиткового мінімуму для дітей від 6 до 18 років, враховуючи право дітей на достойний рівень матеріального забезпечення і обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття, суд вважає, що розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання неповнолітніх дітей, не може бути безпідставно заниженим.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, з урахуванням поданих доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вимога про стягнення судових витрат, згідно ст. 141 ЦПК України не вирішується, так як в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 141, 180-184,191,192 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76 - 81, 128, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бєлкіна Д.С.