Справа № 640/21079/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Марич Є.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
14 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) в якому просив:
- визнання протиправними дії ГУ ПФУ в місті Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки №210721 від 21.07.2021 про заробітну плату для обчислення пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки №210721 від 21.07.2021 про заробітну плату для обчислення пенсії, починаючи з 22.07.2021.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 в задоволенні значеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, починаючи з 22.07.2021, та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
05.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок його пенсії, з урахуванням його заробітку, визначеного довідкою ПАТ «Експериментальний механічний завод» №210721 від 21.07.2021, за період роботи з 01.01.1984 по 31.12.1989 (а.с.21).
Листом від 28.10.2022 за вих. №23447-23042/С-02/8-2600/22 ГУ ПФУ в м. Києві відмовлено в перерахунку пенсії позивача, з урахуванням вищезазначеної довідки, та зазначено, що надана позивачем довідка перевірялась на предмет обґрунтованості її видачі, що підтверджується Актом №3434-4, складеним 15.12.2021р. фахівцями контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в м. Києві. За результатами виходу за адресою підприємства, яке видало довідку про заробітну плату №210721, встановлено, що останнє за адресою реєстрації відсутнє. При цьому, відповіді на лист відповідача від 17.06.2022 за вих. №2600-1005-8/68017, адресованого ПАТ «Експериментальний механічний завод», пенсійним органом не отримано (а.с.22).
Вважаючи зазначену відмову у перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції для захисту своїх прав і законних інтересів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що лист-відповідь носить інформаційний характер та сформований згідно ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян», а позивач заяви встановленої форми про перерахунок пенсії не подавав, позаяк подана заява є довільної форми, у зв'язку із чим, відповідач рішення за наслідками розгляду такої заяви не приймав.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV позивач, як застрахована особа, має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, що передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 40 Закону №1058-IV встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
У відповідності до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно наданої позивачем трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1979 вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 12.01.1984 по 25.10.1989, працював на посаді формувальника Київського експериментального механічного заводу, який 04.05.2011 року перейменовано на ПАТ «Експериментальний механічний завод» (а.с.6 на звороті).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22- 1 (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Факт роботи ОСОБА_1 на посаді формувальника Київського експериментального механічного заводу, підтверджується трудовою книжкою, та врахуванням страхового стажу відповідачем при призначенні пенсії, зазначеного саме в трудовій книжці позивача.
У даному випадку, відмовою здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки ПАТ «Експериментальний механічний завод» №210721 від 21.07.2021 про заробітну плату для обчислення пенсії стало те, що за результатами виходу за адресою підприємства, яке видало довідку про заробітну плату №210721, пенсійним органом встановлено, що останнє за адресою реєстрації відсутнє. При цьому, відповіді на лист відповідача від 17.06.2022 за вих. №2600-1005-8/68017, адресованого ПАТ «Експериментальний механічний завод», пенсійним органом не отримано.
Тобто, ГУ ПФУ в м. Києві фактично відмовлено позивачу в перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, через неможливість її перевірки.
Дослідивши матеріали справи та надану позивачем довідку ПАТ «Експериментальний механічний завод» №210721 від 21.07.2021 про заробітну плату для обчислення пенсії, судом апеляційної інстанції встановлено, що вона є належним доказом по справі, містять всі необхідні дані для врахування відомостей зазначених у ній, а саме, сума заробітної плати розшифрована по місяцях, мається печатка відповідальної особи, та підстава видачі (а.с.10).
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції суд доходить висновку, що ОСОБА_1 спірний період працював у зазначеному підприємстві та отримував заробітну плату, а тому у відповідача відсутні законні підстави для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням наданої довідки.
Пунктом 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.
Згідно зі ст. 101 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.
Разом з тим, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні/перерахунку позивачу пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17(адміністративне провадження №К/9901/24469/18).
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що лист-відповідь носить інформаційний характер та сформований згідно ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян», а позивач заяви встановленої форми про перерахунок пенсії не подавав, позаяк подана заява є довільної форми, у зв'язку із чим, відповідач рішення за наслідками розгляду такої заяви не приймав, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки зазначена відмова відповідача в перерахунку пенсії позивача, викладена в листі-відповіді від 28.10.2022, є актом індивідуальної дії, який порушує законні права та інтереси позивача.
Окрім того, мотиви суду першої інстанції в частині того, що заява позивача для перерахунку пенсії подана в довільній формі і не відповідає Порядку №22-1 також є безпідставними, оскільки зазначена подача документів для перерахунку пенсії не протирічить нормам чинного законодавства, і не зазначалася відповідачем як підстава відмови під час звернення позивача із заявою від 05.10.2022 року.
Таким чином, відмова ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії, з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №210721 від 21.07.2021, яка видана ПАТ «Експериментальний механічний завод», за період роботи 01.01.1984 по 31.12.1989, на посаді формувальника у Київському експериментальному механічному заводі, є протиправною, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Правовими положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.
У даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено факт, який свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача, з огляду на вищезазначені висновки викладені в даній постанові.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта в ладних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, під час подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн., який підлягає стягнення з відповідача на користь позивача, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №210721 від 21.07.2021, яка видана ПАТ «Експериментальний механічний завод», за період роботи 01.01.1984 по 31.12.1989.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №210721 від 21.07.2021, яка видана ПАТ «Експериментальний механічний завод», за період роботи 01.01.1984 по 31.12.1989, починаючи з 22.07.2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) судові витрати на сплату судового збору в сумі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 14.01.2026 року