Номер провадження: 11-сс/813/2029/25
Справа № 947/12615/25 1-кс/947/12661/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 про арешт майна в межах кримінального провадження № 72024161030000019 від 26.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України,
установив
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження № 72024161030000019 від 26.12.2024 року було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 06.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1) Чорнові записи на 3 арк.;
2) Грошові кошти у розмірі 2 600 Євро, купюрами номіналом 100 Євро;
3) Грошові кошти у розмірі 1 400 Євро, купюрами номіналом 200 Євро;
4) Грошові кошти у розмірі 69 800 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США
шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном власниками та іншими особами до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що розгляд клопотання вкотре відбувся без присутності власників майна та їх представника.
Також зазначають, що клопотання прокурора необґрунтоване, вилучені кошти є власністю та набуті законним шляхом.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, яке обґрунтовує тим, що копію оскаржуваної ухвали слідчого судді власником майна було отримано лише 10.09.2025 року та 15.09.2025 року подана апеляційна скарга.
В судове засідання апеляційного суду учасники кримінального провадження не з'явились, від представника власника майна, а також прокурора надійшли заяви про розгляд провадження за їхньої відсутності, на підставі чого розгляд справи проведений за відсутності учасників провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Поряд з цим, у п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В свою чергу, абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Таким чином, при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження, слід чітко встановити початок перебігу вказаного строку та його закінчення.
З матеріалів провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена 29.08.2025 року без участі власників майна (а.с.109-113) та була направлена на електронну адресу 10.09.2025 року.
Водночас, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу 15.09.2025 року.
При розгляді клопотання власника майна, апеляційний суд враховує положення абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, а також висновки Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені в постанові від 27 травня 2019 року по справі № 760/12179/16-к, згідно яких якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Разом з тим, колегія суддів також враховує, що законність та обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, також забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Тому передбачене главою 26 КПК України право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження та процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження.
Враховуючи викладені положення кримінального процесуального закону та судової практики, колегія суддів приходить до переконання, що строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді був пропущений ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із поважних причин.
З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно матеріалів кримінального провадження, Територіальним управлінням БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72024161030000019 від 26.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України.
За версією органу досудового розслідування, на території Одеської області здійснюють господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним на автозаправних станціях під брендом «Petromol» підприємства ТОВ «Топгрупп» (код ЄДРПОУ 43300491) та ТОВ «Толар-Групп» (код ЄДРПОУ 45373378). Вказані товариства підконтрольні фактичному власнику мережі АЗС «Petromol» - громадянину Р.Болгарія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також посадовим особам ТОВ «Топгрупп», які здійснюють свою діяльність з приховуванням фактичних доходів і ухиленням від сплати податків.
За наявною інформацією, в листопаді-грудні 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним вищевказаним юридичним особам в тому числі за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Крайня, 83.
Проте, станом на теперішній час на автомобільних заправних станціях «Petromol», розташованих за вищевказаними адресами, і надалі здійснюється роздрібна торгівля пальним за відсутності ліцензій на право провадження такої діяльності.
Детективами Територіального управління БЕБ в Одеській області в ході обшуку від 08.04.2025 за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Крайня, 83, у тому числі встановлено автомобіль DAF д.н.з. НОМЕР_1 , полупричіп-цистерна НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , що безпосередньо мав намір на вивантаження імпортованого газу скрапленого нафтового (код 2711190000).
Зокрема, показами свідка ОСОБА_10 від 08.04.2025 встановлено, що будучи водієм ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44707123) за вказівкою службових осіб зазначеного підприємства, 08.04.2025 відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000028753 від 08.04.2025 здійснив завантаження на території ДП «Ренійський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125809) імпортованого газу скрапленого нафтового, об'ємом 36 431,55 дм3 у автомобіль DAF д.н.з. НОМЕР_1 , полупричіп-цистерна НОМЕР_2 та направився на автозаправну станцію під брендом «Petromol», що знаходиться за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Крайня, 83 з метою вивантаження палива (газу) на зазначеній АЗС та надав копії підтверджуючих документів, а саме: товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000028753 від 08.04.2025.
Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000028753 від 08.04.2025 вантажовідправником нафтопродукту - газу вуглеводного скрапленого (код 2711190000) являється ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 44707123), вантажоодержувачем ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ» (ЄДРПОУ 44257589) у пункті навантаження: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, пункт розвантаження: м. Львів, вул. Конюшинна, 14. Прийняв водій ОСОБА_10 автомобілем DAF д.н.з. НОМЕР_1 , полупричіп-цистерна НОМЕР_2 .
Таким чином, за версією органу досудового розслідування, ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44707123) всупереч діючого законодавства України вчиняє дії, направлені на незаконну торгівлю пальним на автомобільних заправних станціях «Petromol» за відсутності ліцензій на право провадження такої діяльності.
В ході досудового розслідування, 06.05.2025 року проведено обшук за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 17, кв. 67, у ході виявлено та вилучено:
1) Чорнові записи на 3 арк.;
2) Грошові кошти у розмірі 2 600 Євро, купюрами номіналом 100 Євро;
3) Грошові кошти у розмірі 1 400 Євро, купюрами номіналом 200 Євро;
4) Грошові кошти у розмірі 69 800 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США.
07.05.2025 року на підставі постанови детектива вилучене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с.77).
Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що наразі існує необхідність у збереженні вилученого майна, яке є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки може містити докази, які входять до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні №72024161030000019 від 26.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України.
При цьому, посилання власників майна про те, що до клопотання стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що вилучене в ході обшуку майно має значення для кримінального провадження, апеляційний суд відхиляє, оскільки зв'язок вилученого майна із предметом доказування у кримінальному провадженні підлягає перевірці з боку органу досудового розслідування.
Апеляційний суд звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.
Доводи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 викладені в апеляційній скарзі про те, що вилучені грошові кошти отримані легально та є накопиченнями родини, враховуючи, що ОСОБА_6 здійснює значну готівкову діяльність та отримує високий дохід як від заробітної плати, так і від підприємницької діяльності, операції з продажу автомобілів у період 2020-2023 років, не можуть слугувати беззаперечним підтвердженням законності походження вилучених грошових коштів з огляду на значний проміжок часу. Надані довідки щодо доходів не підтверджують факту обготівкування зазначених коштів, а причинно-наслідковий зв'язок між отриманими доходами та вилученими грошовими коштами відсутній, що обґрунтовує необхідність накладення арешту з метою належної фіксації та збереження майна.
Водночас, версія сторони захисту відносно того, що ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ», засновником та директором якого є ОСОБА_6 здійснює господарську діяльність на законних підставах, також заслуговує на увагу, однак дану обставину можливо перевірити шляхом застосування арешту на вилучене майно та в подальшій оцінці документів наданих на підтвердження цих обставин, з боку органу досудового розслідування, та, в свою чергу призначення ряду експертиз на підтвердження чи спростування даного факту.
Зв'язок вилучених чорнових записів та грошових коштів із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
Доводи власників майна про безпідставність накладеного арешту на майно не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки спростовуються матеріалами провадження, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.
Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого розглядалось слідчим суддею без повідомлення власника майна, з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
На час розгляду клопотання, представництво власника майна ОСОБА_6 здійснював адвокат ОСОБА_11 (а.с. 102-105).
Розгляд клопотання прокурора фактично відбувся 29.08.2025 року та адвокат ОСОБА_11 був повідомлений про дату та час розгляду клопотання за допомогою інтернет месенджеру, що підтверджується довідкою про доставку СМС повідомлення (а.с. 106-107) який в судове засідання не з'явився.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поновлено шляхом перегляду провадження в апеляційному суді, однак власники майна в судове засідання апеляційного суду не з'явились, отже, вважати, що порушено їх право на захист, не має підстав.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що на час звернення з клопотання та його розгляду слідчим суддею існували реальні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а тому доводи в цій частині є безпідставними.
При цьому, апеляційний суд вважає, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно не відповідає ознакам речових доказів, у відповідності до вимог ст.98 КПК України.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Всупереч доводам апеляційної скарги про те, що вилучене майно формально визнано слідчим речовими доказами в рамках кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що на момент його арешту існував ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на час розгляду клопотання слідчим суддею існували об'єктивні підстави вважати, що вилучені чорнові записи та грошові кошти, на які слідчим суддею накладено арешт, підлягають дослідженню, оскільки вони можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що вилучене майно, не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, не відповідає дійсності, до того ж, є передчасним.
При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Клопотання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року про арешт майна - задовольнити.
Поновити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року про арешт майна.
Апеляційну скаргу власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2025 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 72024161030000019 від 26.12.2024року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4