Справа № 716/2154/25
15.01.2026 м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складi:
головуючого судді Шевчук Р.М.,
при секретарі судового засідання Єлащуку Р.Г.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Заставнівського районного суду Чернівецької області справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат - Козловська Юлія Павлівна, до Територіальної громади старостинського округу №5 с.Ржавинці Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовною заявою в якій просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який за життя належав її брату - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що після його смерті залишилося спадкове нерухоме майно, а саме: земельна ділянка та житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Зазначає, що вона є спадкоємцем за законом, іншим спадкоємців немає, в свою чергу позивач ОСОБА_1 спадщину прийняла протягом шести місяців від дня смерті брата, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інший спадкоємець брат померлого ОСОБА_2 відмовився від спадщини, про що свідчить заява в матеріалах спадкової справи.
17 вересня 2025 року звернувшись до приватного нотаріуса Чернівецького РНО із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове нерухоме майно, отримала відмову у видачі такого свідоцтва у зв'язку з тим, що нею не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно за померлим ОСОБА_2 .
ЇЇ брат - ОСОБА_2 побудувавши будинок не отримав свідоцтво про право власності на нього, тому надати такі документи нотаріусу вона не може.
Зазначала, що вона не має можливості використати своє право на оформлення спадщини в позасудовому порядку, а тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Враховуючи викладене, просила позовні вимоги задоволити та визнати за нею право власності на спадкове нерухоме майно.
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання та витребувано матеріали спадкової справи.
Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, в її інтересах представником адвокатом - Козловською Ю.П. подано до суду заяву в якій просить справу розглядати у її відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача Територіальної громади старостинського округу №5 с.Ржавинці Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в судове засідання не з'явився.
До суду надійшла заява від представника відповідача, в якому останній зазначив, що Юрковецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу за відсутності представника їх представника.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх
учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази в справі в їх сукупності та взаємозв'язку, врахувавши заяви сторін, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У відповідності до вимог ст.392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до положень ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з позовною заявою за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стверджено копією наданого свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_2 в якому її батьком записано: « ОСОБА_3 » та свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 в якому його батьком записаний « ОСОБА_3 ».
З копії матеріалів спадкової справи за №273/2020, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_1 , прийняла спадщину за законом на спадкове майно, однак не оформила спадкові права на вказане нерухоме майно.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України - спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини.
Отже, після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згідно наказу Держжитлокомунгоспу N 56 від 13 грудня 1995 року.
Згідно з п.4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Як вбачається з технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який виготовлений 15.05.2025 року КП «Заставнівський районне бюро технічної інвентаризації», житловий будинок в АДРЕСА_1 , побудований в 1960 році.
Домоволодіння складається з житлового будинку загальною площею 38,40 кв.м, житловою площею 15,70 кв.м - під літерою «А»., вбиральня під літ. «Б», огорожа під № 1-2.
Пленум Верховного Суду України у п.9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради. Вказаною інструкцією обов'язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: - документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; - виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
З наданої копії з облікової карти об'єкта по господарського обліку на 2016-2020 роки вбачається, що головою вищезазначеного домогосподарства був - ОСОБА_2 .
Таким чином, досліджені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , побудоване відповідно до діючого на час його будівництва законодавства та належним чином було зареєстровано органом місцевого самоврядування в погосподарській книзі.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиною особою, що прийняла спадщину в порядку визначеному ч.1ст.1269 ЦК України.
17 вересня 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Чайки О.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва у зв'язку з тим, що нею не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно за померлим ОСОБА_2 .
Зміст правовідносин в даній справі полягає у тому, що спірний житловий будинок, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкований позивачкою як спадкоємицею за законом, однак те, що за життя спадкодавець не оформив свої майнові права на нерухоме майно позбавляє позивачку можливості оформити належне їй право на спадщину в нотаріальному порядку.
Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємиці на отримання спадщини, а її право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Встановлено, що право власності на спадкове майно (житловий будинок) не оформлене, правовстановлюючі документи на нього відсутні.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, оскільки неоформлення належним чином спадкових прав спадкодавцем та відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином, зважаючи, що спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , є його сестра, ОСОБА_1 , інших спадкоємців немає, а сам факт відсутності державної реєстрації права власності на спадкове майно, не позбавляє спадкодавця власності на спірне майно, вимоги позивачки як спадкоємця за законом є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Іншого способу захисту свого права, окрім як звернення до суду з даним позовом у позивачки немає.
Крім того, відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі ст.ст. 392, 1218, 1261, 1266, 1268, 1273 ЦК України, керуючись статтями 200, 206, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на житловий будинок з належними до нього господарськимим будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літерою «А» загальною площею 38,40 кв.м, в тому числі житловою площею 15,70 кв.м - під, вбиральні літ. «Б», огорожі під № 1-2, в порядку спадкування за законом, після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Чернівецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Шевчук Р.М.