15 січня 2026 року Справа № 480/8353/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8353/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (далі- відповідач), у якій просить:
- визнати незаконним та скасувати п. 3 наказу № 139 від 12.06.2024 щодо застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати незаконним та скасувати наказ від 02.08.2024 № 1121 о/с та поновити позивача на службі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати відповідача виплати заборгованість з грошового забезпечення в розмірі 16774,36 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 19 діб, матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив службу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення " ІНФОРМАЦІЯ_2 штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Наказом Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 12.06.2024 № 139 "Про застосування дисциплінарних стягнень" до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. У подальшому, вимоги вищезазначеного наказу реалізовано шляхом видання наказу від 02.08.2024 № 1121 о/с "По особовому складу", згідно якого відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" наказано звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) сержанта поліції ОСОБА_1 з 02.08.2024.
Позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваних наказів з огляду на порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності останнього.
Зокрема, представник позивача зазначає, що позивачу інкримінується факт відмови від виконання наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 16.05.2024 № 160ДСК/ВС "Про виконання бойових (спеціальних) завдань".
З приводу цього, зазначає, що з березня 2024 року позивач відряджений з 16.04.2024 для виконання бойових завдань до Донецької області відповідно до наказу ДПОП "ОШБ "Лють" № 100ДСК до особливого розпорядження. Під час виконання бойового завдання 19.04.2024 в районі н. п. Часів Яр позивач отримав поранення. 26.04.2024 у нього погіршилось самопочуття та він самостійно звернувся до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Донецькій області» у м. Слов'янськ, де його було оглянуто, та була надана медична допомога та був встановлений діагноз: «Вибухова травма (19.04.2024), цефалгічний синдром, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку». У цій же лікарні проходив лікування до 06.05.2024 включно.
17.05.2024 заступником командира штурмового батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП № 3 ДПОП "ОШБ "Лють" капітаном поліції Матійченком Д.А. в м. Краматорськ позивачу був доведений бойовий наказ, зміст якого зрозумілий, але він пояснив, що виконувати його не зможе, у зв'язку з поганим станом здоров'я, а саме, болями в колінному суглобі та спині, а також, після поранення постійно відчуває головний біль.
Представник зазначає, що у подальшому позивач звернувся до медичної установи, де з 30.05.2024 по 08.06.2024 проходив стаціонарне лікування з діагнозом остеохондроз поясничного відділу хребта, протрузії МХД L4 - L1, вторинний корінцевий синдром стадія загострення, стан після вибухової травми, цефалгічний синдром, тривожно-депресивний розлад. З 10.06.2024 по 30.06.2024 проходив стаціонарне лікування в КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» з діагнозом помірно-виражений тривожно - депресивний розгляд органічного походження (ЧМТ). ПТСР F 41.2.
Відтак, на переконання представника, на момент доведення бойового наказу позивач об'єктивно не мав можливості пройти медичний огляд щодо визначення придатності для проходження служби за станом здоров'я, медичні огляди, що передували невиконанню бойового наказу проведені формально, без урахування його дійсного стану здоров'я, а подальше лікування впродовж місця в умовах стаціонару підтверджує неможливість виконання бойового наказу внаслідок стану здоров'я.
За таких обставин, позивач зазначає про відсутність вини з його боку у невиконання бойового наказу і зв'язку з незадовільним станом здоров'я.
Крім того, зазначає, що позивачу не в повній мірі виплачено грошове забезпечення. Вказує, що відповідно до наданої відповідачем довідки про здійснення розрахунків з квітня 2023 року по серпень 2024 року позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 861450,56 грн, однак відповідно до банківської виписки позивачу фактично перераховано 844676,20 грн. Заборгованість становить 16774,36 грн. Також, відповідно до наказу від 02.08.2024 позивачу мала бути виплачена компенсація за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 19 діб, яка станом на день звернення виплачена не була. Крім того, зазначає, що позивачем був поданий рапорт 04.04.2024 щодо виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, однак нарахування вказаних виплат не проведено. Враховуючи невиплату грошового забезпечення, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом для захисту порушених прав.
Ухвалою суду від 27.09.2024 поновлено позивачу строк на подання позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що за наслідками проведеного службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у відмові від виконання наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП "ОШБ "Лють" від 16.05.2024 № 160 ДСК/ВС "Про виконання бойових (спеціальних) завдань".
Доводи позивача про неможливість виконання наказу у зв'язку з незадовільним станом здоров'я вважає необґрунтованими, оскільки за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обгрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (частина друга статті 5 Дисциплінарного статут). Зазначає, що у даному випадку у спірних правовідносин матеріали справи не містять доказів інформування рапортом про обставини, які не дають можливість виконати наказ.
Стверджує, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в державі. Дисциплінарною комісією було проведено повне та неупереджене службове розслідування, з врахуванням засад Дисциплінарного статуту, щодо рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
На переконання представника, ОСОБА_1 , як поліцейський, зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, бути вірними Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, а також утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. Вчинені позивачем дії свідчать про відсутність у нього високої свідомості, недотримання законодавства та призводить до приниження авторитету поліції.
Вказує, що вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є співмірним вчиненому проступку.
Відтак, на думку представника, наказ від 12.06.2024 № 139 щодо застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ від 02.08.2024 № 1121 щодо звільнення позивача зі служби в поліції відповідає нормам чинного законодавства.
Щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі, зокрема заборгованості в сумі 16774,36 грн, представник зауважив, що ДПОП «ОШБ «Лють» було отримано постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 60741411 від 02.06.2023, а нею зобов'язано ДПОП «ОШБ «Лють» здійснювати відрахування із суми доходів боржника у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 6883,40 грн. На виконання зазначеної постанови з позивача було утримано у липні 2023 року 6883,40 грн.
Також, з позивача за період служби утримувався військовий збір 1,5%, за період з квітня 2023 року по серпень 2024 сума військового збору становить 9891,12 грн. Таким чином, сума 16774,36 грн утримана з позивача відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, просить врахувати, що відповідно до довідки про здійснення розрахунків від 10.10.2024 № 699 позивачу виплачено при звільненні компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 5793,41 грн.
За таких підстав, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 (далі - полк УПОП № 3) Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
За фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими полку УПОП № 3 ДПОП "ОШБ "Лють", у.т.ч. ОСОБА_1 , призначено службове розслідування відповідно до наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 24.05.2024 № 303 "Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії" (а.с. 67-68).
За результатами проведеного службового розслідування т.в.о. начальника управління-командира полку УПОП № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції " ІНФОРМАЦІЯ_1 " було затверджено висновок службового розслідування (далі - висновок) ( а.с.47-63).
Під час службового розслідування встановлено, що 20.05.2024 до відділу моніторингу УПОП № 3 ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " надійшов рапорт заступника командира штурмового батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП № 3 ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " капітана поліції ОСОБА_2 про те, що 17.05.2024 поліцейський взводу № 2 роти № 3 штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 (далі - полк УПОП № 3) Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_1 відмовився від виконання наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 16.05.2024 № 160 ДСК/ВС "Про виконання бойових (спеціальних) завдань".
Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що він перебуває на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 штурмового батальйону № 2 полку УПОП № 3 ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та станом на травень 2024 року, на підставі наказу ДПОП "ОШБ "Лють", з 16.04.2024 відряджений для виконання бойових (спеціальних) завдань до Донецької області до особливого розпорядження. ОСОБА_1 повідомив, що 19.04.2024, під час виконання бойового (спеціального) завдання поблизу населеного пункту Часів Яр Донецької області отримав поранення у вигляді: вибухова травма, цефалгічний синдром, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Лікування він ( ОСОБА_1 ) проходив у ДУ "ТМО МВС України в Донецькій області" у м. Слов'янськ Донецької області до 06.05.2024 включно. 17.05.2024, перебуваючи у м. Краматорськ Донецької області, ОСОБА_2 йому ( ОСОБА_1 ) було доведено бойовий наказ командири зведеного підрозділу УПОП № 3 від 16.05.2024 № 160 ДСК/ВС "Про виконання бойових (спеціальних) завдань". Зміст вказаного наказу йому ( ОСОБА_1 ) був зрозумілий, утім виконати його не спроможний у зв'язку з незадовільним станом здоров'я, а саме: болем у колінному суглобі та спині, а також постійним головним болем.
До пояснень ОСОБА_1 надав копії медичних документів, дослідивши зміст яких, дисциплінарна комісія дійшла до висновку, що станом на 17.05.2024 у нього ( ОСОБА_1 ) відсутні будь-які обмеження для виконання службових повноважень. Рекомендацій щодо оформлення тимчасової непрацездатності у медичних документах не виявлено. Таким чином, факт тимчасової непрацездатності та наявність медичного висновку про тимчасову непрацездатність дисциплінарною комісією не встановлений.
Також, під час службового розслідування були опитані: фельдшер зведеного медичного загону НГУ старший сержант національної гвардії ОСОБА_3 ; командир штурмового батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП № 3 ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " підполковник поліції ОСОБА_4 ; психолог відділу кадрового забезпечення УПОП № 3 ДПОП ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " лейтенант поліції ОСОБА_5 , які підтвердили, що на момент доведення бойового наказу об'єктивні медичні причини для невиконання бойового наказу були відсутні. Будь-яких документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 не надано.
Наказом начальника Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 12.06.2024 № 139 "Про застосування дисциплінарних стягнень" (а.с.66-69) за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, що виразилося у відмові виконати наказ командира зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 16 травня 2024 року № 160ДСК/ВС "Про виконання бойових (спеціальних) завдань", застосовано до поліцейського взводу № 2 роти № 3 штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 (далі - полк УПОП № 3) Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 02.08.2024 № 1121 о/с "По особовому складу" старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 02.08.2024 (а.с.6).
Незгода позивача з вказаними наказами стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Питання організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580-VІІІ).
Відповідно до частини першої статті третьої Закону № 580-VІІІ у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII регламентовано основні обов'язки поліцейського. Згідно з п. 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VІІІ поліцейський, серед іншого, зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
В силу положень частини першої статті 64 Закону № 580-VІІІ особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові. Присяга на вірність Українському народові має такий зміст: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону № 580-VІІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України «Про Дисциплінарний статут» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до статті 11 якого за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з п.п. 1, 2, 3, 6, 11, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VІІІ, зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Законодавець визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Поняття службової дисципліни наведено в частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Перелік дисциплінарних стягнень визначено частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту, серед них: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
При цьому, в пункті 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII як самостійна підстава для звільнення зі служби в поліції вказується накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Одночасно, накладенню дисциплінарного стягнення має передувати проведення службового розслідування. Так, згідно з частиною другою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок № 893).
Згідно з п. 2 розділу VI цього Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 1 Розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Разом з тим, приписами пункту 4 Розділу VII цього Порядку передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Слід також зазначити, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.
Тобто, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.
Таким чином, невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.06.2021 у справі №815/2705/16, у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 3 штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Матеріалами справи підтверджується, що з метою виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України, а також для виконання бойових завдань окремих працівників полку УПОП № 3 ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зокрема ОСОБА_1 , відряджено до Донецької області. Перебування ОСОБА_1 у відрядженні у період з 16.04.2024 по 29.05.2024 підтверджується інформаційною довідкою від 31.05.2024 № 429/59/14-2024/ВС (а.с.104).
Разом з тим, спір у цій справі стосується правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків у період перебування у відрядженні в Донецькій області та дотриманням вимог наказів командування.
Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення ним службової дисципліни, яке, згідно висновку службового розслідування, виявилось у відмові виконати наказ командира зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 16 травня 2024 року № 160ДСК/ВС "Про виконання бойових (спеціальних) завдань".
З цього приводу суд зазначає наступне.
Так, згідно з Наказом МВС України від 27.07.2012 за № 650 "Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі МВС України" наказ є основним розпорядчим документом, який видає керівник підприємства, установи, організації на основі єдиноначальності і який містить індивідуальні приписи або правові норми з питань внутрішньо організаційної діяльності, адресовані підпорядкованим органам і працівникам.
Частиною ст.4 Дисциплінарного статуту визначено, що наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення (ч.1 ст.4). Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень (ч.2 ст.44). Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку (ч.3 ст.4). Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику (ч.4 ст.4). Віддавати (видавати) незаконний наказ або такий, що не пов'язаний із службовою діяльністю поліції або виходить за межі посадових (функціональних) обов'язків керівника, забороняється (ч.5 ст.4). Керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону. Наказ, відданий (виданий) з порушенням вимог закону або з перевищенням повноважень, є недійсним та підлягає скасуванню прямим керівником (ч.6 ст.4).
З наведеного вбачається, що поліцейський зобов'язаний виконувати отриманий від безпосереднього чи від прямого керівника наказ доти, доки цей наказ не буде скасований посадовою (службовою) особою Національної поліції України вищого рівня.
Відповідно до позиції відповідача позивач відмовився від виконання наказу командира зведеного підрозділу УПОП № 3 ДПОП "ОШБ "Лють" від 16.05.2024 № 160 ДСК/ВС "Про виконання бойових (спеціальних) завдань", яким встановлено порядок дій особового складу при виконанні бойового завдання.
Заперечуючи проти наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач при зверненні з даним позовом до суду, посилався на те, що за за станом здоров'я не міг виконати бойовий наказ.
Втім, суд критично оцінює вказані доводи, оскільки за результатами дослідження змісту медичних документів, поданих позивачем до матеріалів справи, вбачається, що станом на 17.05.2024 у ОСОБА_1 не було жодних обмежень щодо виконання службових обов'язків. У наданих медичних документах відсутні рекомендації стосовно оформлення тимчасової непрацездатності. Отже, факт тимчасової непрацездатності, так само як і наявність медичного висновку про неї станом на 17.05.2024, не підтверджено.
Водночас, за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (частина друга статті 5 Дисциплінарного статут). У даному випадку у спірних правовідносин матеріали справи не містять доказів інформування рапортом про обставини, які не дають можливість виконати наказ.
Долучені до матеріалів позовної заяви виписки з медичних закладів про перебування ОСОБА_1 у період з 30.05.2024 по 08.06.2024 та з 10.06.2024 по 30.06.2024 на стаціонарному лікуванні суд не бере до уваги, оскільки ці документи не підтверджують неможливість виконання бойового наказу у визначений час та не свідчать про виконання позивачем обов'язку щодо негайного інформування безпосереднього керівника про обставини, які перешкоджали його виконанню.
Окрім того, під час службового розслідування були опитані: фельдшер зведеного медичного загону НГУ старший сержант національної гвардії ОСОБА_3 ; командир штурмового батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП № 3 ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " підполковник поліції ОСОБА_4 ; психолог відділу кадрового забезпечення УПОП № 3 ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " лейтенант поліції ОСОБА_5 , які підтвердили, що на момент доведення бойового наказу об'єктивні медичні причини для невиконання бойового наказу були відсутні. Будь-яких документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 не надано.
З огляду на вказане, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності вини з його боку у невиконання бойового наказу і зв'язку з незадовільним станом здоров'я
У контексті обставин цієї справи суд враховує, що Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в якому проходив службу позивач, відповідно до покладених на нього завдань здійснює участь, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, під час дії правового режиму воєнного стану.
Отже, забезпечення правового режиму воєнного стану, участь в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій є безпосереднім завданням підрозділів поліції особливого призначення, у тому числі і ДПОП "ОШБ "Лють".
Крім цього, ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений із посадовою інструкцією полійцейського взводу № 2 роти № 3 штурмового батальйону № 2 полку УПОП № 3 ДПОП "ОШБ "Лють", яка визначає коло його службових обов'язків. Зокрема, позивач зобов'язаний брати участь у заходах із відсічі збройної агресії проти України, виконувати бойові (спеціальні) завдання, у тому числі штурмові та контрдиверсійні, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, бути вірним Присязі працівника поліції, а також безумовно виконувати законні накази прямих керівників, віддані в межах їх повноважень.
Водночас посадова інструкція покладає на поліцейського обов'язок утримуватися від дій, що підривають авторитет Національної поліції України або перешкоджають виконанню службових обов'язків іншими працівниками поліції, а також сприяти керівництву у забезпеченні службової дисципліни.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що поведінка позивача, яка полягала у ненаданні безумовної згоди на виконання наказу командира, є порушенням його службових обов'язків та містить ознаки істотного дисциплінарного проступку. Суд враховує, що невиконання наказу поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану створює реальну загрозу злагодженості дій підрозділу в умовах надзвичайних ситуацій, підриває дисципліну та може становити загрозу національній безпеці й суверенітету України.
Відсутність чіткого волевиявлення виконати наказ командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану є несумісним із загальноприйнятими вимогами та підриває авторитет поліції.
Позивач в порушення вимог Присяги працівника поліції, ігноруючи обов'язки поліцейського щодо неухильного дотримання положень Конституції України та інших нормативних актів, що регламентують діяльність поліції нехтував принципами, що регламентують діяльність поліції та обов'язками поліцейського, які є невід'ємною частиною дотримання службової дисципліни поліцейським.
Суд зауважує на тому, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейських підрозділу поліції особливого призначення в умовах воєнного стану, що пов'язано з їх особливою підготовкою та статусом, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати вчинків, які можуть зганьбити звання працівника поліції або підірвати авторитет поліції, не допускати виникнення ситуацій, коли у суспільства може виникнути уявлення про протиправний характер діяльності конкретного поліцейського та поліції в цілому.
За наведених обставин, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є правомірним і пропорційним у даному випадку, оскільки висновки відповідача наведені у оскаржуваному наказі про порушення позивачем вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ знайшли своє підтвердження у ході службового розслідування.
Приц цьому, у ході судового розгляду справи наданими відповідачем доказами підтверджено, що при проведенні службового розслідування та оформленні його результатів, висновком відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з дотриманням необхідної процедури та з урахуванням всіх обставин справи.
На переконання суду, накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчиненого ним проступку, обставинам, за яких його скоєно, та є співмірним, у зв'язку з чим застосування до позивача такого дисциплінарного стягнення є правомірним та пропорційним.
При прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач використав свої дискреційні повноваження щодо вибору стягнення на власний розсуд, тобто діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення в повній мірі узгоджується зі значимістю вчиненого позивачем проступку, а отже не застосований свавільно.
Таким чином, наказ Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 12.06.2024 № 139 "Про застосування дисциплінарних стягнень", яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також наказ від 02.08.2024 № 1121 о/с "По особовому складу", згідно якого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби, є правомірними та не підлягають скасуванню, відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.
З огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв'язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що також зумовлює відмову у задоволенні цієї частини позову.
Щодо позовних вимог в частини зобов'язання відповідача виплатити заборгованість з грошового забезпечення в розмірі 16774,36 грн, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, ДПОП "ОШБ "Лють" було отримано постанову державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.06.2023 № 60741411 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.139-140). Вказаною постановою зобов'язано ДПОП "ОШБ "Лють" здійснювати щомісячні відрахування із доходів боржника ОСОБА_1 у розмірі 20 % до повного погашення заборгованості за виконавчим провадженням, загальна сума якої становить 6883,40 грн.
На виконання зазначеної постанови з позивача у липні 2023 року було утримано 6883,40 грн, що підтверджується довідкою про здійснення рзрахунків за період з квітня 2023 року по серпень 2023 року (а.с.26).
Крім того, судом встановлено, що з доходів позивача за період проходження служби здійснювалося утримання військового збору у розмірі 1,5 %, відповідно до вимог Податкового кодексу України. За період з квітня 2023 року по серпень 2024 року загальна сума утриманого військового збору становить 9891,12 грн.
Таким чином, загальна сума утримань у розмірі 16774,36 грн складається з: 6883,40 грн - утриманих на підставі постанови державного виконавця; 9891,12 грн -утриманого військового збору, та була здійснена відповідачем у межах та на виконання вимог чинного законодавства України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, суд зазначає наступне.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацом першим пункту 7 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Відповідно до пп. 3 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" керівники органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення мають право (а не обов'язок) надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 13 розділу II Порядку № 260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись (що не вказує на обов'язковість) матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
Отже, відповідно до викладених правових норм, додаткові види грошового забезпечення, як то матеріальна допомога, можуть бути нараховані та виплачені лише в межах затверджених асигнувань на грошове забезпечення поліцейських відповідного органу поліції на підставі поданого рапорту, а розмір такої допомоги не має встановленого розміру та визначається керівником відповідного органу поліції в порядку реалізації дискреційних повноважень. Тобто передумовою здійснення виплати є наявність двох умов, а саме: наявності фінансування та подання відповідного рапорта.
Ухвалою суду від 07.01.2026 витребувано у Департаменту поліції особливого призначення" Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " копію рапорту ОСОБА_1 , поданого 04.04.2024, щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення.
На виконання вимог ухвали відповідач повідомив, що рапорти про виплату матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань від ОСОБА_1 у 2024 році до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку не надходили.
З наведеного вбачається, що позивач з відповідними рапортами про виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань до відповідача не звертався, доказів протилежного матеріали справи не містять.
За наведених обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу для оздоровлення за 2024 рік задоволенню не підлягають.
Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 19 діб, оскільки відповідно до довідки про здійснення розрахунків від 10.10.2024 № 699 (а.с. 148) позивачу виплачено при звільненні компенсацію за невикористані дні відпустки за 19 діб у розмірі 5793,41 грн.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів, які б спростовували доводи відповідача щодо того факту, що грошове забезпечення було нараховано позивачу у неналежному розміру, суд дійшов висновку, що права позивача не є порушеними в цій частині.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько