14 січня 2026 року м. Київ справа №320/59927/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства оборони України щодо не призначення на відповідній посаді, не прийняття рішення про подальше службове використання полковника ОСОБА_1 та не прийняття рішення про виплату полковнику ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою займаною посадою до виведення в розпорядження до вирішення питання про призначення на посаді,
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити полковника ОСОБА_1 на рівнозначну посаду за відповідною штатно-посадовою категорією та відповідним тарифним розрядом, яку займав до виведення в розпорядження та виплатити полковнику ОСОБА_1 грошове забезпечення за попередньою займаною посадою починаючи з 1 жовтня 2024 року до призначення на нову посаду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 30.04.2024 № 168 (пункт 14) позивача звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження Директора ДКП МОУ. Водночас, починаючи з 30.04.2024 та по звернення з позовом до суду, позивача не призначено ані на рівнозначній посаді, ані на нижчестоящій посаді, тобто вже більше 7 місяців відповідач не призначає діючого військовослужбовця на посаді, що вказує на його бездіяльність у відношенні до полковника ЗСУ, який проходив службу в структурному підрозділі прямого підпорядкування Міністру оборони України. Питання виплати позивачу грошового забезпечення у розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження не вирішено, в зв'язку із чим, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідачів подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що позивач фактично перебував на лікуванні та у відпустках, а виплата грошового забезпечення у повному розмірі за попередньою посадою до виведення в розпорядження йому виплачувалось по вересень 2024 року. Безпідставні є твердження позивача про те, що Міністерство оборони України проявляє бездіяльність щодо його призначення на офіцерські посади і такі твердження спростовуються наданими до матеріалів справи доказами, однак згідно з відповідями Командувань видів Збройних Сил України, органів військового управління, військових частин, установ, структурних підрозділів Міноборони та військово-навчальних закладів вбачається, що розмістити у себе на посадах військовослужбовців згідно наданого списку, у тому числі й позивача, немає можливості у зв'язку із відсутністю відповідних для розміщення вакантних посад.
Також зауважено, що питання розміщення військовослужбовців може бути розглянуто за їх зверненнями, з урахуванням наявного рівня військової освіти, наукового ступеню та вченого звання, а також досвіду проходження військової служби та здібностей у службовій діяльності. Разом з тим, позивач не звертався до відповідного керівника з метою проходження співбесіди.
Зі свого боку, Кадровий орган Міністерства оборони України зробив і продовжує робити все можливе для розміщення позивача на відповідних офіцерських посадах з урахуванням його штатно-посадової категорії рівня освіти та досвіду військової служби. Тому, твердження позивача про бездіяльність щодо призначення його на відповідні посади є безпідставними.
У відповіді на відзив позивач наголошував, що твердження відповідача про те, що Міністерство оборони України не мало можливості розмістити/перемістити військовослужбовця є недоведеним, оскільки відсутність посади для позивача є лише наслідком дій та бездіяльності відповідача. Окрім цього, виплата грошового забезпечення в повному обсязі припинено з 01.10.2024, що також відбулось внаслідок бездіяльності відповідача.
У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача зауважував, що аргументи позивача спростовуються наданим до матеріалів справи доказами. Також звернуто увагу, що ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, реалізацію якого буде здійснено у встановленому законом порядку. Щодо грошового забезпечення після вересня 2024 року вказано, що доказів звернення позивача із відповідним рапортами до безпосереднього командира стосовно клопотання перед вищим командуванням про вирішення питання щодо продовження виплати грошового забезпечення у повному розмірі до суду не надано.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до штату № 31/025-51 (01) після введення в дію змін до штату, затверджених спільною директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.02.2024 № 321/14/дск Управління представництв замовника було розформовано та замість нього створено Управління з іншою назвою «Головне управління технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки».
На виконання директиви Міністерства оборони України від 22.02.2024 № Д-321/14/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році» 26.02.2024 позивача було попереджено про наступне скорочення його посади, що підтверджується його особистим підписом.
Наказом Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 30.04.2024 № 168 (пункт 14) позивача звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України на час перебування у розпорядженні Позивач залишений на всіх видах забезпечення та у списках Головного управління технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки і виконує обов'язки військової служби в межах, визначених начальником Головного управління технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки.
Позивач зазначає, що кадрове рішення щодо його подальшого службового використання протягом тривалого періоду прийнято не було, питання виплати грошового забезпечення не вирішено, як наслідок, вважаючи зазначену бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовою основою військової служби в Збройних Силах України є Конституція України, Закон України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», інші закони України, прийняті відповідно них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, серед яких Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 19 травня 2009 року № 438/16454 (далі - Інструкція № 170).
Згідно із частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, прав та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджується Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі регулюється визначний Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 1 Положення №1153/2008, дане Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно пункту 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 82 Положення, призначення військовослужбовців на посади здійснюється:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби); для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах; у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій; у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв'язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України;
3) на нижчі посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв'язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов'язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад;
4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
5) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді;
6) у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;
7) у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу;
8) у зв'язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України;
9) у разі запровадження нового військового звання.
Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд).
Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.
Приписами абзацу другого підпункту 6 пункту 82 Положення № 1153/2008 визначено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється на нижчі посади у зв'язку із призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану.
Абзацом другим пункту 257 Положення №1153/2008 визначено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього положення (що містить вичерпний перелік обставин).
Відповідно до підпункту 1 пункту 116 Положення №1153/2008 передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.
Крім того, абзацом 2 Пункт 118 Положення №1153/2008 регламентовано, що у разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони, зокрема, зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення.
Згідно з абзацом 21 пункту 116 Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1-12-1 цього пункту продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан (в подальшому указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» продовжено ведення воєнного стану, який і триває по сьогодні).
Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по дату розгляду цієї справи в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом.
З веденням в Україні правового режиму воєнного стану чисельність Збройних Сил України збільшено. Міністерство оборони України, Збройні Сили України, а також Державна служба спеціального транспорту переведені на організацію і штати воєнного часу.
Згідно з частинами п'ятою, сьомою статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.
Як установлено судом, у зв'язку із проведенням організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України, Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України була організована робота щодо визначення подальшого службового становища осіб офіцерського складу, посади яких підлягають скороченню, в тому числі позивача.
Згідно з листа начальника Головного управління технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки від 18.11.2024 № 144-МІІ, а також з аркушу проведеної з позивачем бесіди вбачається, що полковник ОСОБА_1 володів інформацією про відсутність вакантних посад, які відповідали б його тарифному розряду та штатно-посадовій категорії «заступників начальників чи начальників управлінь» після введення в дію штату в Головному управлінні технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки.
Таким чином, посилання позивача на бездіяльність відповідача в період з дати попередження про скорочення його посади по дату прийняття наказу від 30.04.2024 № 168 щодо звільнення від займаної посади і зарахування у розпорядження директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, оскільки останнім такий наказ не оскаржується, чим фактично не заперечується погодження з діями та умовами відповідача.
Окрім цього, ураховуючи стан відсутності вакантних посад в Головному управлінні на час прийняття наказу від 30.04.2024 № 168 та відсутності заперечень щодо означених фактів, позивач подав рапорт про направлення його для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби для подальшого оформлення документів на звільнення з військової служби, що також не заперечується позивачем.
Так, на реалізацію рапорту позивача 30.04.2024 за № 8 тимчасово виконуючим обов'язки директора Департаменту державного гарантування якості Міністерства оборони України був виданий наказ (по стройовій частині) про вибуття полковника ОСОБА_1 з 01.05.2024 для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України.
Згідно з інформацією начальника Головного управління технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки позивач 28.05.2024 прибув з проходження Військово-лікарської комісії, якою був визнаний придатним до проходження військової служби, у подальшому 24.06.2024 подав рапорт про вибуття у відпустку за сімейними обставинами до 08.07.2024, прибув на службу 08.07.2024 та у цей же день написав рапорт про вибуття у першу половину щорічної відпустки за 2024 рік на 15 діб, прибув на службу 24.07.2024 та в той самий день написав рапорт про вибуття і вибув у другу половину щорічної відпустки на 15 діб та 07.08.2024 під час перебування у відпустці убув на стаціонарне лікування у шпиталь, де перебував до 13.08.2024 по прибуттю зі шпиталю 13.08.2024 в цей же день написав рапорт і вибув у відпустку у зв'язку із хворобою на 30 діб; прибув на службу 13.09.2024 та у цей же день написав рапорт про надання йому звільнення від виконання службових обов'язків на 5 діб у зв'язку із хворобою по 18.09.2024.
Отже, з урахуванням перебування позивача у відпустках та на лікуванні, виплата грошового забезпечення у повному розмірі за попередньою посадою до виведення в розпорядження йому виплачувалось по вересень 2024 року, що також не заперечується останнім.
Також є необґрунтованими твердження позивача про те, що Міністерство оборони України проявляє бездіяльність щодо призначення позивача на офіцерські посади, оскільки такі спростовуються листами Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України та Управління персоналу Міноборони від 25.04.2024 вих. № 220/16/1379, від 01.08.2024 вих. № 434/116 , від 07.11.2024 вих. № 434/957, з яких вбачається, що кадрові органи Міністерства оборони України відповідно до вимог пунктів 82 та 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 зверталися до ІНФОРМАЦІЯ_1 видів Збройних Сил України, органів військового управління, військово-навчальні заклади, структурних підрозділів Міноборони з пропозиціями розмістити виведених у розпорядження військовослужбовців на посадах, зокрема і полковника ОСОБА_1 .
Згідно з долученими до матеріалів справи відповідями Командувань видів Збройних Сил України, органів військового управління, військових частин, установ, структурних підрозділів Міноборони та військово-навчальних закладів вбачається, що розмістити у себе на посадах військовослужбовців згідно наданого списку, у тому числі і позивача, немає можливості у зв'язку із відсутністю відповідних для розміщення вакантних посад.
Відповідно до відповіді від 19.08.2024 вих. № 182/6096 Національного університету оборони України вбачається, що питання розміщення військовослужбовців може бути розглянуто за їх зверненнями, з урахуванням наявного рівня військової освіти, наукового ступеню та вченого звання, а також досвіду проходження військової служби та здібностей у службовій діяльності. Разом з тим, як установлено судом, позивач не звертався з метою проходження співбесіди.
Окрім цього, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 по справі № 9901/364/21 досліджувала таке питання, як кадрові повноваження суб'єкта владних повноважень, та за результатами дослідження виснувала, що - це його компетенція призначати на посаду та/або звільняти з посади в органах державної влади (чи в інших публічних юридичних особах) певних осіб або самостійно, або через безпосередню участь у процесі призначення та/або звільнення такої особи разом з іншими органами державної влади.
Таким чином, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про протиправну бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття кадрового рішення для подальшого службового використання полковника ОСОБА_1 . Відтак, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
В зв'язку із наведеним, вимога про зобов'язання призначити полковника ОСОБА_1 на рівнозначну посаду за відповідною штатно-посадовою категорією та відповідним тарифним розрядом, яку займав до виведення в розпорядження, як похідна вимога, також задоволенню не підлягає.
Щодо питання продовження отримання позивачем виплат за попередньою посадою грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Пунктом 1 розділу XXVIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. № 745/32197) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю у розмірі, який він одержував за займаною посадою до зарахування у розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.
Згідно з листа Головного управління технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки вих. № 259/4839 від 29.11.2024 повідомлено позивача про те, що Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України у разі надходження на погодження проекту рішення Міністра оборони України про продовження виплат полковнику ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою посадою, його буде опрацьовано Департаментом у встановленому порядку.
Отже, для продовження виплат грошового забезпечення у розмірах відповідно до попередньої посади полковнику ОСОБА_1 , за умови виявлення бажання продовжувати військову службу, необхідно підготувати проект доповіді Міністру оборони України із зазначенням поважних причин не призначення на посаду протягом двомісячного терміну.
Підсумовуючи викладене, правових підстав для виплати полковнику ОСОБА_1 грошового забезпечення за попередньою займаною посадою починаючи з 1 жовтня 2024 року до призначення на нову посаду немає.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 14 січня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.