ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" січня 2026 р. справа № 300/8232/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій
12.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду через систему "Електронний суд" з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , просить:
визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медикосоціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), прийняту за результатом розгляду мого рапорта;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 (абзац 13 пункту 3 частини 12) статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на підставі поданого мною рапорту та доданих до нього документів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач 11.10.2025 (вх. № 42193 від 14.10.2025) та 25.10.2025 (вх. № 42509 від 29.10.2025) подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII та додані до рапорту відповідні документи, оскільки батько позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду, інших членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення, які в змозі надавати такий догляд, окрім позивача не має. Зазначено, що те, що позивач є єдиною особою, яка може утримувати свого батька та здійснювати за ним постійний догляд встановлено актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 25.09.2025 № 3/3245 затверджений тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . На рапорти позивача від 11.10.2025 (вх. № 42193 від 14.10.2025) та від 25.10.2025 (вх. № 42509 від 29.10.2025) відповідач відповідями від 14.10.2025 № 03/2697, від 31.10.2025 № 03/2814 повідомив про відмову позивачу у звільненні позивача з військової служби з підстав наявності члена сім'ї першого ступеня споріднення ОСОБА_3 . Позивач аргументує, що член сім'ї першого ступеня споріднення ОСОБА_4 перебуває на постійній основі за кордоном та проживає в Королівстві Іспанія з 30.10.2017 разом з своїми двома малолітніми дочками ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), не має змоги фізично та фінансово утримувати/допомагати своєму батьку ОСОБА_7 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.11.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Зазначено, що згідно пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII умовою для звільнення є відсутність інших членів сім'ї першого або другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд. Позивачем до рапорту та позовної заяви (Акт обстеження сімейного стану, заяви сестри) у батька позивача ОСОБА_7 наявна інша донька (сестра Позивача) - ОСОБА_4 . Вона є членом сім'ї першого ступеня споріднення (донька). Доказів того, що вона є особою з інвалідністю або сама потребує постійною догляду за висновком МСЕК/ЛКК позивачем надано не було. Отже, юридичний факт "відсутності інших членів сім'ї", який є імперативною нормою закону для звільнення за цією підставою відсутній. Зазначено, що відповідно до ст. 51, 52 Конституції України та ст. 202 Сімейного кодексу України, повнолітні діти зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Факт проживання особи закордоном є її особистим вибором та не звільняє від виконання конституційних обов'язків щодо батьків. Рідна сестра позивача не обмежена у своїх правах щодо догляду за своїм батьком, і може вільно пересуватися в межах України чи країн Європейського союзу. В умовах воєнного стану, пріоритетом є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України ст. 65 Конституції України. Підстави для звільнення мають застосовуватися лише за умови дотримання вимог закону (а.с. 59, 60).
25.11.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої позивач заперечує аргументи відповідача. Просить позов задовольнити. Зазначено, що обов'язок "здійснювати утримання батьків" та "здійснювати догляд за батьками", не є тотожнім у спірних правовідносинах. Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Тобто, "здійснювати утримання за батьками" це надання матеріальної допомоги, в той час як "постійний догляд" це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки. Просить врахувати, що сестра ОСОБА_4 перебуває за кордоном з 30.10.2017 з своїми двома малолітніми дочками проживає в Королівстві Іспанія та нею не виявлено бажання повертатися на Україну та здійснювати догляд за батьком, а тому позивач є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов'язана та має фактичну можливість здійснювати щоденно та постійно догляд за своїм батьком ОСОБА_7 . Зазначає, що абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю ІI групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім'ї першого або другого ступеня споріднення через об'єктивні причини не може виконувати відповідні обов'язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку). В свою чергу, як видно зі змісту відмов відповідача (військова частина НОМЕР_1 ) від 14.10.2025 за № 03/2697 та від 31.10.2025 за № 03/2814, останній не встановлював об'єктивну можливість здійснення сестрою ОСОБА_4 фактичного догляду за ОСОБА_7 , з огляду на перебування сестри позивача за межами України, а всупереч вказаній нормі Закону констатував лише факт наявності останньої та її перебування за кордоном (а.с. 67, 68).
27.11.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшло заперечення відповідача на відповідь позивача, відповідно до яких відповідач не погоджується з доводами позивача. Просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що недоведеність об'єктивної неможливості догляду іншим членом сім'ї: спільний обов'язок дітей щодо батьків. Позивач вірно посилається на ст. 51 Конституції України та ст. 172 Сімейного кодексу України, які закріплюють обов'язок повнолітніх дочки, сина піклуватися про непрацездатних батьків. Цей обов'язок є спільним для всіх повнолітніх дітей. Ключова умова для звільнення - підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність є абз. 13. п. 3 ч. 12 статті 26 Закону № 2232-XII, який встановлює чітку умову: "…якщо інший член сім'ї першого або другого ступеня споріднення через об'єктивні причини не може виконувати відповідні обов'язки…". Позивач стверджує, що його сестра, ОСОБА_4 , перебуває за кордоном (Королівство Іспанія) з 30.10.2017 і нею не виявлено бажання повертатися до України та здійснювати догляд за батьком. Відповідач наголошує, що відсутність бажання або вибір місця проживання за кордоном є суб'єктивними обставинами. Вказане не є об'єктивною причиною неможливості здійснювати догляд, такою як власна непрацездатність, інвалідність чи інші непереборні перешкоди. Позивач не надав належних, безперечних доказів, які б підтверджували об'єктивну та непереборну неможливість сестри повернутися чи організувати догляд (а.с. 72, 73).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 17).
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 057868 батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю другої групи, інвалідність встановлена на строк: до 01.09.2026 (а.с. 7).
Згідно Висновку від 13.08.2025 № 647 (форма № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого батьку позивача рекомендовано соціальні послуги - отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с. 16).
Відповідно до Висновку ЛКК від 13.08.2025 № 647 батько позивача потребує постійного стороннього догляду (а.с. 15).
Згідно акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 25.09.2025 № 3/3245, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , установлено необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 . В ході перевірки виявлено:
В ході перевірки виявлено: наявність осіб 1 ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_7 , а саме дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , витягу з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання ОСОБА_8 не надано. Зі слів ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_4 не може здійснювати за ним догляд, оскільки вже тривалий час проживає за межами України (Іспанія), виховує двох неповнолітніх дітей та надала дві заяви, завірені секретарем з консульських питань Посольства України в Королівстві Іспанія, одна з них засвідчує факт, що ОСОБА_8 не має змоги допомагати фізично та фінансово своєму батьку, ОСОБА_7 , а друга засвідчує, що з 30.10.2017 по теперішній час вона проживає на території Королівства Іспанія, та з 26.02.2024 отримала черговий дозвіл на проживання в Королівстві Іспанія без дозволу/права на працевлаштування. Висновків про потребу ОСОБА_4 в постійному догляді медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не пред'явлено (а.с. 10-14).
На Рапорт позивача № 42193 від 14.10.2025, Військова частина НОМЕР_1 щодо можливості звільнення з військової служби відповіддю від 14.10.2025 № 03/2697 повідомила, що у наданому позивачем Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця із за значенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вказана інформація про ОСОБА_3 , що є донькою батька позивача, а отже членом сім'ї першого ступеня споріднення. Законодавство України вказує на наявність членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд і не вказує на їх місце проживання, як підставу щодо неможливості здійснювати догляд за членами сім'ї. Також, позивачем не надано посвідчену копію документу, який підтверджує факт розлучення батьків позивача. Також позивачем не надано посвідчену копію документу, який встановлює факт місця проживання батьків позивача після розлучення. На підставі вищевикладеного, повідомлено позивача, проте, що позивач не може бути звільненим з військової служби за вказаною ним підставою (а.с. 19).
На Рапорт позивача № 42509 від 29.10.2025 Військова частина НОМЕР_1 щодо можливості звільнення з військової служби відповіддю від 31.10.2025 № 03/2814 за результатами розгляду рапорту позивача, повідомлено , що у наданому позивачем Акті обстеження сімейного стану військовослужбовця із за значенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вказана інформація про ОСОБА_3 , що є донькою батька позивача, а отже членом сім'ї першого ступеня споріднення. Сестра позивача, що є рідною донькою батька позивача неє обмежена в законодавчих правах, має вільне пересування та може здійснювати догляд за батьком позивача (своїм батьком). Законодавство України вказує на наявність членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд і не вказує на їх місце проживання, як підставу щодо неможливості здійснювати догляд за членами сім'ї. Також позивачем не надано посвідчену копію документу, який встановлює факт місця проживання матері позивача після розлучення. На підставі вищевикладеного, повідомлено про те, що позивач не може бути звільненим з військової служби за вказаною ним підставою (а.с. 20).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
В свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби унормовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Так, пунктом 6 статті 2 Закону № 2232-XII, передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.
Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються:
- у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляд.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Спірним у цій справі є незвільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи при наявності дочки у батька військовослужбовця, яка тривалий час проживає за межами України (Іспанія), виховує двох неповнолітніх дітей та надала дві заяви, завірені секретарем з консульських питань Посольства України в Королівстві Іспанія, одна з них засвідчує факт, що дочка батька військовослужбовця не має змоги допомагати фізично та фінансово своєму батьку, а друга засвідчує, що з 30.10.2017 по теперішній час вона проживає на території Королівства Іспанія, та з 26.02.2024 отримала черговий дозвіл на проживання в Королівстві Іспанія без дозволу/права на працевлаштування.
Висновки про потребу дочці батька військовослужбовця в постійному догляді медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не пред'явлено (а.с. 10-14).
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.
Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану у зв'язку необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, зокрема за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Іншої умови, окрім якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII не містить.
Оскільки іншої умови, окрім якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII не містить, відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи при наявності дочки батька позивача, яка тривалий час проживає за межами України (Іспанія), виховує двох неповнолітніх дітей та надала дві заяви, завірені секретарем з консульських питань Посольства України в Королівстві Іспанія, одна з них засвідчує факт, що дочка батька військовослужбовця не має змоги допомагати фізично та фінансово своєму батьку, а друга засвідчує, що з 30.10.2017 по теперішній час вона проживає на території Королівства Іспанія, та з 26.02.2024 отримала черговий дозвіл на проживання в Королівстві Іспанія без дозволу/права на працевлаштування; при цьому, відсутні висновки про потребу дочці батька позивача в постійному догляді медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому слід відмовити в задоволенні позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.