Справа № 120/7587/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
14 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів,
в червні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 03.05.2024 № UA401000/2024/000132/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2024/000591.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.09.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000132/2 від 03 травня 2024 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2024/000591.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 3028 гривень.
Не погоджуючись з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.09.2025, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, 16 квітня 2024 року між ОСОБА_1 (покупець) та громадянином Бельгії ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) (продавець) укладено договір продажу дизельного генератора VERKOOPOVEREENKOMST VOOR EEN DIESEL GENERATOR.
Відповідно до умов цього договору продавець продав, а покупець придбав на узгоджених сторонами умовах дизельний генератор Atlas Copco, 2004 року випуску, серія моделі QAS 48, виробництва компанії Atlas Copco Airpower n.v. (ТМ ATLAS COPCO), номінальною потужністю 45 кВА, який раніше був у використанні.
Згідно з умовами договору вартість придбаного позивачем генератора склала 1000 євро.
З метою розмитнення ввезеного товару позивачем разом з електронною митною декларацією № 24UA401020025066U6 подано митному органу наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 16 квітня 2024 року, декларацію про походження товару від 16 квітня 2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 22 квітня 2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 02 травня 2024 року № 1629/24-21, договір про надання послуг митного брокера від 01 вересня 2023 року № 261/0823/ГР, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 23 квітня 2024 року № 25.
За результатами розгляду поданих документів митним органом 03 травня 2024 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2024/000132/2.
Підставами для коригування митної вартості ввезеного товару слугувало те, що у наданій довідці про транспортні витрати б/н від 22 квітня 2024 року вказано транспортні витрати на доставку генератора, які не підтверджено документально. Також в довідці відсутня одна зі складових митної вартості - навантаження товару. В графі 44 ЕМД декларантом не зазначено відомостей щодо товарно-транспортної накладної та не подано її разом з ЕМД та ТСД, у зв'язку із чим неможливо встановити місце завантаження товару та перевірити відповідні складові вартості. Крім того, декларантом надано висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 травня 2024 року № 1629/24-21, в якому експертом досліджувались не аналогічні генератори (марка, модель, рік виготовлення). Також експерт досліджував український ринок з продажу генераторів, що ніяк не може підтвердити ціну продажу товару в Бельгії. Крім того, експертом досліджувався сайт аукціону (www.auctelia.com). При цьому в додатково наданій до митного оформлення копії експортної митної декларації Польщі від 20 квітня 2024 року № 24PL451010E0459064 наявні числові значення вартості товару - 4324 євро, що відрізняються від значень, зазначених в рахунку-фактурі (інвойсі) б/н від 16 квітня 2024 року. З огляду на вищевикладене у митного органу існує обґрунтований сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. У зв'язку із цим у митного органу є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що джерелом числового значення митної вартості є електронна митна декларація від 02 березня 2024 року № UA209170/2024/017894, за якою оформлено товар: « 1. Генератор дизельний Cummins, модель: 40DGCA; серійний номер НОМЕР_1 , бувший у використані; 1997 року, потужність: 40 kW; вага: 1320 кілограм», та складає 6,21 доларів США за кілограм.
У зв'язку із прийняттям згаданого вище рішення про коригування митної вартості товарів митним органом сформовано і картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2024/000591.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що 16 квітня 2024 року між позивачем (покупець), з однієї сторони, та громадянином Бельгії ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) (продавець), з іншої, укладено договір продажу дизельного генератора VERKOOPOVEREENKOMST VOOR EEN DIESEL GENERATOR.
Відповідно до згадуваного договору продавець продав, а покупець придбав на узгоджених сторонами умовах дизельний генератор Atlas Copco, 2004 року випуску, який раніше був у використанні.
Договором визначено, що відвантаження товару здійснюється у місті Сінт-Трейден (Бельгія). Дата відвантаження - 16 квітня 2024 року.
Також долученим представником відповідача до відзиву на позовну заяву повідомленням підтверджується те, що транспортні витрати на доставку генератора Atlas Copco згідно з інвойсом від 16 квітня 2024 року по маршруту від міста Сінт-Трейден (Бельгія) до кордону України Смільниця-Кросценко складають 400 євро.
Відтак наведеними вище доказами підтверджуються як понесені позивачем транспортні витрати на доставку дизельного генератора, так і місце його завантаження в місті Сінт-Трейд (Бельгія), а тому доводи митного органу про те, що з поданих ОСОБА_1 документів неможливо встановити місце завантаження товару та перевірити відповідні складові митної вартості слід визнати необґрунтованими.
Окрім того, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що у наданій довідці про транспортні витрати від б/н від 22 квітня 2024 року вказано транспортні витрати на доставку генератора, які не підтверджено документально, а також в довідці відсутня одна зі складових митної вартості - навантаження товару.
Втім, такі твердження митного органу слід оцінити критично, адже наданою позивачем довідкою підтверджується факт понесення транспортних витрат в сумі 400 євро, що включає і навантаження товару, що не суперечить ані умовам договору, ані вимогам чинного законодавства.
Крім того, суд першої інстанції критично ставиться до аргументів відповідача про те, в додатково наданій до митного оформлення копії експортної митної декларації Польщі від 20 квітня 2024 року № 24PL451010E0459064 наявні числові значення вартості товару - 4324 євро, що відрізняються від значень, зазначених в рахунку-фактурі (інвойсі) б/н від 16 квітня 2024 року, оскільки у зазначеній експортній митній декларації валюта визначена не в євро, а в польських злотих.
Суд першої інстанції врахував те, що сума в розмірі 4324 польських злотих станом на день перевезення дизельного генератора і становила вартість придбаного генератора (1000 євро).
Окремої уваги заслуговує те, що, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є електронна митна декларація від 02 березня 2024 року № UA209170/2024/017894, за якою оформлено товар: « 1. Генератор дизельний Cummins, модель: 40DGCA; серійний номер НОМЕР_1 , бувший у використані; 1997 року, потужність: 40 kW; вага: 1320 кілограм», та складає 6,21 доларів США за кілограм.
Проте, на думку суду першої інстанції, електронна митна декларація від 02 березня 2024 року № UA209170/2024/017894 не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не враховано усі індивідуальні ознаки товару, умови поставки, адже товар, зазначений у такій митній декларації, не є ідентичним товару, який подавався для митного оформлення позивачем відповідно до митної декларації № 24UA401020025066U6.
З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини слід дійти висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару надавали змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної в оскаржуваному рішенні, ідентичності (схожості) товару, доказу, що ці товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, не надав підтвердження застосування послідовно всіх методів визначення митної вартості товарів та неможливості застосування кожного попереднього методу.
За наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, не було відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Таким чином, оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000132/2 від 03 травня 2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000591, що оскаржується, сформована у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару, що визнане судом протиправним, а тому таку картку також слід визнати протиправною та скасувати.
Щодо позовних вимог, які стосуються стягнення з відповідача надмірно сплачених позивачем витрат, пов'язаних із зберіганням товару на митному складі, витрат, пов'язаних з новим розрахунком митної вартості товару з урахуванням оціночної експертизи, та витрат, пов'язаних зі сплатою митної вартості, що зазначена в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, суд першої інстанції зазначив, що позивач не звертався до митного органу із заявою щодо повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із зберіганням товару на митному складі, витрат, пов'язаних з новим розрахунком митної вартості товару з урахуванням оціночної експертизи, та витрат, пов'язаних зі сплатою митної вартості, що зазначена в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості з огляду на їх передчасність.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на підготовку експертних висновків.
Колегія суддів, в межах ч.1 ст.308 КАС України, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за основним методом.
Також, позивачем надано пакет документів, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) від 16 квітня 2024 року, декларацію про походження товару від 16 квітня 2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 22 квітня 2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, від 02 травня 2024 року № 1629/24-21, договір про надання послуг митного брокера від 01 вересня 2023 року № 261/0823/ГР, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 23 квітня 2024 року № 25.
Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
В свою чергу, враховуючи застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МКУ).
Так, підставою для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, який було задекларовано митною декларацію слугувало не підтвердження комплектності товару, домовленості поставки товару частинами, а також суперечність у вагових характеристиках товару згідно поданих документів.
Як зазначив суд першої інстанції та не заперечували сторони у справі, підставами для коригування митної вартості ввезеного товару слугувало те, що у наданій довідці про транспортні витрати б/н від 22 квітня 2024 року вказано транспортні витрати на доставку генератора, які не підтверджено документально.
В довідці відсутня одна зі складових митної вартості - навантаження товару.
В графі 44 ЕМД декларантом не зазначено відомостей щодо товарно-транспортної накладної та не подано її разом з ЕМД та ТСД, у зв'язку із чим неможливо встановити місце завантаження товару та перевірити відповідні складові вартості.
Крім того, декларантом надано висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 травня 2024 року № 1629/24-21, в якому експертом досліджувались не аналогічні генератори (марка, модель, рік виготовлення). Також експерт досліджував український ринок з продажу генераторів, що ніяк не може підтвердити ціну продажу товару в Бельгії. Крім того, експертом досліджувався сайт аукціону (www.auctelia.com).
При цьому в додатково наданій до митного оформлення копії експортної митної декларації Польщі від 20 квітня 2024 року № 24PL451010E0459064 наявні числові значення вартості товару - 4324,00, що відрізняються від значень, зазначених в рахунку-фактурі (інвойсі) б/н від 16 квітня 2024 року.
З огляду на вищевикладене у митного органу існує обґрунтований сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. У зв'язку із цим у митного органу є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що джерелом числового значення митної вартості є електронна митна декларація від 02 березня 2024 року № UA209170/2024/017894, за якою оформлено товар: « 1. Генератор дизельний Cummins, модель: 40DGCA; серійний номер НОМЕР_1 , бувший у використані; 1997 року, потужність: 40 kW; вага: 1320 кілограм», та складає 6,21 доларів США за кілограм.
Щодо числового значення вартості товару - 4324,00 в копії експортної митної декларації Польщі від 20 квітня 2024 року № 24PL451010E0459064, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зазначеній експортній митній декларації валюта визначена не в євро, а в польських злотих.
В свою чергу, сума в розмірі 4324 польських злотих станом на день перевезення дизельного генератора і становила вартість придбаного генератора (1000 євро).
Тобто, вказаний довід апелянта був оцінений судом першої інстанції і жодним чином не спростовується відповідачем.
Щодо транспортних витрат та міста навантаження, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції (яким жодним чином не спростовується апелянтом), що договором визначено, що відвантаження товару здійснюється у місті Сінт-Трейден (Бельгія). Дата відвантаження - 16 квітня 2024 року.
Транспортні витрати на доставку генератора Atlas Copco згідно з інвойсом від 16 квітня 2024 року по маршруту від міста Сінт-Трейден (Бельгія) до кордону України Смільниця-Кросценко складають 400 євро.
Відтак наведеними вище доказами підтверджуються як понесені позивачем транспортні витрати на доставку дизельного генератора, так і місце його завантаження в місті Сінт-Трейд (Бельгія), а тому доводи митного органу про те, що з поданих ОСОБА_1 документів неможливо встановити місце завантаження товару та перевірити відповідні складові митної вартості слід визнати необґрунтованими.
Крім того, відповідачем жодним чином не спростовується, що вартість транспортування товару є відмінною від суми 400 євро.
Щодо доводів в частині висновку експерта, колегія суддів зазначає, що висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 травня 2024 року № 1629/24-21, є фактично допоміжним і не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не будував свої висновки на вказаному висновку, а тому доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Також, колегія суддів зазначає, що , в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 по справі №825/648/17 та у постанові від 09.09.2020 по справі №400/3133/18.
В свою чергу, митним органом наведено підстави неможливості застосування другорядних методів та вказано про застосування резервного методу. Джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 02.03.2024 №UA209170/2024/017894.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що з наявних матеріалів справи, та доказів наданих відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Тобто, відповідач фактично не досліджував ціну за аналогічний товар (хоча такий товар наявний по базі відповідача, оскільки надано відповідні докази позивачем, втім послався на схожий товар де вартість визначалась за інший генератор: Генератор дизельний Cummins, модель: 40DGCA; серійний номер НОМЕР_1 , бувший у використані; 1997 року, потужність: 40 kW; вага: 1320 кілограм», та складає 6,21 доларів США за кілограм.
В свою чергу, відповідачем не враховано ту обставину, що дизельний генератор Atlas Copco, 2004 року випуску, серія моделі QAS 48, виробництва компанії Atlas Copco Airpower n.v. (ТМ ATLAS COPCO) номінальною потужністю 45 кВА, знаходиться в розібраному стані і з несправним двигуном.
Також, суд звертає увагу, що Наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 "Про затвердження Методичних рекомендацiй щодо роботи посадових осiб митних органiв з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України" затверджено Методичнi рекомендацiї щодо роботи посадових осiб митних органiв з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України.
Відповідно до п.5 Методичних рекомендацій №476 пiд час робiт з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв можуть використовуватися такi джерела iнформацiї:
- спецiалiзованi програмно-iнформацiйнi комплекси Єдиної автоматизованої iнформацiйної системи Держмитслужби;
- спецiалiзованi видання, якi мiстять iнформацiю про цiни, сформованi на свiтовому ринку;
- iнформацiя, отримана Держмитслужбою, про цiни на товари та/або сировину, матерiали, комплектуючi, якi входять до складу товарiв;
- iнформацiя, отримана вiд митних органiв iноземних держав за результатами перевiрки автентичностi документiв, якi подавалися пiд час митного контролю та митного оформлення товару;
- iнформацiя, отримана за результатами здiйснення митного контролю, в тому числi, за результатами проведення документальних перевiрок дотримання вимог законодавства з питань митної справи;
- iнформацiя, отримана вiд державних органiв, установ та органiзацiй на запити територiальних органiв та/або Держмитслужби;
- цiнова iнформацiя, отримана в рамках домовленостей, укладених мiж Держмитслужбою та асоцiацiями, спiлками та iншими об'єднаннями iмпортерiв та виробникiв;
- висновки про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, пiдготовленi спецiалiзованими експертними органiзацiями, що мають вiдповiднi повноваження згiдно iз законодавством;
- iнформацiя, отримана з мережi iнтернет.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що за наявних обставин справи, відповідач не був позбавлений можливості встановити ціну товару на аналогічний транспортний засіб.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає, що в своїй сукупності вони не спростовують висновки суду першої інстанції та не спростовують достовірність наданої позивачем інформації.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.