Справа № 240/3664/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
14 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Май Прінт" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
в лютому 2025 року позивач, - ТОВ "Май Прінт", звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 13 серпня 2024 року № UA101020/2024/000101/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007298.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000101/2 від 13 серпня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007298 від 13 серпня 2024 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Май Прінт» 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2025, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, 12 серпня 2024 року до відділу митного оформлення №1 митного посту «Житомир-центральний» з метою імпорту товару: № 1 Посуд та прибори столові або кухонні з фаянсу або тонкої кераміки - Керамічні кружки - заготовки для нанесення зображень (сублімації): кружка для сублімації 11 унцій, 8,2*9,5 см, з кольоровим обідком і з відповідного кольору ручкою, біла зовні - 11880 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, повністю кольорова всередині і зовні - 5220 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, повністю кольорова всередині і зовні, пастельна, біла - 1800 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, повністю кольорова всередині і зовні, пастельна (чорна, червона, пастельно-жовта, пастельно-салатова, пастельно-блакитна, пастельно-світло-рожева, пастельно-рожева) - 5400 шт.; кружки для сублімації 11 унцій, що вставляються одна в одну, білі - 900 шт.; кружки для сублімації 450 мл, 9,6*9 см, що вставляються одна в одну, білі - 900 шт.; кружки для сублімації 450 мл, 9,6*9 см, що вставляються одна в одну, кольорові середині - 2700 шт.; кружка для сублімації 370 мл, 9,7*7,8 см, з круглою ручкою, біла - 900 шт.; кружка для сублімації 370 мл, 9,7*7,8 см, з круглою ручкою, кольорова всередині - 1800 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, 300 мл, 7,7*7,5 см, біла - 900 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, 8,2*9,5 см, біла (упаковка по 36 шт. в коробці) - 10800 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, 8,2*9,5 см, біла (упаковка по 48 шт. в коробці) - 9888 шт. Виробник: HUNAN LIANCHUANG TRADING CO., LTD Країна виробництва: CN. Торгова марка: MyPrint, що ввозився на адресу позивача, подано митну декларацію № 25UA101020028718U0.
Разом з митною декларацією були подані такі документи: пакувальний лист від 25 березня 2024 року; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № WJ243226 від 25 березня 2024 року; автотранспортну накладну (CMR) № б/н від 09 серпня 2024 року; декларацію про походження товару № WJ243226 від 25 березня 2024 року; платіжне доручення № 47 від 24 червня 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 119 від 09 серпня 2024 року; платіжну інструкцію на оплату транспортно-експедиційних послуг № 742 від 12 серпня 2024 року; довідку про транспортні витрати №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; контракт № 11/21 від 04 серпня 2021 року; додаток № 30 від 25 березня 2024 року до Контракту № 11/21 від 04 серпня 2021 року (специфікація); договір (контракт) про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; копію митної декларації країни відправлення № 432020240000051048 від 04 червня 2024 року.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.
На вимогу митниці декларантом надано такі документи: експертний висновок № В-2465 від 12 серпня 2024 року, складений Житомирською торгово-промисловою палатою; договір (контракт) про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; додаткову угоду №1 до договору про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; коносамент № WWA24059001 від 06 червня 2024 року; прибуткову накладну №37 від 08 липня 2024 року; прайс-лист виробника товару від 20 березня 2024 року.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 13 серпня 2024 року № UA101020/2024/000101/2.
В розділі 33 названого рішення зазначено:
«На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару №1 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних товарів, митне оформлення яких здійснювало у тому числі ТОВ «Май Прінт».
Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до гр. 20 МД поставка товару здійснюється на умовах FOB Qingdao (Циндао) (CN).
Так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості (п.10.5 ст.58 МКУ), то відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FOB необхідні дані про вартість перевезення, навантаження/ розвантаження в транзитному порту. Ці складові митної вартості, передбачені частиною десятою ст. 58 МКУ, повинні підтверджуватись документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).
Довідка про транспортні витрати від 09.08.2024 видана ПП «ФІАЛАН» та містить інформацію про вартість транспортування оцінюваного товару з території Китаю до порту в Польщі, звідти - до митного кордону України. Разом з тим, згідно із даними коносаменту WWA24059001 перевізником товару морем є компанія WAY-WAY INTERNATIONAL LOGISTICS Co., LTD.
Згідно із CMR б/н від 09.08.2024 транспортування товару по маршруту Польща - Україна здійснювало ПП «Глобал-транс».
Договір № 09/08-1 про транспортно-експедиторське обслуговування від 09.08.2024, укладений між імпортером ПП «ФІАЛАН» передбачає, що під кожне перевезення сторони укладається окрема заявка, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, місце завантаження та іншу необхідну інформацію, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування. Такий документ до митної декларації не долучений, у зв'язку із чим митниця не може використати документи, складені ПП «ФІАЛАН», як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем товарів витрат на його доставку в Україну, оскільки відсутні докази існування правовідносин між покупцем товарів та ТОВ ПП «ФІАЛАН» з приводу перевезення саме оцінюваної партії товарів.
Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваних товарів не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подано такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації (стосовно підтвердження фактичних витрат на транспортування товарів).
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо товарів, вартість яких використана для порівняння:
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: Товар №1 за МД № 23UA101020033040U1 від 31.08.2023 - Посуд та прибори столові або кухонні з фаянсу або тонкої кераміки - Керамічні кружки - заготовки для нанесення зображень (сублімації):кружка для сублімації 11 унцій, кольорова всередині та кольорова ручка, 8,2*9,5 см - 23580 шт.; кружка для сублімації 6 унцій, 7*7 см, біла - 720 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, що змінює колір, 8,2*9,5 см, біла всередині, напівглянсова - 7200 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, що змінює колір, 8,2*9,5 см, біла всередині, матова - 6300 шт.; кружка для сублімації з блискітками 11 унцій, 8,2*9,5 см, матова, біла всередині - 13104 шт.; кружка для сублімації з блискітками 11 унцій, 8,2*9,5 см, з ручкою у формі серця, матова, біла всередині - 1440 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, що змінює колір, 8,2*9,5 см, кольорова всередині, матова - 4860 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, 8,2*9,5 см, повністю кольорова з білим полем для зображень - 720 шт.; кружка для сублімацій 17 унцій, конічна, біла - 720 шт.; кружка для сублімацій 11 унцій, 8,2*9,5 см, з ручкою у формі серця, біла - 576 шт.; кружка для сублімації 11 унцій, що змінює колір, 8,2*9,5 см, з полем для нанесення зображень, матова - 720 шт.; кружка для сублімації 17 унцій, що змінює колір, чорна зовні, матова - 480 шт. Виробник: HUNAN LIANCHUANG TRADING CO., LTD Країна виробництва: CN. Торгова марка: MyPrint., умови поставки FOB Циндао, вага нетто - 19580 кг - 2,075 доларів США за кілограм; з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року».
Також, 13 серпня 2024 року відповідач склав картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007298, згідно якої у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2024/000101/2 від 13 серпня 2024 року дані граф 45 та 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги статей 266, 289, 293 Митного кодексу України.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаними рішенням та карткою відмовою, ТОВ «Май Прінт» звернулося з цим позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема зауважує, що при митному оформлені встановлено:
Довідка про транспортні витрати від 09 серпня 2024 року видана ПП «ФІАЛАН» та містить інформацію про вартість транспортування оцінюваного товару з території Китаю до порту в Польщі, звідти - до митного кордону України. Разом з тим, згідно із даними коносаменту WWA24059001 перевізником товару морем є компанія WAY-WAY INTERNATIONAL LOGISTICS Co., LTD. Згідно із CMR б/н від 09 серпня 2024 року транспортування товару по маршруту Польща - Україна здійснювало ПП «Глобал-транс». Договір № 09/08-1 про транспортно-експедиторське обслуговування від 09 серпня 2024 року, укладений між імпортером ПП «ФІАЛАН» передбачає, що під кожне перевезення сторони укладається окрема заявка, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, місце завантаження та іншу необхідну інформацію, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування. Такий документ до митної декларації не долучений, у зв'язку із чим митниця не може використати документи, складені ПП «ФІАЛАН», як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем товарів витрат на його доставку в Україну, оскільки відсутні докази існування правовідносин між покупцем товарів та ТОВ ПП «ФІАЛАН» з приводу перевезення саме оцінюваної партії товарів.
З огляду на зазначене у митного органу виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.
З метою усунення таких сумнівів позивачу було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме виписку з бухгалтерської документації (для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товарів.
З метою переконання митного органу у достовірності заявленої митної вартості імпортованого товару, декларант надав: експертний висновок № В-2465 від 12 серпня 2024 року, складений Житомирською торгово-промисловою палатою; договір (контракт) про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; додаткову угоду №1 до договору про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; коносамент № WWA24059001 від 06 червня 2024 року; прибуткову накладну №37 від 08 липня 2024 року; прайс-лист виробника товару від 20 березня 2024 року.
Однак, за результатами вивчення поданих позивачем документа, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості, в якому зазначив доводи, що були викладені вище.
В свою чергу, відповідно до пункту 1.1 Договору транспортно-експедиційного обслуговування №9/08-1 від 09 серпня 2024 року експедитор (Приватне підприємство «ФІАЛАН») зобов'язується за плату та за рахунок клієнта (ТОВ «Май Прінт») виконати або організувати виконання визначених умовами цього договору послуг, а саме: транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО); перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також інші транспортно-експедиторські, інформаційні, консультаційні та інші посередницькі послуги.
Відповідно до пункту 1.5 названого Договору товари, щодо яких експедитор виконує зобов'язання, передбачені цим договором, є власністю клієнта. Перелік таких товарів, умови поставки, умови страхування, порт навантаження і вивантаження, а також інші умови доставки вказуються в Додатковій угоді до цього Договору, яка є його невід'ємною частиною.
Також позивачем до митного оформлення надано додаткову угоду №1 до зазначеного договору від 09 серпня 2024 року.
У такій додатковій угоді зазначено найменування вантажу клієнта, що підлягає доставці експедитором, умови, строк та місце поставки, а також загальна вартість послуг, наданих експедитором.
За результатами вивчення зазначених документів суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача про визначення Договором транспортно-експедиційного обслуговування №9/08-1 від 09 серпня 2024 року оформлення заявки спростовується змістом такого Договору. При цьому, згідно положень названого Договору сторонами підписано додаткову угоду №1, яка містить всю, визначену умовами Договору інформацію. Така інформація повністю співпадає з реквізитами документів, наданих позивачем для митного оформлення, тобто підтверджує розмір витрат на транспортування саме імпортованого товару.
Наведене, на переконання суду першої інстанції, спростовує твердження митного органу про ненадання імпортером документів на підтвердження розміру витрат на вивантаження та навантаження оцінюваних товарів у порті.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що визначена сторонами ціна за транспортування імпортованого товару не відповідає ринковій, тобто є заниженою, або що надані імпортером документів на підтвердження розміру вартості транспортування не стосуються транспортування саме заявленого до декларування товару, відповідач суду не надав.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції вважає, що імпортером надано документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованих товарів з урахуванням усіх її складових.
Ураховуючи все вище викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000101/2 від 13 серпня 2024 року.
Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007298 від 18 серпня 2024 року є похідним від рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі, така також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Колегія суддів, в межах ч.1 ст.308 КАС України, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за основним методом.
Також, позивачем надано пакет документів, а саме: пакувальний лист від 25 березня 2024 року; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № WJ243226 від 25 березня 2024 року; автотранспортну накладну (CMR) № б/н від 09 серпня 2024 року; декларацію про походження товару № WJ243226 від 25 березня 2024 року; платіжне доручення № 47 від 24 червня 2024 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 119 від 09 серпня 2024 року; платіжну інструкцію на оплату транспортно-експедиційних послуг № 742 від 12 серпня 2024 року; довідку про транспортні витрати №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; контракт № 11/21 від 04 серпня 2021 року; додаток № 30 від 25 березня 2024 року до Контракту № 11/21 від 04 серпня 2021 року (специфікація); договір (контракт) про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; копію митної декларації країни відправлення № 432020240000051048 від 04 червня 2024 року.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.
На вимогу митниці декларантом надано такі документи: експертний висновок № В-2465 від 12 серпня 2024 року, складений Житомирською торгово-промисловою палатою; договір (контракт) про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; додаткову угоду №1 до договору про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; коносамент № WWA24059001 від 06 червня 2024 року; прибуткову накладну №37 від 08 липня 2024 року; прайс-лист виробника товару від 20 березня 2024 року.
Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
В свою чергу, враховуючи застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МКУ).
Так, підставою для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, який було задекларовано митною декларацію слугувало не підтвердження комплектності товару, домовленості поставки товару частинами, а також суперечність у вагових характеристиках товару згідно поданих документів.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що єдиним аргументом який відповідач наводить в апеляційній скарзі є доводи щодо транспортування товару.
З цього приводу, колегія суддів зауважує, що термін FOB ("франко-борт"), згідно правил Інкотермс 2010, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту.
Отже, продавець зобов'язаний доставити товар у порт і завантажити на вказане покупцем судно; витрати з доставки товару на борт судна лягають на продавця. У деяких портах при поставках на умовах FOB витрати з завантаження несе покупець. Ризик випадкової загибелі майна або його пошкодження покладається на продавця - до моменту перетину товаром борту судна, і на покупця - з зазначеного моменту. За стандартами Інкотермс, FOB означає «товар завантажується на судно замовника». Вказівка на умови ФОБ в договорі означає, що продавець оплачує доставку товару до моменту завантаження, плюс саме завантаження на борт. Також на нього покладено обов'язки з очищення товару від мит (при експортній поставці). Покупець оплачує перевезення, страховку, витрати по розвантаженню і транспортування в точку призначення. Передача ризиків відбувається в момент, коли вантаж перетинає борт судна.
З наведеного вбачається, що покупець оплачує страховку вантажу, у разі якщо вказаний вантаж було застраховано.
В свою чергу, позивачем надавалась довідка про транспортні витрати від 09 серпня 2024 року видана ПП «ФІАЛАН», яка містить інформацію про вартість транспортування оцінюваного товару з території Китаю до порту в Польщі, звідти - до митного кордону України. Разом з тим, згідно із даними коносаменту WWA24059001 перевізником товару морем є компанія WAY-WAY INTERNATIONAL LOGISTICS Co., LTD. Згідно із CMR б/н від 09 серпня 2024 року транспортування товару по маршруту Польща - Україна здійснювало ПП «Глобал-транс». Договір № 09/08-1 про транспортно-експедиторське обслуговування від 09 серпня 2024 року, укладений між імпортером ПП «ФІАЛАН» передбачає, що під кожне перевезення сторони укладається окрема заявка, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, місце завантаження та іншу необхідну інформацію, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування.
Крім того, позивачем надано: експертний висновок № В-2465 від 12 серпня 2024 року, складений Житомирською торгово-промисловою палатою; договір (контракт) про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; додаткову угоду №1 до договору про перевезення №09/08-1 від 09 серпня 2024 року; коносамент № WWA24059001 від 06 червня 2024 року; прибуткову накладну №37 від 08 липня 2024 року; прайс-лист виробника товару від 20 березня 2024 року.
Згідно з ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Відповідно до п.10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).
В свою чергу, відповідно до пункту 1.1 Договору транспортно-експедиційного обслуговування №9/08-1 від 09 серпня 2024 року експедитор (Приватне підприємство «ФІАЛАН») зобов'язується за плату та за рахунок клієнта (ТОВ «Май Прінт») виконати або організувати виконання визначених умовами цього договору послуг, а саме: транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО); перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також інші транспортно-експедиторські, інформаційні, консультаційні та інші посередницькі послуги.
Відповідно до пункту 1.5 названого Договору товари, щодо яких експедитор виконує зобов'язання, передбачені цим договором, є власністю клієнта. Перелік таких товарів, умови поставки, умови страхування, порт навантаження і вивантаження, а також інші умови доставки вказуються в Додатковій угоді до цього Договору, яка є його невід'ємною частиною.
Також позивачем до митного оформлення надано додаткову угоду №1 до зазначеного договору від 09 серпня 2024 року.
У такій додатковій угоді зазначено найменування вантажу клієнта, що підлягає доставці експедитором, умови, строк та місце поставки, а також загальна вартість послуг, наданих експедитором.
За результатами вивчення зазначених документів суд приходить до висновку, що твердження відповідача про визначення Договором транспортно-експедиційного обслуговування №9/08-1 від 09 серпня 2024 року оформлення заявки спростовується змістом такого Договору. При цьому, згідно положень названого Договору сторонами підписано додаткову угоду №1, яка містить всю, визначену умовами Договору інформацію. Така інформація повністю співпадає з реквізитами документів, наданих позивачем для митного оформлення, тобто підтверджує розмір витрат на транспортування саме імпортованого товару.
Крім того, у відповідності до ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Тобто право на залучення підрядників перевізником передбачено безпосередньо законом України.
Довідка про транспортні витрати від 09.08.2024 №09/08-1 містить інформацію про вартість перевезення товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, в довідці також вказано юридичну особу, з якою у позивача укладено договір про перевезення вантажу та яка надає такі послуги позивачу.
У свою чергу законодавством не встановлені інші вимоги до довідки про транспортні витрати, в свою чергу законодавством і договором не заборонено перевізнику залучати субпідрядників для виконання договору перевезення вантажу.
Також необґрунтованими є доводи відповідача щодо обов'язковості укладення окремої заявки під кожне перевезення, оскільки сам договір від 09.08.2024 №09/08- про транспортно-експедиторське обслуговування передбачає, що під кожне перевезення сторони можуть укласти окрему заявку.
Тобто сторонами обумовлено право сторін, а не обов'язок, на формування таких заявок.
У постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про не підтвердження позивачем розміру витрат на транспортування товару.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає, що в своїй сукупності вони не спростовують висновки суду першої інстанції та не спростовують достовірність наданої позивачем інформації.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.