П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32702/25
Перша інстанція суддя Єфіменко К.С.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 26 вересня 2025 року надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким районним територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, в особі посадових осіб, а також командирам та уповноваженим посадовим особам будь-яких військових частин Збройних Сил України вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання відповідним рішенням суду законної сили.
При цьому, 18 листопада 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_2 про:
- визнання протиправною діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення на військовому обліку виключеного з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» ОСОБА_1 ;
- зобов'язання виключити з військового обліку ОСОБА_1 на підставі ст. п. 3 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг»).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивачем подано апеляційну скаргу з вимогами про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про забезпечення позову.
З доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі, так як у межах спірних правовідносин ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправно поновлено позивача на військовому обліку.
Також, згідно доводів апеляційної скарги, без застосування заходів забезпечення позову виникне ситуація неможливості виконання рішення суду та існує загроза порушення прав позивача.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 грудня 2022 року Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд та оформлено постанову, у вигляді довідки № 2156, відповідно до якої ОСОБА_1 , 1973 року народження, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем роботи позивача направлено повістку № 003539, з метою уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії.
В свою чергу, позивачем направлено заяву про внесення відомостей до реєстру інформації про виключення з обліку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , із проханням внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , 1973 року народження, відповідно до даних військово-облікового документа.
Вказані обставини стали підставою для початку реалізації наміру подати адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо невнесення інформації про виключення з військового обліку.
При цьому, до подання позову, заявник вважає, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки всупереч вимогам законодавства, його повторно та незаконно поновлено на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В свою чергу, за наслідком з'ясування обставин справи та розгляду заяви позивача, судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 153 КАС України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Колегією суддів встановлено, що у даній справі до подачі адміністративного позову позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони будь-яким районним територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, в особі посадових осіб, а також командирам та уповноваженим посадовим особам будь-яких військових частин Збройних Сил України вчиняти будь-які дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації до набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Вказана заява обґрунтована наявністю у позивача суб'єктивного переконання, що у межах спірних правовідносин існує пряма загроза порушення його прав та інтересів можливою мобілізацією до Сил безпеки й оборони України під час дії воєнного стану в Україні.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що сам лише факт подання заяви про забезпечення позову не може бути достатньою підставою для встановлення заборони невизначеному колу суб'єктів владних повноважень на здійснення ними своїх функцій та обов'язків, визначених чинним законодавством.
При цьому, враховуючи надані позивачем пояснення, колегія суддів вважає, що факт отримання позивачем повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за умови дійсної наявності у позивача захворювань, що унеможливлюють проходження військової служби, а також враховуючи попереднє виключення позивача з військового обліку, не свідчить про те, що позивача буде безальтернативно призвано на військову службу під час мобілізації.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що без дослідження усіх обставин та доказів у справі забезпечення позову в обраний позивачем спосіб матиме наслідком фактичне вирішення цього спору на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що вимоги позовної заяви, які заявлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вимоги заяви про забезпечення позову щодо встановлення заборон невизначеному колу суб'єктів владних повноважень, не є співмірними.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі.
При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук