Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
14 січня 2026 р. справа № 520/25613/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання неправомірним наказу, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати неправомірним винесення наказу про оголошення суворої догани військовослужбовцю ОСОБА_1 ;
- скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 31.08.2025 №2630, яким ОСОБА_1 притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.08.2025 №2630 притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за самовільне залишення військової частини. З даним наказом позивач не згодна, оскільки він винесений на підставі викривлених даних, тому підлягає скасуванню. При проведенні службового розслідування були фактично проігноровані обставини поважності залишення військової частини позивачем, не надано жодної оцінки фактам та обставинам, інформацію про які отримано в ході службового розслідування. В даному випадку висновки службового розслідування не містять повноти та об'єктивності, що в подальшому і стало підставою для винесення оскаржуваного наказу.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.08.2025 №2630 виданий в межах компетенції відповідної службової особи, за своїм змістом не суперечить чинному законодавству та не містить взаємозв'язку із зазначеними позивачем упередженим ставленням та необ'єктивним проведенням службового розслідування, а навпаки з огляду на обставини, виданий в інтересах військової частини НОМЕР_2 , тому позовні вимоги лейтенанта ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив позивач просить суд критично поставитись до доводів викладених у відзиві, як таких що спростовуються матеріалами справи, та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Позивач відлучалась з частини лише з метою привезти матеріальні цінності для забезпечення частини, які коштують чималих грошей, та вони були передані частині безкоштовно. Матеріальну допомогу позивач отримувала в Черкасах через те, що саме там було організовано збір коштів волонтерами і закупка майна. Поїздка у Черкаську область для отримання матеріальних цінностей для потреб частини була економічно виправдана.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.07.2025 №215 заступника командира батальйону матеріального забезпечення з тилу лейтенанта ОСОБА_1 визнано такою, що вибула як така, що самовільно залишила військову частину.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.07.2025 №216 ОСОБА_1 , як така, що самовільно залишила військову частину, повернулась до підрозділу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.07.2025 №2188 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини лейтенантом ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.08.2025 №2556 продовжено службове розслідування.
За результатом проведення службового розслідування складено Акт службового розслідування, затверджений тво командира військової частини НОМЕР_2 31.08.2025.
Згідно вказаного Акту, службовим розслідуванням встановлено, що 21.07.2025 надійшов рапорт за вхідним №22592 від командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 про те, що 21.07.2025 о 8:00 год. лейтенант ОСОБА_1 , заступник командира батальйону матеріального забезпечення з тилу військової частини НОМЕР_2 самовільно покинула розташування батальйону матеріального забезпечення.
22.07.2025 надійшов рапорт за вхідним №22657 від командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 про те, що 22.07.2025 о 01:00 год. лейтенант ОСОБА_1 , заступник командира батальйону матеріального забезпечення з тилу військової частини НОМЕР_2 прибула в розташування батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
З пояснення заступника командира з психологічної підтримки персоналу батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_3 від 27.07.2025 слідує, що впродовж дня 21.07.2025 капітан ОСОБА_4 спілкувався по телефону з лейтенантом ОСОБА_5 , проте фізично її не бачив, які завдання вона виконувала йому не відомо.
З пояснення начальника групи зберігання реактивних снарядів польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_6 від 27.07.2025 стало відомо, що близько 00:20 год. 22.07.2025 лейтенант ОСОБА_7 привезла до гаража, де зберігається волонтерська допомога, генератор - 1шт, медичні ноші - 1шт, пусті мішки 1 ящик, та попросила вивантажити дані речі. Документів про дану волонтерську допомогу сержант ОСОБА_6 від лейтенанта ОСОБА_8 не отримував.
З пояснення комірника групи зберігання реактивних снарядів польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_9 від 27.07.2025 стало відомо, що близько 00:20 год. 22.07.2025 лейтенант ОСОБА_7 привезла до гаража, де зберігається волонтерська допомога, генератор, медичні ноші, пусті мішки та попросила вивантажити дані речі. Документів про дану волонтерську допомогу солдат ОСОБА_9 від лейтенанта ОСОБА_8 не отримував.
З пояснення старшого офіцера юридичної служби капітана юстиції ОСОБА_10 стало відомо, що 21.07.2025 приблизно о 14:00 год. отримав завдання від начальника юридичної служби майора юстиції ОСОБА_11 встановити зв'язок з лейтенантом ОСОБА_5 з метою отримання копій необхідних документів стосовно військовослужбовців ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , на телефонні дзвінки лейтенант ОСОБА_7 не відповідала. Проте приблизно о 14:10 год. 21.07.2025 лейтенант ОСОБА_7 зателефонувала та повідомила, що дані документи будуть передані до юридичної служби, проте вона сама прибути не може. Про дану розмову капітан юстиції ОСОБА_14 повідомив майора юстиції ОСОБА_15 . Після чого майор юстиції ОСОБА_16 особисто зв'язалася по мобільному телефону з лейтенантом ОСОБА_5 , розмова відбувалася при увімкненому динаміку на телефоні майора юстиції ОСОБА_17 . Лейтенант ОСОБА_7 в ході телефонної розмови повідомила майора юстиції ОСОБА_15 , що не може особисто прибути в юридичну службу в н.п. Балаклія Харківської області, так як знаходиться на СТО в м. Черкаси з дозволу командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
З пояснення командира батальйону матеріального забезпечення підполковника ОСОБА_18 встановлено, що в ніч з 20.07.2025 на 21.07.2025 підполковник ОСОБА_19 вибув на позиції для перевірки маскування, облаштування та перевірки несення спостереження особового складу на ГГО «Вежа». Перед вибуттям на позицію до нього зателефонувала лейтенант ОСОБА_7 та доповіла, що 21.07.2025 їй потрібно від'їхати для отримання волонтерської допомоги. В який саме населений пункт потрібно від'їхати лейтенанту ОСОБА_1 підполковник ОСОБА_19 не запитував, так як був зайнятий підготовкою до вибуття на позиції.
Підполковник ОСОБА_18 дозволив від'їхати лейтенанту ОСОБА_8 для отримання волонтерської допомоги.
Документи для відрядження лейтенанта ОСОБА_8 підполковник ОСОБА_19 не оформляв.
Рапорти зареєстровані за №22592 від 21.07.2025 та №22656 від 22.07.2025 про самовільне залишення військової частини та прибуття в підрозділ після самовільного залишення військової частини лейтенантом ОСОБА_5 , виходячи з пояснень підполковника ОСОБА_2 він не подавав. Проте, підполковником ОСОБА_20 не було подано рапорт, про те що дані рапорти, він не подавав.
З пояснення заступника командира батальйону матеріального забезпечення з тилу лейтенанта ОСОБА_1 встановлено, що лейтенант ОСОБА_7 21.07.2025 з дозволу підполковника ОСОБА_18 виїхала для отримання волонтерської допомоги. В процесі поїздки в лейтенанта ОСОБА_1 виникли проблеми з автомобілем, відповідно змушена була заїхати в м. Черкаси на станцію технічного обслуговування. В 23:50 год. 21.07.2025 лейтенант ОСОБА_7 прибула в розташування підрозділу з волонтерською допомогою: генератор, медичні ноші, сухі набори їжі.
Лейтенанту Лілії Галамбіца були поставлені наступні питання: в якому самому населеному пункті вона отримувала волонтерську допомогу, оскільки в день отримання волонтерської допомоги заїжджала на СТО в м. Черкаси, чому доцільно не було отримати волонтерську допомогу «Новою поштою», зважаючи на об'єм волонтерської допомоги та враховуючи, що відстань від м. Балаклії Харківської області до обласного центру м. Черкаси становить приблизно 480 км (6,5 год. автомобілем). На дані питання лейтенант ОСОБА_1 відповідати відмовилась, про що було складено акт відмови від 21.08.2025.
Згідно пояснення помічника командира військової частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_2 майора юстиції ОСОБА_17 стало відомо, що в рамках виконання завдання ТВО командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_21 , з метою отримання інформації та отримання копій документів, 21.07.2025 близько 14:00 год. - 14:30 год. майором юстиції ОСОБА_22 з використанням засобів зв'язку була запрошена до приміщення юридичної служби військової частини НОМЕР_2 заступник командира батальйону з тилу батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_1 . Під час телефонної розмови лейтенант ОСОБА_1 повідомила, що прибути до розташування юридичної служби вона не може оскільки виконує завдання командира батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 . На питання встановлення її місцезнаходження вона повідомила, що знаходиться поза розташуванням військової частини НОМЕР_2 , а саме на СТО в Черкаській області. Щодо деталей «завдання командира батальйону», лейтенант ОСОБА_1 нічого не повідомила, а тільки повторювала про те, що це завдання командира батальйону. Однак, станом на 21.07.2025 жодних відряджень на лейтенанта ОСОБА_1 оформлено не було. Додатково було зателефоновано до заступника командира батальйону з ППП батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_23 з питанням дійсного місцезнаходження та правомірності перебування лейтенанта ОСОБА_1 , під час якого останній повідомив, що вона виконує завдання командира батальйону. На питання чи розуміє він, що в діях лейтенанта ОСОБА_1 наявні ознаки самовільного залишення частини та безпідставної відсутності на військовій службі, капітан ОСОБА_4 чіткої відповіді не дав та належним чином не зреагував.
21.07.2025, близько 19:00 год., під час робочої зустрічі з заступником командира з психологічної підтримки персоналу - начальником відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_24 , майор юстиції ОСОБА_16 була присутня при його телефонній розмові з лейтенантом ОСОБА_1 , яка повідомила, що разом із своєю донькою - військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 старшим сержантом ОСОБА_25 сіли в авто і виїжджають з міста Черкаси до військової частини НОМЕР_2 .
В ході проведення службового розслідування встановлено, що переплати лейтенанту ОСОБА_1 на час її відсутності у військовій частині не було.
Також, в ході проведення службового розслідування стало відомо, що 23.07.2025 лейтенант ОСОБА_1 вибула у частину щорічної відпустки.
Враховуючи вищезазначене, вбачається, що лейтенант ОСОБА_1 проявила нещирість під час повідомлення командиру батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_18 про ціль та місце вибуття, а саме не уточнила населений пункт та об'єми волонтерської допомоги.
Одночасно варто врахувати, що лейтенант ОСОБА_1 прибула за незначним об'ємом волонтерської допомоги, до міста Черкаси, яке знаходиться за 20 кілометри від місця проживання останньої (м. Сміла Черкаської області) за 2 дні до початку щорічної відпустки. Доцільніше було б відправити дану волонтерську допомогу поштою.
Про обізнаність лейтенанта ОСОБА_1 щодо порядку вибуття у відрядження свідчить факт успішного проходження Атестації на присвоєння військового звання офіцерського складу та підписання контракту, що підтверджує знання Статутів ЗСУ та керівних документів.
Виходячи з обставин, встановлених під час службового розслідування, факт самовільного залишення лейтенантом ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження, у зв'язку з тим, що 21.07.2025 лейтенант ОСОБА_1 перебувала в м. Черкаси за 20 кілометри від місця проживання останньої ( АДРЕСА_2 ) за 2 дні до початку щорічної відпустки, без посвідчення про відрядження та відсутності відповідного наказу по стройовій частині, чим порушила вимоги статей 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та розділу 5 інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Згідно акту, складеного 31.08.2025 в присутності двох свідків, ОСОБА_1 відмовилась від підпису про ознайомлення з матеріалами службового розслідування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності від 31.08.2025 №2630 "Про результати проведеного службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини лейтенантом ОСОБА_1 " факт самовільного залишення військової частини лейтенантом ОСОБА_1 21.07.2025 підтверджено.
За самовільне залишення місця служби та за порушення вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 11, 16 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виявилось у не додержанні законодавства України, на лейтенанта ОСОБА_1 , заступника командира батальйону матеріального забезпечення з тилу військової частини НОМЕР_2 , накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого законом України від 24.03.1999 №551-ХІV, «сувора догана».
Вважаючи вказаний наказ неправомірним, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 ст. 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частин 2, 3 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV.
Відповідно до статті 11 Статуту Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно зі статтею 14 Статуту Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до статті 16 Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
А згідно з статтями 86-87 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Отже, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Таким чином, підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право:
запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування);
отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані);
з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування;
за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді;
ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування;
отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України;
проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 по справі №813/1021/17 зазначив, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Суд зазначає, що за своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез'явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або лікування є порушенням військової дисципліни.
При цьому, самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез'явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.
Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо чи інші надзвичайні події та обставини, які підтверджені відповідними документами.
Не вважається самовільним залишення військової частини за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо.
Водночас, в будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами та встановлюються шляхом всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Оцінюючи доводи представників сторін щодо обґрунтованості позовних вимог в контексті встановлених обставин справи, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини четвертої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).
Суд зазначає, що позивачем на підтвердження її доводів про погодження вибуття з військової частини до м. Черкаси з метою отримання волонтерської допомоги не надано доказів подання (реєстрації) у військовій частині НОМЕР_2 відповідного рапорту.
Матеріали справи також не містять доказів видачі командиром дозволу.
Суд наголошує на тому, що дозвіл командира оформлюється у вигляді рапорту або письмового розпорядження, залежно від ситуації та типу дозволу, і він повинен бути зареєстрований.
Крім того, направлення військовослужбовців Збройних Сил України на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу) є саме відрядженням, відповідно до Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 20.02.2017 №105 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2017 за №364/30232 (далі - Інструкція №105).
Згідно з п. 3 Інструкції №105 рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.
На підставі наказу про направлення у відрядження військовослужбовцям оформлюється у встановленому порядку посвідчення про відрядження.
Натомість, з наявного у матеріалах справи акту та матеріалів службового розслідування судом встановлено, що 21.07.2025 лейтенант ОСОБА_1 залишила розташування військової частини та перебувала в АДРЕСА_2 за 20 кілометрів від місця свого проживання ( АДРЕСА_2 ) за 2 дні до початку щорічної відпустки, без посвідчення про відрядження та відсутності відповідного наказу по стройовій частині.
У сукупності вищенаведеного, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивач самовільно залишила військову частину, поза встановленим законом порядком, доказів на підтвердження законності залишення позивачем військової частини не надано та матеріали справи не містять.
В свою чергу, наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 31.08.2025 №2630 "Про результати проведеного службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини лейтенантом ОСОБА_1 " прийнятий правомірно, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а підстави для його скасування відсутні.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
На переконання суду, позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, натомість відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного наказу.
За результатами розгляду справи суд не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання неправомірним наказу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.