Справа № 22-21/2008 р головуючий у 1 інстанції - Зозуля П.Г.
доповідач - Григоренко М.П.
24 січня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Буцяка З.І.,
суддів : Григоренка М.П., Демянчук С.В.,
при секретареві Колесовій Л.В., за участю позивача, його представника - адвоката ОСОБА_1, відповідача та його представника - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду від 25 вересня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Рішенням Демидівського районного суду від 25 вересня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вважаючи рішення незаконним, оскільки його висновки не відповідають обставинам справи та у зв'язку із порушення судом норм процесуального права, позивач в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про відсутність вини відповідача у заподіянні йому моральної шкоди, так як це спростовується висновком спеціаліста за № 20 від 29.03.2006 року науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України у Волинській області, згідно якого він, ОСОБА_2, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та ВАЗ-2106 в момент об'єктивного виявлення зміни напрямку руху автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER та виявлення на своїй смузі руху автомобіля ВАЗ-2106.
Крім того, дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 1.5, 12.1 ПДР та знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, а тому, позивач вважає, судом невірно дано оцінку діям водія автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER ОСОБА_3
Також, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, встановивши вину позивача порушенні пунктів 12.1 та 12.3 ПДР, при тому, що рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 4 квітня 2006 року ОСОБА_3 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а відносно нього, ОСОБА_2, провадження по справі за ст. 124 КУпАП було закрито, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В ході апеляційного розгляду справи позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відмовляючи позивачу ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що останнім не було доведено вини відповідача ОСОБА_3 у заподіянні позивачу моральної шкоди і вірно зазначив у своєму рішенні, що у разі виконання позивачем вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України зіткнення автомобілів позивача і відповідача взагалі можна було уникнути, з даним висновками погоджується і апеляційний суд, оскільки вважає, що допущене відповідачем ОСОБА_3 порушення правил дорожнього руху, за яке постановою Демидівського районного суду від 4 квітня 2006 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності, не знаходиться в причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди за участю сторін по даній справі.
Окрім того, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано належних і переконливих доказів заподіяння йому моральної шкоди в результаті дій відповідача.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, тому рішення Демидівського районного суду від 25 вересня 2007 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Демидівського районного суду від 25 вересня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :