про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
13 січня 2026 р. Справа № 120/2223/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
- 0221662405 від 12.06.2024;
- 0221642405 від 12.06.2024;
- 0221702405 від 12.06.2024;
- 0231262405 від 12.06.2024;
- 0221742405 від 12.06.2024;
- 0221722405 від 12.06.2024.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на протиправність рішень відповідача від 12.06.2024, які винесені на підставі Акта перевірки від 07.05.2024.
У позовній заяві позивач зазначає, що про оскаржувані рішення дізнався на початку листопада 2024 року, після відкриття виконавчого провадження, а отримав копії документів 11.12.2024, які надані у відповідь на запит. Відтак позивач вважає, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів останній дізнався 05.08.2024, тому строк на оскарження не пропущений.
Ухвалою від 25.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
06.03.2025 подано відзив на позову заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Разом з відзивом відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що податкові повідомлення-рішення від 12.06.2024 є узгодженими, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та копією конверту, відповідно до якого, лист повернуто 27.06.2024 "за закінченням терміну зберігання". Водночас спірні ППР направлені позивачу з дотриманням норм пп.42.5 ст. 42 ПК України.
Щодо неотримання позивачем податкових повідомлень-рішень, то відповідач вказав, що судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року справі N 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Враховуючи ту обставину, що грошове зобов'язання в сумі 847753.79 грн. набуло статусу узгодженого податкового зобов'язання з 23 серпня 2024 року, тобто стало податковим боргом, тому факт направлення (вручення) позивачу оскаржуваних податкових повідомлень рішень в порядку, визначеному ст. 42 ПК України, є підтвердженим. A отже та обставина, що позивач з певних причин можливо й не отримав через засоби поштового зв'язку оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не може вважатися достатньою та виключною підставою, при якій позивач не міг не знати (тобто припускати) наявність таких рішень за умови наступного отримання ним 13.08.2024 податкової вимоги № 0014087-1303-0232, сформованої на суму оскаржуваного рішення.
Відповідач також зазначив, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживання останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень. З огляду на викладене, позивач пропустив визначений у ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 26.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, виявлених на стадії підготовчого провадження, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з наданням доказів поважності причин пропуску такого строку, або ж наведення обґрунтованих письмових пояснень щодо дотримання строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року - без змін.
Не погодившись з такими рішеннями судових інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що справу в частині вирішення клопотання податкового органу про залишення позовної заяви без розгляду розглянуто судом першої інстанції за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце відповідних судових засідань, а висновки судів про належне вручення йому ухвали від 26 березня 2025 року ґрунтуються на неповному та однобічному дослідженні доказів.
Такі порушення норм процесуального права відповідають підставі, визначеній пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, згідно з якою порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, а касаційна скарга обґрунтована саме цією підставою.
Водночас, у зв'язку з установленим Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги, які стосуються, зокрема, питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом та поважності причин його можливого пропуску, оскільки відповідні питання підлягають дослідженню судом першої інстанції під час нового розгляду справи з урахуванням принципів змагальності, рівності сторін, обов'язку суду забезпечити офіційне з'ясування всіх обставин справи та необхідності надати сторонам реальну можливість висловити свою позицію щодо доводів одна одної, у тому числі щодо заяви податкового органу про залишення позову без розгляду.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
25.12.2025 адміністративна справа надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду.
Суд, ознайомившись з матеріалами адміністративної справи, дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, з огляду на таке.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Особливості інституту строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 122 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов реалізації права на позов, метою якої є дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 58.19 статті 58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно ж до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 дійшов висновку, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження. ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Окрім того, у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду дійшла висновку, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Отже, строк на оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень податкового органу у разі, якщо позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження таких рішень є загальним, згідно ст. 122 КАС України і становить шість місяців з дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права, про що також зазначив представник позивача у позовній заяві.
Як встановлено судом, позивач оскаржує рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області, датовані 12.06.2024.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказані рішення направлялись на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 , проте таке поштове повідомлення було повернуте 27.06.2024 до відправника із поміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Згідно п. 58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Аналогічні норми зазначені і в Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платниками податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі №640/8096/19 зазначив, що норми абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК не встановлюють вичерпний перелік причин, з яких виявилося неможливим вручити поштове відправлення адресату, за наявності відмітки поштової служби щодо яких документ вважається врученим.
Проставлення відмітки поштової служби «за закінченням терміну зберігання» із датою невручення/повернення на відповідному поштовому відправленні відповідає умовам норм абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 та абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК, за яких таке відправлення вважається врученим.
Оскільки поштове відправлення, яким до позивача надсилались оспорювані рішення, повернуті до органу ДПС України 27.06.2024, відтак саме ця дата вважається моментом отримання позивачем спірних рішень, та, відповідно, початку відліку строку на звернення до суду.
В силу приписів частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, в порядку усунення даного недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного, у якій вказати підстави для поновлення строку з наданням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом подння заяви про поновлення строку звернення до суду, оформлену відповідно до вимог ст.ст. 161, 167 КАС України з наданням доказів поважності причин пропуску такого строку, або ж наведення обґрунтованих письмових пояснень щодо дотримання строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Дата постановлення ухвали обумовлена перебуванням головуючого судді у відпустці.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна