Справа № 2-1520/11 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/106/26 Доповідач: Данилюк В. А.
08 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
секретаря Прядуна Ю. В.,
з участю:
представника заявника Ліпкевича І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про видачу дубліката виконавчих документів та заміну сторони стягувача правонаступником, за апеляційною скаргою представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» Костюченко Марії Ігорівни на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року,
ТзОВ «Дебт Форс» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчих документів та заміну сторони стягувача правонаступником.
Просить суд видати дублікат виконавчого листа № 2-1520/11, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області щодо боржника ОСОБА_1 ; видати дублікат виконавчого листа № 2-1520/11, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області щодо боржника ОСОБА_2 ; замінити вибулого стягувача АТ «Укрсиббанк» на його правонаступника ТзОВ «Дебт Форс» у вказаних виконавчих листах з підстав, викладених в заяві.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року відмовлено ТзОВ «Дебт Форс» у задоволенні його заяви про видачу дублікату виконавчих документів та заміну сторони стягувача правонаступником.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» Костюченко М. І. подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви. Просить ухвалу скасувати.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
В судовому засіданні представник заявника Ліпкевич І. В. апеляційну скаргу підтримав.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника заявника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ТзОВ «Дебт Форс» в частині видачі дубліката виконавчих документів, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заявник звернувся із такою заявою поза межами строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Тому, вирішуючи питання про заміну сторони правонаступником, суд дійшов висновку, що за відсутності самих виконавчих листів вирішення питання щодо заміни в них стягувача на його правонаступника є неможливим. Вчинення дій, спрямованих на набуття права вимоги до осіб за відсутності виконавчих документів заявник здійснює на свій розсуд та ризик як вид підприємницької діяльності. А сам факт укладення договорів відступлення права вимоги не є підставою та не гарантує ухвалення процесуальних рішень на користь заявника.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акту, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дубліката є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документу. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
Як вказано в п.п. 17.4 п. 17 Розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення» у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз п. 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Відповідно до ч.1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред'явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу та в межах строку пред'явлення його до виконання.
Матеріалами справи встановлено, що виконавчі документи було повернуто стягувачу у 2019 році, тобто понад 5 років. Строк, встановлений для пред'явлення виконавчих документів № 2-1520/11 до виконання, закінчився 11 грудня 2022 року та 26 липня 2022 року відповідно.
Заявником не надано належних доказів втрати виконавчих листів. А доводи апеляційної скарги про те, що якщо виконавчого листа немає у стягувача, то його відповідно було втрачено під час поштової пересилки, є лише припущенням.
Крім того, товариством у заяві не наведено жодних поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, зокрема, таких, які б виправдовували зволікання пред'явлення виконавчого документу первісним стягувачем. При цьому клопотання про поновлення такого строку заявником не подавалося. Покликання в апеляційній скарзі на дію Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» не заслуговує на увагу, зважаючи на те, що сам факт введення воєнного стану не є автоматичною підставою для поновлення строків, потрібно доводити прямий причинно - наслідковий зв'язок між обставинами воєнного стану ( наприклад ведення бойових дій або окупація) та неможливістю вчинити процесуальну дію.
Стягувач, який не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.
Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчих документів.
Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2 - 7763/10 Верховний Суд зазначив, що заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої ст. 2 ЦПК України. Заміна будь - якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для завдань цивільного судочинства
У даному випадку встановлено, що виконавчі провадження завершені, строк пред'явлення виконавчих документів до виконання пропущений, а попередній стягувач з заявою про видачу дубліката виконавчих документів та про поновлення строків пред'явлення виконавчих документів не звертався.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є власним тлумаченням особою, яка подала апеляційну скаргу, норм чинного законодавства, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» Костюченко Марії Ігорівни залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року.
Головуючий
Судді :