Справа № 159/5109/25 Головуючий у 1 інстанції: Смалюх Р. Я.
Провадження № 22-ц/802/102/26 Доповідач: Данилюк В. А.
14 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» адвоката Клименка Тараса Васильовича на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2025 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика» або позивач або кредитор або товариство або кредитодавець) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач або боржник або позичальник), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 500035-КС-001 від 20.05.2024 у розмірі 21648,22 грн (далі- кредитний договір).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.05.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 500035-КС-001 про надання кредиту в розмірі 6000,00 грн, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитор свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит, водночас позичальник свої обов'язки не виконував, у зв'язку з чим станом на 22.06.2025 утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 21648,22 грн з яких 6000,00грн заборгованості по тілу кредиту, 14748,22 грн заборгованості за процентами, 900,00 грн заборгованість за комісією.
Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2025 рокупозов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 500035-КС-001 від 20.05.2024 у розмірі 16980,00 грн, з яких:6000,00грн заборгованості по тілу кредиту;10080,00 грн заборгованості по процентахза період з 20.05.2024 по 04.11.2024;900,00 грн боргу за комісією.
Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» у стягненні з ОСОБА_1 4668,22 грн заборгованості за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення заборгованості на процентами, представник позивача ТзОВ «Бізнес Позика» адвокат КлименкоТ. В. подав апеляційну скаргув якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи в цій частині, просить рішення суду в оскаржуваній ним частині скасувати, вимогу задовольнити, в решті рішення залишити без змін.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзив на апеляційну скаргу не подав, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до принципу диспозитивності суд апеляційної інстанції не робить своїх висновків щодо неоскарженої частини рішення ні в мотивувальній, ні резолютивній частині судового рішення. Разом з тим, переглядаючи рішення суду в частині вимоги про стягнення процентів, колегія суддів вважає за необхідне зупинитися на обставинах укладення договору та його умовах.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін з таких підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що у паспорті споживчого кредиту зазначено умови кредитування, які передбачають надання кредиту шляхом безготівкового перерахунку коштів у розмірі 6000,00 грн на 24 тижні (169 днів), з фіксованою процентною ставкою: знижена 419,798 % річних, стандартна - 547,5% річних. Комісія за надання кредиту - 900,00 грн. Зазначений графік платежів у період з 03.06.2024 по 04.11.2024, зазначені штрафні санкції за прострочення платежів. Також у паспорті зазначені прізвище та ініціали відповідача із вказівкою на дату 20.05.2024. Паспорт підписано одноразовим ідентифікатором «UA-7576».
Відповідно до Пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 500035-КС-001 від 20.05.2024, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту №500035-КС-001 та самого Договору №500035-КС-001 про надання кредиту від 20.05.2024 строк кредиту становить 24 тижні (п. 2.3), сума кредиту- 6000,00 грн (п. 2.1, 2.6), стандартна процентна ставка за кредитом складає 1,5% в день, а знижена - 1,15013387% в день (п. 2.4), строк дії договору до 04.11.2024 (п. 2.7), комісія за надання кредиту складає 900,00 грн (п. 2.5). Відповідно до графіка платежів (п. 3.2.3) позичальник зобов'язався сплачувати що 14 днів суму в розмірі 1300,00 грн (нараховані проценти + тіло кредиту або комісія).
В реквізитах цих документів зазначені прізвище, ім'я та по батькові відповідача, його адреса проживання, дані паспорта та РНОКПП, у реквізитах договору також зазначено, що договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором - UA-6777, а також зазначені реквізити банківської карти відповідача НОМЕР_1 .
Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення позивачем та відповідачем кредитного договору, його укладення відбувалося в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com. З цієї послідовності дій вбачається, що відповідач зайшов в особистий кабінет за допомогою свого мобільного пристрою та передав товариству інформацію обраних ним умов кредиту. Обробивши цю інформацію товариство надало відповідачу паспорт споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-7576. Після чого відбулось формування шаблону оферти та акцепту, після чого відбулося акцептування позичальником умов оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-6777. Після укладення договору товариство направило (розмістило) підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування відправлені позичальнику на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку та розміщені в особистому кабінеті.
В анкеті клієнта, сформованої позивачем 01.07.2025, зазначені особисті дані відповідача, місце його проживання та реєстрації, РНОКПП, дата народження, місце народження, реквізити паспорта, номери телефонів та адреса електронної пошти, а також номер банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 .
Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів виданою ТОВ «Профіт Гід», випискою про операції за банківською карткою НОМЕР_2 , що належить відповідачу, за 20.05.2024 підтверджується зарахування відповідачу на його картковий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк» кредитних коштів в розмірі 6000 ,00 грн.
Крім того, позивач долучив копії картки платника податків відповідача, його копію паспорта громадянина України НОМЕР_3 .
Відповідно до розрахунку наданого позивачем проценти за користування кредитними коштами перестали нараховуватись 04.11.2024. За період користування кредитом позивач нарахував відповідачу процентів на суму 14748,22 грн, а також відповідач зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 900,00 грн, повернути суму кредиту в розмірі 6000,00грн., Загальний розмір заборгованості з 20.05.2024 по 04.11.2024 складає 21648,22 грн.
У розрахунку відсутня інформація про здійснення відповідачем платежів на виконання умов кредитного договору.
Довідкою про стан заборгованості за кредитним договором станом на 02.07.2025 стверджується наявність у відповідача заборгованості в розмірі 21648,22 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 6000,00 грн, процентів в розмірі 14748,22 грн, комісії в розмірі 900,00 грн.
Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Бізнес позика» від 25.05.2020, випискою з ЄДР від 04.11.2022, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1593 від 11.05.2017, листом національного банку України, витягом з Державного реєстру фінансових установ підтверджується, що позивач є фінансовою установою, та вправі здійснювати інші види кредитування та грошового посередництва (вед - 64.92, 64.19).
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір №500035-КС-001 від 20.05.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-6777», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договорами зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Умовами кредитного договору передбачено видачу кредиту в розмірі 6000,00 грн на реквізити платіжного засобу відповідача. Як суд встановив вище, кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн надійшли на картковий рахунок відповідача в АТ КБ «Приватбанк» 20.05.2024.
Строк користування кредитними коштами встановлений до 04.11.2024.
У матеріалах справи відсутня інформація про повернення відповідачем тіла кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як видно з розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача нараховані проценти за період користування кредитним коштами в розмірі14748,22 грн за період з 20.95.2024 по 04.11.2024, за процентною ставко від 1,15013387% в день до 1,5% в день.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заявлених позивачем вимог про стягнення процентів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 265/6582/16-ц від 04.09.2019.
Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
А Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:протягом перших 120 днів - 2,5 %;протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі був укладений 20.05.2024, тобто після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів у розмірі більшому ніж 1% на день, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період строку надання кредиту слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день, якщо у договорі передбачений більший її розмір.
Отже, за період з 20.05.2024 по 04.11.2024 відповідачу нараховані проценти в розмірі 10080,00 грн (6000,00 грн тіла кредиту * 1% річних 168 днів).
Наведене свідчить, що суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 14748,22грн за кредитним договором № 500035-КС-001 від 20 травня 2024 року, самостійно здійснивши розрахунок процентів за денною відсотковою ставкою 1%, при, що є підставою для залишення без змін рішення суду у цій частині та відмови в задоволенні апеляційної скарги. Отже, суд вірно застосував норми матеріального права та задовольнив позов частково у частині стягнення з боржника 10080,00 грн процентів за період з 20 травня по 04 листопада 2024 року.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, в оскарженій частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, в оскарженій частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» адвоката Клименка Тараса Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2025 рокув оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді