14 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/3347/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера»
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним і скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітера» (далі - ТОВ «Вітера», скаржник) 12.12.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №910/3347/25 (повний текст постанови складено 24.11.2025) скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Крім того, скаржник разом з касаційною скаргою подав заяву, у якій просить зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №755/9785/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 для розгляду справи №910/3347/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Верховний Суд ухвалою від 18.12.2025 касаційну скаргу ТОВ «Вітера» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №910/3347/25 залишив без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); визначивши, що для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно подати суду касаційну скаргу в новій редакції із визначенням конкретного пункту частини другої статті 287 ГПК України з посилання на пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, якщо вважає, що судами порушено норми процесуального права, під час ухвалення рішень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема не досліджено належним чином подані докази, необґрунтовано відхилено клопотання позивача, та покладено в основу рішень недопустимі й недостовірні результати анкетування; зазначивши пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, визначити яку саме норму права судами попередніх інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду так і саму постанову Верховного Суду номер та дату її ухвалення, а зазначивши пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, визначити щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суд. Надано скаржникові строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 18.12.2025 у справі №910/3347/25 представник скаржника 24.12.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, у якій просить прийняти до розгляду касаційну скаргу ТОВ «Вітера» у новій редакції та відкрити касаційне провадження у справі №910/3347/25. Зазначені матеріали зареєстровані канцелярією суду 12.01.2026.
Скаржник подав матеріали усунення недоліків касаційної скарги у межах строку, встановленого Судом ухвалою від 18.12.2025 у справі №910/3347/25.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
ТОВ «Вітера» у касаційній скарзі (нова редакція) із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, неправильно застосовали положення статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №910/366/21, від 13.02.2025 у справі №910/2596/24, від 30.08.2022 у справі №910/2328/21; водночас висновок судів про «лікувальні властивості» та «введення в оману» ґрунтується на неправильному тлумаченні правової природи об'єкта спору, а саме дієтичної добавки, й ігноруванні спеціального правового режиму обігу дієтичних добавок як харчових продуктів, встановленого окремими нормативно-правовими актами; правову оцінку незаконності рішень слід здійснювати з урахуванням особливостей об'єкта спору - дієтичної добавки, що регулюється окремими нормами харчового законодавства, а не як лікарський засіб; скаржник наголошує на тому, що на упаковці було вказано, що дієтична добавка не є лікарським засобом;
щодо застосування положення статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №910/4192/21 стосовно обчислення розміру штрафу;
до того ж із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв'язку з пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України щодо порушення норм процесуального права, зокрема, статей 2, 13, 73, 76-78, 86 ГПК України, скаржник зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення спірних рішень не взяли до уваги, не дослідили докази подані позивачем; позивачем неодноразово було акцентовано увагу суддів на те, що єдиним доказом нібито законності прийнятого рішення Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет) є результати анкетування, проте саме анкетування було проведено з порушенням, що ставить під сумнів його належність, допустимість та достовірність;
у задоволенні заявленого клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, яка б встановила, що анкети не підписувалися споживачами, а здебільшого були підписані інтерв'юерами було відмовлено;
суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказує, що анкетування є лише додатковим доказом, а з іншого - фактично побудував на ньому висновок про правомірність рішення Комітету;
також судами не досліджено, не оцінено всебічно, повно та об'єктивно докази позивача, зокрема, які містилися у справі №127-26.4/202-24 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу»;
на думку скаржника, судами було взято до уваги лише результати анкетування (соціологічного дослідження) як доказ правомірності рішення Комітету, що призвело до однобічності висновків, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, а також не відповідає вимогам статей 237, 238 ГПК України, які передбачають, що суд у мотивувальній частині рішення повинен висвітлити аргументи сторін, їх оцінку та фактичні підстави для прийняття рішення (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 12.06.2025 у справі №924/55/25 та від 12.07.2023 у справі №910/5080/21).
З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Вітера» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Отже, суд доходить висновку, що на виконання ухвали Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №910/3347/25, в межах строку наданого ухвалою усунуто недоліки касаційної скарги.
Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
Таким чином, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги (нова редакція) не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови у цій справі, ураховуючи дату ухвалення та складення її повного тексту.
Щодо поданої ТОВ «Вітера» заяви про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №755/9785/23.
Поряд з цим 30.12.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ «Вітера» звернулося до Верховного Суду із супровідним листом у якому зазначає про те, що у зв'язку з допущенням технічної помилки у зазначенні номера справи в заяві про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №910/3347/25, а саме - замість правильного номера справи №910/3347/25 помилково зазначено №755/9785/23; скаржник надсилає заяву з правильно зазначеним номером справи та просить розглянути її з урахуванням правильного номера справи.
У заяві про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №910/3347/25 (доданій до супровідного листа та викладеній окремим документом) скаржник із посиланням на приписи статті 332 ГПК України, просить Суд зупинити дію оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Заява мотивована тим, що:
Комітетом 26.12.2024 щодо ТОВ «Вітера» ухвалено рішення №541-р у справі №127-26.4/202-24 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу»; відповідно до рішення Комітет постановив: визнати, що ТОВ «Вітера» вчинило порушення передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; накласти на ТОВ «Вітера» штраф у розмірі 350 000 грн; зобов'язати ТОВ «Вітера» припинити поширення на упаковці дієтичної добавки неправдивих відомостей;
в Україні введено правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався та діє дотепер; ТОВ «Вітера» є суб'єктом малого бізнесу, сплата штрафу розмірі 350 000 грн в умовах воєнного стану матиме критичний фінансовий вплив, що загрожує банкрутством та неможливістю виконання зобов'язань перед контрагентами та працівниками;
оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права; у разі скасування рішень судів існує об'єктивне утруднення поновлення порушених прав шляхом повернення сплаченого штрафу без урахування впливу інфляційних втрат, оскільки повернення коштів з державного бюджету триває не один місяць; зупинення дії рішень також запобігатиме нарахуванню пені; просить заявлені обставини визнати достатніми підставами для зупинення дії спірних судових рішень.
Проаналізувавши чинне законодавство та доводи, наведені скаржником у заяві про зупинення дії спірних судових рішень у справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви з огляду на таке.
Повноваження суду стосовно зупинення дії судового рішення унормоване положеннями частини першої статті 332 та частиною четвертою статті 294 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Верховний Суд звертається до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19, відповідно до якої: «Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали / не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин».
Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, необхідно враховувати необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, перешкоди його виконання, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Сумніви скаржника щодо дотримання попередніми судовими інстанціями норм права під час постановлення оскаржуваних судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання або дії оскарженого рішення та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама собою незгода учасника судового процесу із судовими рішеннями не є достатньою підставою для зупинення їх виконання або дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
Верховний Суд під час розгляду доводів заявника наголошує, що ГПК України передбачає інструмент повернення виконання судового рішення, зокрема у статті 333 ГПК України унормовано питання про поворот виконання рішення, постанови у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання.
Твердження про тривалість процедури повернення грошових коштів з державного бюджету не є безумовним і достатнім доказом, який засвідчує неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування, а тому не є очевидною / безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції дії оскаржуваних судових рішень, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Суд має право зупинити дію судового рішення, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Заява ТОВ «Вітера» про зупинення дії оскаржуваних рішень у цій справі зазначеному вище не відповідає та не доводить, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасоване, і не свідчить про наявність підстав для застосування статті 332 ГПК України.
Аргументи щодо воєнного стану, можливого банкрутства та надмірного розміру штрафу, з огляду на відсутність доказів, не доводять, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасоване, є абстрактними та загальними.
За таких обставин Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення дії оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовано / обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх дії, а наведені (окрім воєнного стану) мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Враховуючи викладене, зупинення дії судових рішень в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих та підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваних судових рішень, в задоволенні заяви слід відмовити.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №910/3347/25, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 294, 314 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/3347/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 03 лютого 2026 року о 12:20 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.
3. Учасник справи має право подати відзив на касаційну скаргу до 29 січня 2026 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітера» у задоволенні заяви про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №910/3347/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. Суд роз'яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду, враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
6. Витребувати матеріали справи №910/3347/25 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним і скасування рішення.
7. Копії ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов