12 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/207/25(902/1101/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2025
у складі колегії суддів: Тимошенка О. М. - головуючого, Юрчука М. І., Миханюка М. В.
та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.08.2025
у складі судді Лабунської Т.І.
у справі № 902/207/25 (902/1101/25)
за заявою арбітражного керуючого Бобрука Тараса Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів Нафтобаза"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк - В"
про визнання недійсним правочину, -
На розгляд суду постало питання щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 17.04.2024 ухвалою Господарського суду Вінницької області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирів Нафтобаза" (далі - ТОВ "Немирів Нафтобаза"); введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бобрука Т. В.
2. 08.08.2025 розпорядник майна ТОВ "Немирів Нафтобаза" - арбітражний керуючий Бобрук Т. В. звернувся до суду із заявою про визнання недійсним правочину в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), укладеного між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санпарк - В" (далі - ТОВ "Санпарк - В"), та витребування у власність боржника з незаконного володіння ТОВ "Санпарк - В" нерухомого майна.
3. 11.08.2025 ухвалою місцевого господарського суду, серед іншого, відкрито провадження за вказаною заявою у справі № 902/207/25(902/1101/25).
4. Разом з вказаною заявою арбітражним керуючим подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій арбітражний керуючий просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 617.1 кв.м., розташований за адресою: вул. Польова, 3. м. Немирів. Вінницький район. Вінницька область (зареєстрований номер об'єкта нерухомого майна: 1629009305230), право власності на яке зареєстровано за ТОВ "Санпарк - В".
5. Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована таким.
Між ТОВ "Немирів Нафтобаза" (продавець) та ТОВ "Санпарк - В" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2024, засвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С. та згідно умов якого продавець продав, а покупець купив комплекс будівель та споруд, що розташований за номером 3 (третім) по вулиці Польова в місті Немирів, Вінницького району (колишній Немирівський район), Вінницької області. Згідно з п. 2.3. договору, розрахунок за цим договором, сторони договору здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, зазначених в п. 2.1. договору на розрахунковий рахунок продавця, який зазначений в розділі 9 цього договору, у строк до 01.12.2025.
Внаслідок укладання відповідного договору, нерухоме майно вибуло з власності боржника в момент укладання договору та реєстрації права власності покупця, в той же час продавець кошти за договором має отримати в строк, що становить більше 1 року з моменту продажу, та які, станом на день звернення до суду з даною заявою, так і не були отримані ТОВ "Немирів Нафтобаза".
Вищезазначене нерухоме майно належало ТОВ "Немирів Нафтобаза" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Немирівської міської ради 14.12.2011, згідно рішення № 215 від 12.12.2011. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.08.2018, номер запису про право власності 27625337, зареєстрований номер об'єкта нерухомого майна: 1629009305230.
Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2024 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 25.07.2025, загальна площа об'єкта нерухомого майна становить 617,1 кв.м, до складу якого увійшли: Адміністративний будинок. А. загальна площа 170.4 кв.м.: тамбур, а. загальна площа 18.7 кв.м.: ганок, аі. ганок. а2. підвал. A/під. загальна площа 59.4 кв.м.: вхід в підвал. аЗ. насосна. Б. загальна площа 21.3 кв.м.: ангар. В. загальна площа 347.3 кв.м.: цистерна. 400 м3. І: цистерна. 400 м3. 2: цистерна. 400 м3. 3; цистерна. 75 м3. 4; цистерна. 75 м3. 5: цистерна. 75 м3. 6: цистерна. 75 м3. 7: цистерна. 75 м3. 8; цистерна. 75 м3. 9: цистерна. 75 м3. 11: цистерна. 75 м3. 12; цистерна. 75 м3. 13: огорожа. 378.3 п.м.14. Вищезазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,6813 га. кадастровий номер 0523083800:02:001:0729. яка перебуває в користуванні ТзОВ "Немирів Нафтобаза", згідно договору оренди укладеного 12.10.2010.
Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2024, ТОВ "Немирів Нафтобаза" здійснено продаж нерухомого майна ТОВ "Санпарк - В" по залишковій балансовій вартості за - 5 548 385,64 грн.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22.04.2025, вже 16.12.2024 на зазначене майно набувач - ТзОВ "Санпарк - В" уклало іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Безпалюк Л.С., з ОСОБА_1 , що, на думку розпорядника майна, свідчить про заздалегідь узгоджену та сплановану передачу майна боржника іншим особам. При цьому, на момент укладання вказаного договору купівлі - продажу боржник був обізнаний про наявність невиконаних грошових зобов'язань перед своїми контрагентами, так зокрема перед ПП "КТ Трейдинг" та ТзОВ "Кусто Агро Фармінг".
Відтак, розпорядник майна стверджує, що боржник, будучи обізнаним про існування значної кредиторської заборгованості, не збирався повертати борги, а замість того, вчинив дії з переоформлення нерухомого майна з метою уникнути примусового стягнення та тим самим унеможливити виконання рішення суду в подальшому.
Окрім того, після порушення справи про банкрутство ТОВ "Немирів Нафтобаза" та на час підготовки арбітражним керуючим позову про визнання недійсним правочину боржника та даної заяви про забезпечення позову, було виявлено, що станом на 08.08.2025 відомості про державну реєстрацію вищезазначеної іпотеки відсутні, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 08.08.2025 та свідчить про наміри здійснити подальше відчуження спірної нерухомості.
Також в ході процедури банкрутства, арбітражним керуючим була здійснена інвентаризація майна боржника, згідно відомостей якої на момент подання цієї заяви залишкова вартість матеріальних активів боржника складає лише - 2 828 439, 39 грн, у той час, як сума заявлених вимог кредиторів до боржника у справі складає 88 294 996 грн, з яких визнано боржником та арбітражним керуючим - 41 162 588, 40 грн, а в процесі розгляду - 47 132 408, 50 грн.
З огляду на вказані обставини, арбітражний керуючий вважає, що вищевказаний правочин було укладено боржником у період існування у останнього невиконаних зобов'язань з погашення заборгованості перед кредиторами, що містить ознаки фраудаторного правочину.
Разом з цим, арбітражний керуючий вказав про наявність ухвали Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03.06.2025, якою встановлено, що у кримінальному провадженні за оперативними матеріалами перевірки ТОВ "Немирів Нафтобаза" та ТОВ "Санпарк - В" пов'язані між собою, тобто є заінтересованими особами.
Заявник вказує, що задоволення цієї заяви є необхідним з метою запобігання подальшим діям щодо відчуження майна до вирішення спору по суті, оскільки його подальше відчуження або обтяження унеможливить або істотно ускладнить виконання можливого рішення суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
6. 22.08.2025 ухвалою Господарського суду Вінницької області у справі №902/207/25 (902/1101/25) заяву арбітражного керуючого Бобрука Т. В. від 08.08.2025 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 617,1 кв.м., розташований за адресою: вул. Польова, 3. м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область (зареєстрований номер об'єкта нерухомого майна: 1629009305230, право власності на яке зареєстровано за ТОВ "Санпарк - В".
7. Ухвала мотивована відповідністю виду заходу забезпечення позовним вимогам, балансом інтересів сторін та необхідністю забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, оскільки вжиття цих заходів не встановлює власнику спірного майна заборони його використання і сприяє виконанню рішення суду у разі задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. 23.10.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Санпарк-В" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.08.2025 у справі № 902/207/25 (902/1101/25) - залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що накладення арешту на спірне майно є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним правочину та повернення майна на користь боржника, оскільки відчуження такого майна на користь іншої особи може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивач, який є розпорядником майна у справі про банкрутство № 902/207/25, не зможе захистити або поновити права кредиторів чи сприяти відновленню платоспроможності боржника у справі.
А. Доводи касаційної скарги
10. 25.11.2025 ТОВ "Санпарк-В" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.08.2025 у справі № 902/207/25 (902/1101/25); прийняти нове рішення про відмову арбітражному керуючому Бобруку Т. В. у задоволенні заяви про забезпечення позову.
11. Скаржник посилається на положення ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджує про порушення судами попередніх інстанцій ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 73, 74, 76, 236 ГПК України, не врахування висновку, викладеного, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 910/361/18.
12. При цьому скаржник доводить, що саме лише припущення заявника не може бути беззаперечною обставиною для висновку про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а отже і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. На думку скаржника, висновки судів ґрунтуються виключно на припущеннях арбітражного керуючого, що стосуються дійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна.
13. Скаржник вважає, що заявник не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом визначеного заявником заходу не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
14. Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
16. Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про вжиття заходів забезпечення позову.
17. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з таких підстав.
18. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
19. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
20. Положення ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачають, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1).
21. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 Велика Палата вказала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
22. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
23. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
24. У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду, на яку посилається скаржник і предметом розгляду якої було питання застосування судом такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача, у разі пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним, за яким таке майно відчужено, констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
25. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
26. У цій справі розпорядник майна звернувся з позовом в порядку ст. 42 КУзПБ про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником та повернення майна, та одночасно подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу (ТОВ "Санпарк-В") та є предметом спору.
27. Заяву про вжиття заходів забезпечення позову, розпорядник майна обґрунтовував необхідністю запобігання подальшим діям щодо відчуження майна до вирішення спору по суті, оскільки його подальше відчуження або обтяження унеможливить або істотно ускладнить виконання можливого рішення суду, враховуючи також, що позивачем заявлено вимогу про витребування майна у власність боржника.
28. Колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, де Суд вказав, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
29. Отже, врахувавши фактичну можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності та є предметом оспорюваного в межах справи про банкрутство ТОВ "Немирів Нафтобаза" правочину, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що накладення арешту на спірне майно є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним правочину та повернення майна на користь боржника, оскільки відчуження такого майна на користь іншої особи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивач, який є розпорядником майна у справі про банкрутство № 902/207/25, не зможе захистити або поновити права кредиторів чи сприяти відновленню платоспроможності боржника у справі.
30. Суди також правильно зауважили, що накладення арешту на спірне майно, щодо якого вирішується спір в межах справи про банкрутство, не позбавляє права власності ТОВ "Санпарк - В" та не встановлює заборону використання спірного нерухомого майна.
31. У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про наявність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
32. Твердження скаржника про те, що доводи арбітражного керуючого ґрунтуються виключно на припущеннях, що стосуються дійсності оспорюваного договору фактично є незгодою скаржника із прийнятими судовими рішеннями та не спростовують висновків судів. Водночас висновки, що їх дійшли суди попередніх інстанцій узгоджуються із наведеними вище висновками Верховного Суду щодо умов застосування заходів забезпечення позову.
33. Решта доводів касаційних скарг, а також згадані / частково процитовані ними у касаційних скаргах постанови Верховного Суду з огляду на викладене вище у цій постанові, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції та не мають вирішального значення для правильного вирішення спору.
34. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції враховує також висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).
35. У цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
36. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України).
37. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
38. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга ТОВ "Санпарк-В" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та ухвала судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
39. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.08.2025 у справі № 902/207/25 (902/1101/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере