26.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/350/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
Представники сторін:
Від позивача: СІЛЬЧЕНКО ТЕТЯНА ІВАНІВНА (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат
Від відповідача: Левченко Олена Олександрівна (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - самопредставництво
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.2025 (повний текст рішення складено та підписано 09.06.2025, суддя Федько О.А.) у справі №908/350/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» (61001, м. Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд. 16)
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення грошових коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» звернулося до Господарського суду Запорізької області до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення суми 2 167 538,06 грн, яка складається з: 1 385 710,00 грн заборгованість за поставлений товар, 130 014,58 грн 3% річних та 651 813,48 грн інфляційні втрати.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 53-121-01-21-10830 від 04.11.2021, за яким позивач у грудні 2021 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1 885 710,00 грн, що підтверджується первинними документами та зареєстрованими податковими накладними. Відповідач сплатив лише 500 000,00 грн із значним простроченням, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1 385 710,00 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.06.2025, в даній справі, позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» заборгованість за поставлений товар в розмірі 1 385 710,00 грн; три відсотки річних в розмірі 25919,11 грн; інфляційні втрати в розмірі 617 137,24 грн, судовий збір в розмірі 25 589,31 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, оцінивши докази відповідно до ст. 86 ГПК України, зокрема видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази часткової оплати, здійсненої відповідачем за отриманий товар відповідно до договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021, листування між сторонами щодо предмета спору у їхній сукупності, дійшов висновку про доведення позивачем факту поставки товару відповідачеві відповідно до умов договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021 на загальну суму 1 885 710,00 грн, з них ПДВ 314 285,00 грн.
Господарський суд відхилив доводи відповідача про ненастання строку оплати товару в частині суми податку на додану вартість в розмірі 314 285,00 грн., відповідач не надав суду належних і допустимих доказів звернення до позивача щодо відсутності у ЄРПН зареєстрованих податкових накладних та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкових накладних. Оскільки на дату настання строку оплати товару податкові накладні вже були виписані та зареєстровані позивачем, у відповідача були наявні підстави для оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.
Також місцевий суд встановив, що оскільки повний обсяг товару відповідач отримав від позивача 29.12.2021, то відповідно умов п. 3.2 договору останнім днем розрахунку є 28.02.2022 (з урахуванням того, що останній день строк оплати - 27.02.2022 - припадає на вихідний день (неділя), який відповідно до приписів частини 5 ст. 254 ЦК України переноситься на перший робочий день).
Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України, введення в Україні воєнного стану) як на неможливість виконання грошових зобов'язань за Договором суд зауважив, що війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. При цьому форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання, а звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов'язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків). Отже, суд відхилив аргумент відповідача щодо звільнення його від виконання обов'язку оплатити поставлений товар.
Водночас суд першої інстанції здійснив власний перерахунок інфляційних втрат і 3 % річних, частково відмовив у стягненні інфляційних втрат через помилки у розрахунку та, з урахуванням наведених відповідачем обставини в обґрунтування зменшення 3% річних, а також те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки здійснює управління усіма діючими атомними електростанціями на території України та виробляє понад 50% усієї електричної енергії Об'єднаної енергетичної системи України, зменшив розмір 3 % річних на 80 %, задовольнивши їх до стягнення у зменшеному розмірі.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, через систему Електронний суд, представник Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 03.06.2025 та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Армато» у задоволенні позовних вимог. Судові витрати по справі покласти на ТОВ «Армато».
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що апеляційна скарга подається відповідачем на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 277 ГПК України з підстав не з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалення оскаржуваного рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права та процесуального права, з огляду на наступне:
- первинна документація, у тому числі договір, докази його виконання (в тому числі видаткові накладні: № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450,00 грн; № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366,00 грн; № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331,00 грн; № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн), листування та інше залишились на майданчику тимчасово окупованої філії ВП «Запорізька АЕС» під контролем окупаційних військ, якими була встановлена заборона на вивезення будь-яких документів з промислового майданчика атомної станції на підконтрольну Україні територію, і відповідач не має до неї доступу;
- оскільки спірні видаткові накладні надані в сканкопіях, що не є оригіналами відповідних письмових доказів (що стверджувалося і самим позивачем) і які, в силу вищевказаних обставин неможливо перевірити на відповідність оригіналам (оскільки сторони підтвердили відсутність у них оригіналів цих видаткових накладних), у відповідача виникли сумніви щодо відповідності поданих сканкопій видаткових накладних їх оригіналам, про що було повідомлено суд. Отже такі докази не повинні були братися судом до уваги;
- в ході розгляду справи позивач заначив, що наявні у нього сканкопії видаткових накладних є оригінальними примірниками повторно оформлених видаткових накладних: № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450, 00 грн; № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366, 00 грн; № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331, 00 грн; № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн з підписами, але без відтиску печатки;
- з наданого позивачем листування та підтверджено позивачем в додаткових поясненнях, повторно оформлені оригінальні примірники видаткових накладних були підписані та направлені позивачу ОСОБА_1 25.12.2023 та отримані позивачем 26.12.2023. Як вбачається з довідки №295 від 04.04.2025 управління кадрів відповідача, ОСОБА_1, інженер з комплектації устаткування й матеріалів 2 категорії управління виробничо-технологічної комплектації філії «ВП ЗАЕС» у період з 01.08.2023 по 25.11.2023 та з 15.12.2023 по 31.12.2023 перебував у вимушеному простої не з вини працівників «ВП ЗАЕС» (наказ від 16.11.2022 № 2361-к). У період з 27.11.2023 по 14.12.2023 було надано щорічну відпустку (наказ від 13.11.2023 № 6596-вн);
- довіреність на представництво інтересів АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» з будь-якими повноваженнями, зокрема: повторного оформлення видаткових накладних та визнання існування та суми боргу, зокрема: за договором поставки № 53-121-01-21-10830 від 04.11.2021, укладеним з позивачем, інженеру з комплектації устаткування й матеріалів 2 категорії управління виробничо-технологічної комплектації відповідачем не видавалася, отже таких поноважень ОСОБА_1 не мав та не має;
- як зазначено в тендерній документації на закупівлю товарів по Договору, ОСОБА_1 мав право лише здійснювати зв'язок з учасниками у період закупівлі UA-2021-07-09- 001170-с, яка станом на 13.10.2021 була завершена (інформація в загальному доступі в електронній системі держзакупівель PROZPRRO за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-08-19-010489-a;
- судом першої інстанції помилково та неправомірно взято до уваги подані позивачем повторно оформлені видаткові накладні: № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450, 00 грн; № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366, 00 грн; № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331, 00 грн; № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн, як докази, при встановленні факту поставки товару по Договору та наявності заборгованості, які входять до предмету доказування;
- оскільки, у позивача відсутні оригінали видаткових накладних (первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарського операції), відповідно позивач не підтвердив виконання зобов'язань з поставки товару на суму, яка заявлена до стягнення за вищезазначеним Договором;
- позивачем надано до суду першої інстанції письмові докази: видаткові накладні: № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450,00 грн; № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366,00 грн; № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331,00 грн; № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн, які не є ані копіями, ані оригіналами оскільки, в порушення ст. 91 ГПК України та п. 5.27. Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003)», не засвідчені належним чином: - не містять відмітку «Згідно з оригіналом», оскільки самі оригінали у позивача відсутні; - не містять інформації про особу, її ініціали та прізвище; - не містять дати та підпису; не є електронними доказами в розумінні ст. 96 ГПК України (електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» до Центрального апеляційного господарського суду через систему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.2025 у справі № 908/350/25 без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.2025 - без змін.
У відзиві позивач зазначає, що сторони під час розгляду справи в суді першої інстанції підтвердили, що примірники видаткових накладних не були повернуті відповідачем позивачу та знаходяться на тимчасово окупованій території ВП ЗАЕС, а тому не можуть бути витребувані судом. Позивач відмовився від свого клопотання щодо витребування цих накладних саме тому, що воно не може бути виконане внаслідок окупації російською федерацією ВП ЗАЕС, де знаходяться документи щодо цієї поставки, зокрема не повернуті відповідачем позивачу видаткові накладні.
Позивач звертає увагу, що факт поставки товару за вищезазначеним договором підтверджується позивачем не лише видатковими накладними. Відповідно до абзаців 25 та 26 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Як зазначається, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 1.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно- транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
На підтвердження факту поставки товару у грудні 2021 року позивач надав до суду першої інстанції відповідні товарно-транспортні накладні, а саме: № Р171 від 26.11.2021 до видаткової накладної № 171 від 01.12.2021 на суму 9 450,00 грн.; № Р172 від 26.11.2021 до видаткової накладної № 172 від 01.12.2021 на суму 73 020,00 грн.; № Р173 від 30.11.2021 до видаткової накладної № 173 від 01.12.2021 на суму 246 366,00 грн.; № Р218 від 29.12.2021 до видаткової накладної № 218 від 29.12.2021 на суму 1 265 331,00 грн.; № Р218 від 29.12.2021 до видаткової накладної № 218 від 29.12.2021 на суму 291 543,00 грн.
Позивач вказує, що ці документи підтверджують факт переміщення товару, зазначеного у видаткових накладних, на склад відповідача - ЗВ ВП «Складське господарство» № 3 за адресою м. Енергодар, вул. Промислова, 133, який зазначено у п. 4.1 договору, укладеного між сторонами.
При цьому Касаційний адміністративний суд в постанові від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18 резюмував, що хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним з етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
Відповідно до п. 4.4. Договору поставки товару № 53-121-01-21-10830 від 04.11.2021 постачальник (ТОВ «АРМАТО») зобов'язується скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотримання вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника (ВП Запорізька АЕС ДП НАЕК «Енергоатом») для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
Позивач зареєстрував та надав відповідачу податкові накладні в електронній формі: ПН 01122021 № 1 - сума 9 450,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від № 9392296145; ПН 01122021 № 2 - сума 73 020,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від № 9392292444; ПН 01122021 № 3 - сума 246 366,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від № 9392269275; ПН 29122021 № 59 - сума 1 265 331,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417842307; ПН 29122021 № 60 - сума 291 543,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417879458.
Податкові накладні в електронному вигляді та квитанції про їх реєстрацію надсилались позивачем відповідачу електронною поштою.
Окрім цього, позивач у відзиві наголосив, що відповідач у відповідях на листи позивача неодноразово визнавав наявність заборгованості з його боку перед позивачем на суму 1 385 710,00 грн. за договором поставки товару № 53-121-01-21-10830 від 04.11.2021 року.
Щодо повноважень ОСОБА_1 позивач пояснив, що до складу тендерної документації включений перелік посадових осіб відповідача, уповноважених здійснювати зв'язок із учасниками процедури закупівлі, тобто в цьому випадку з представниками позивача, та підрозділів, до яких повинно було здійснюватися постачання товарів. Таким чином листування між позивачем та відповідачем відбувалось між інженером УВТК ВП ЗАЕС ОСОБА_1 (електронна адреса якого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 (електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - менеджером з тендерів ТОВ «Армато». Листування з цього приводу і відбувалось через зазначених осіб, саме ОСОБА_1 підписав та направив відповідачу видаткові накладні, копії яких додані до позову. Оригінальні їх примірники - з підписами, але без відтиску печатки наявні у позивача, це повторно оформлені видаткові накладні, оскільки первісні залишились на території окупованої ВП ЗАЕС у м. Енергодар, знайти адресу з якої вони надсилались безпосередньо Позивачу наразі не вдалось.
Позивач не міг і не повинен був знати про перебування ОСОБА_1 у відпустках, про наявність та/або відсутність у нього повноважень на представництво інтересів відповідача в певний період часу та відносин між сторонами, оскільки останній не повідомляв ТОВ «АРМАТО» про це. На підтвердження перебування ОСОБА_1 у вимушеному простої не з вини працівника та в щорічній відпустці відповідач надав довідку № 295 від 04.04.2025 управління кадрів філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Натомість завірені копії наказів від 16.11.2022 № 2361-к та від 13.11.2023 № 6596-вн, на які посилається управління кадрів в цій довідці, відповідач до суду не надав.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/350/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/350/25.
07.07.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.2025 у справі №908/350/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 26.11.2025 о 11 год. 00 хв.
У судове засідання 26.11.2025 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 26.11.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
7. Встановлені судом обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМАТО» (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (покупець) 04.11.2021 укладений Договір поставки товару № 53-121-01-21-10830 (далі - Договір).
Відповідно до Закону України № 2896-IX від 06.02.2023 «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1420 від 29 грудня 2023 року «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Згідно з пунктом 1 цієї Постанови утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).
11.01.2024 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулася реєстрація акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).
Згідно з пунктом 3 вказаної Постанови АТ «НАЕК «Енергоатом» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. Відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Таким чином, з 11.01.2024 Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» перетворено на філію «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з усіма правами та обов'язками попереднього відокремленого підрозділу.
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію за переліком, вартість товару 1 571 425,00 грн, ПДВ 314 285,00 грн, всього з ПДВ 1 885 710,00 грн. Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару за цим Договором визначається у пункті 1.1. Договору, вимоги до продукції (товару) визначені Технічними специфікаціями № 1 - 18 до Договору.
Згідно з пунктом 1.2. Договору строк поставки товару - жовтень-грудень 2021 року.
Пунктом 3.2 та 3.3 Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у пункті 1.1. Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до пункту 4.1. Договору поставка товару відбувається на умовах DDP - м. Енергодар згідно з ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоотримувач: ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область (склад № 3).
Позивач здійснив поставку продукції відповідачеві у грудні 2021 року кількома партіями на загальну суму 1 885 710,00 грн згідно наступних документів: видаткової накладної № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450,00 грн; видаткової накладної № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; видаткової накладної № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366,00 грн; видаткової накладної № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331,00 грн; видаткової накладної № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн.
На виконання вимог пункту 4.4. Договору поставки Позивач зареєстрував наступні податкові накладні: дата складання 01.12.2021 № 1 - сума 9 450,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392296145; дата складання 01.12.2021 № 2 - сума 73 020,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392292444; дата складання 01.12.2021 № 3 - сума 246 366,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392269275; дата складання 29.12.2021 № 59 - сума 1 265 331,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417842307; дата складання 29.12.2021 № 60 - сума 291 543,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417879458.
Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий за договором поставки № 53-121-01-21-10830 товар у сумі 500 000,00 грн за платіжною інструкцією № 8796 від 15.09.2022, призначення платежу - «поставка контейнерів, верстатів, пн№7/877/1846 від 29122021д.294(7)21УК/53-121-01-21-10830від 04112021UA-2021-08-19-010489-а без ПДВ (опл. за ВП ЗАЕС)».
27.04.2023 позивач направив Відповідачу лист № 27-01/07-12 з вимогою здійснити повний розрахунок за поставлену продукцію згідно договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021 у розмірі 1 385 710,00 грн, у відповідь на який ДП «НАЕК «Енергоатом» повідомив, що ураховуючи довготривалу окупацію Запорізької АЕС, фінансування потреб ЗАЕС на погашення існуючої кредиторської заборгованості призупинено (лист вих. №21-2677/42-вих від 05.05.2023).
Листом від 07.10.2024 вих. №07/10-1, позивач повторно просив відповідача здійснити погашення заборгованості в сумі 1 385 710,00 грн, на що останній повідомив про неможливість виконання взятих на себе грошових зобов'язань через збройну агресію рф, тривалу окупацію Запорізької АЕС, неповні розрахунки з АТ «НАЕК Енергоатом» (лист від 09.10.2024 №21-9728/42-вих).
26.12.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 1 071 425,00 грн, три відсотки річних в сумі 99 012,88 грн, інфляційні втрати у сумі 474 575,50 грн, заборгованість в сумі ПДВ із вартості поставленого товару в сумі 314 285,00 грн, три відсотки річних в сумі 21 647,30 грн, інфляційні втрати в сумі 94 980,55 грн.
У відповіді на претензію від 24.01.2025 №21-709/28-вих відповідач зазначив про неможливість виконання грошових зобов'язань до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Станом на момент звернення з позовом до суду відповідач суму заборгованості за поставлений позивачем товар не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі договору поставки товару № 53-121-01-21-10830 від 04.11.2021.
Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено місцевим судом, позивачем поставлено відповідачеві товар у грудні 2021 року кількома партіями на загальну суму 1 885 710,00 грн, з них ПДВ 314 285,00 грн, згідно видаткових накладних № 171 від 01.12.2021 - на суму 9 450,00 грн; № 172 від 01.12.2021 - на суму 73 020,00 грн; № 173 від 01.12.2021 - на суму 246 366,00 грн; № 218 від 29.12.2021 - на суму 1 265 331,00 грн; № 220 від 29.12.2021 - на суму 291 543,00 грн.
Копії вказаних видаткових накладних, підписаних представниками позивача та відповідача, містяться в матеріалах справи.
Також в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних № Р171 від 26.11.2021; № Р172 від 26.11.2021; № Р173 від 30.11.2021; № Р218 від 29.12.2021; № Р218 від 29.12.2021, які є належним доказом переміщення товару, зазначеного у видаткових накладних, на склад відповідача - ЗВ ВП «Складське господарство» №3 за адресою м. Енергодар, вул. Промислова, 133, який зазначено у п. 4.1 договору, укладеного між сторонами спору.
Відповідно до абз. 26, 27 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Касаційний адміністративний суд в постанові від 05.05.2023 в справі №1340/5998/18 висловив позицію, що хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним з етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що доводи відповідача щодо недопустимості копій видаткових накладних, які надані позивачем до матеріалів справи, та відсутності повноважень у особи, яка їх підписала, є безпідставними, оскільки такі доводи суперечать попередній поведінці відповідача та його офіційному листуванню, в якому визнавався як факт поставки, так і наявність заборгованості.
Коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18, постанова Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21).
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Складовими цього принципу є, зокрема, заборона суперечливої поведінки. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Вказаний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
На підставі викладеного, оцінивши вказані докази відповідно до ст. 86 ГПК України, зокрема видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази часткової оплати, здійсненої відповідачем за отриманий товар відповідно до договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021, листування між сторонами щодо предмета спору у їхній сукупності, місцевий суд дійшов до вмотивованого висновку про доведення позивачем факту поставки товару відповідачеві відповідно до умов договору №53-121-01-21-10830 від 04.11.2021 на загальну суму 1 885 710,00 грн, з них ПДВ 314 285,00 грн.
Також господарський суд правильно відхилив доводи представника відповідача щодо відсутності повноважень у інженера з комплектації устаткування й матеріалів 2 класу ОСОБА_1 на повторне оформлення видаткових накладних, оскільки своїми діями щодо часткової оплати суми заборгованості за поставлений товар та відповідями на звернення позивача щодо оплати суми заборгованості відповідач підтвердив факт поставки товару позивачем на загальну суму 1 885 710,00 грн та відповідно наявність заборгованості за поставлений товар в сумі 1 385 710,00 грн. з урахуванням здійсненної відповідачем часткової оплати отриманого за договором поставки № 53-121-01-21-10830 товару у сумі 500 000,00 грн за платіжною інструкцією № 8796 від 15.09.2022.
Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами договору (п.п. 3.2 та 3.3) сторони визначили умови та порядок оплати, а саме оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного у пункті 1.1. Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Пункти 3.2 та 3.3 договору в сукупності визначають обов'язок позивача (постачальника) зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, а оплата суми ПДВ має бути здійснена Покупцем протягом визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).
Зміст п. 3.3 Договору № 53-121-01-21-10830 щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, є лише умовою здійснення такої оплати, а не строком оплати, відтак не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач дотримався обов'язку щодо складання податкових накладних за кожним фактом поставки товару, а саме склав та зареєстрував наступні податкові накладні: дата складання 01.12.2021 № 1 - сума 9 450,00 грн, в тому числі сума ПДВ 1575,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392296145; дата складання 01.12.2021 № 2 - сума 73 020,00 грн, в тому числі сума ПДВ 12170,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392292444; дата складання 01.12.2021 № 3 - сума 246 366,00 грн, в тому числі сума ПДВ 41061,00 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 23.12.2021 № 9392269275; дата складання 29.12.2021 № 59 - сума 1 265 331,00 грн, в тому числі сума ПДВ 210888,50 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417842307; дата складання 29.12.2021 № 60 - сума 291 543,00 грн, в тому числі сума ПДВ 48590,50 грн, квитанція про реєстрацію ПН в ЄРПН від 14.01.2022 № 9417879458.
Отже, в межах визначеного пунктом 3.2 договору строку оплати позивач зареєстрував податкові накладні на суми поставленого товару з ПДВ.
Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Відповідно до абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2020, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Отже, відповідно до чинних правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів звернення до позивача щодо відсутності у ЄРПН зареєстрованих податкових накладних та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкових накладних.
Враховуючи, що на дату настання строку оплати товару податкові накладні вже були виписані та зареєстровані позивачем, то у відповідача були наявні підстави для оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.
Оскільки повний обсяг товару відповідач отримав від позивача 29.12.2021, відповідно умов п. 3.2 договору останнім днем розрахунку є 28.02.2022 з урахуванням того, що останній день строк оплати - 27.02.2022 - припадає на вихідний день (неділя), який відповідно до приписів частини 5 ст. 254 ЦК України переноситься на перший робочий день.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар, оскільки сума заборгованості за поставлений товар станом на 01.03.2022 не була сплачена відповідачем.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 385 710,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем було допущено порушення зобов'язання в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 130 014,58 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 651 813,48 грн.
Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права при вирішенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість встановлених судом висновків і здійсненого ним перерахунку.
Суд першої інстанції обґрунтовано перевірив подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат у межах заявлених вимог, не виходячи за їх межі, із застосуванням загальновідомих офіційних індексів інфляції та з урахуванням приписів частини п'ятої статті 254 ЦК України щодо обчислення строків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправильність розрахунку позивача інфляційних втрат в розмірі 288 316,29 грн на суму боргу 1 571 425,00 грн за період з 28.02.2022 по 16.09.2022, оскільки позивач помилково включив до розрахунку вересень 2022 року, не врахувавши факт часткової оплати боргу 15.09.2022.
Господарський суд правильно застосував правову позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, відповідно до якої при погашенні заборгованості з 1 по 15 число місяця інфляційна складова за цей місяць не нараховується.
Відтак правильним є висновок суду попередньої інстанції про визначення інфляційних втрат за період з березня по серпень 2022 року в сумі 253 640,05 грн та про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 617 137,24 грн із відмовою у стягненні 34 676,24 грн як безпідставно заявлених.
Аналогічно обґрунтованим є перерахунок судом першої інстанції трьох відсотків річних. Суд правильно врахував, що позивач помилково включив до розрахунку день, який припадав на вихідний, а також безпідставно нарахував 3 % річних на суму ПДВ за період з 21.02.2022 по 28.02.2022, оскільки граничним строком оплати товару разом з сумою ПДВ є 28.02.2022. Відтак початковою датою розрахунку 3 % річних з суми ПДВ є 01.03.2022.
З урахуванням встановленої дати прострочення та часткової оплати боргу суд вірно визначив суму 3 % річних у розмірі 129 595,57 грн.
Також апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру трьох відсотків річних.
Суд першої інстанції правильно врахував стратегічне значення АТ «НАЕК «Енергоатом» для економіки й безпеки держави, обов'язок відповідача першочергово забезпечувати ядерну та радіаційну безпеку, а також спрямування основних фінансових ресурсів на підтримання безперервної та безпечної роботи атомних електростанцій в умовах збройної агресії рф.
Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, Верховний Суд зробив висновок про можливість зменшення відповідальності за порушення грошових зобов'язань, зокрема, 3% річних, за наявності виняткових, надзвичайних обставин.
За приписами ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що нарахування 3 % річних у повному обсязі не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а їх зменшення є необхідним для дотримання балансу інтересів сторін. За таких обставин зменшення розміру трьох відсотків річних на 80 % є співмірним наслідкам порушення зобов'язання, відповідає компенсаційному характеру відповідальності за статтею 625 ЦК України та не порушує прав позивача, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції у цій частині визнається законним і обґрунтованим.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.2025 у справі №908/350/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.2025 у справі №908/350/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.
Повна постанова складена 14.01.2026.
Головуючий суддя О.В.Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін