Справа № 569/28681/25
1-кп/569/959/26
14 січня 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12025181010002243 від 13.11.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Немовичі, Сарненського району, Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
За змістом обвинувального акта, ОСОБА_5 , 27 жовтня 2025 року, близько 19 години 53 хвилини, керуючи автомобілем RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у технічно справному стані, рухаючись по вул. Захисників Маріуполя, навпроти будинку № 45, зі сторони вул. Василя Червонія в напрямку вул. Київська, у м. Рівне, в порушення підпункту б) пункту 2.3, п. 18.1 та п. 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки для руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право по ходу руху транспортного засобу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани м'яких тканин потиличної ділянки справа, розриву передньої хрестоподібної зв'язки (ПХЗ) та заднього рогу медіального меніску правого колінного суглобу, часткового розриву медіальної колатеральної зв'язки (МКЗ) правого колінного суглобу, які в сукупності відносяться до середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я.
Порушення ОСОБА_5 , вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека та пункту 18.4 Правил дорожнього руху, який передбачає, що якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примирення з потерпілою, вказав, що вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, примирився з потерпілою та відшкодував їй завдані збитки, просив закрити кримінальне провадження.
Потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала проти звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, підтвердила факт примирення з обвинуваченим та відшкодування останнім завданої шкоди.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні висловив позицію про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За змістом ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 3 ст. 285 КПК України передбачено, що обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Матеріально-правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням з потерпілим передбачені ст. 46 КК України. Так, виходячи з положень ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Отже, для застосування ст. 46 КК України та прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим необхідною є сукупність таких умов: 1) вчинення особою злочину чи проступку вперше; 2) вчинене діяння належить до кримінальних проступків або необережних нетяжких злочинів; 3) виключається можливість звільнення за вказаною підставою у випадку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; 4) примирення з потерпілим; 5) відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Під вчиненням кримінального правопорушення вперше у ст. 46 КК України розуміється, що особа раніше не вчинила будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, про що на практиці свідчить відсутність: в особи непогашеної або незнятої судимості за раніше вчинений злочин, кримінального провадження, відкритого у зв'язку із вчиненням особою будь-якого кримінального правопорушення. Особою, яка вперше вчинила злочин чи проступок, з юридичної точки зору слід також визнавати особу, яка раніше хоч і вчинила кримінально каране діяння, але: була виправдана судом за пред'явленим обвинуваченням, була правомірно звільнена від кримінальної відповідальності, була реабілітована, була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання, відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунена законом (відповідно до частин 3, 4 ст. 88 КК України вона визнається такою, що не має судимості).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому він вважається особою, що вчинила кримінальне правопорушення вперше.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до необережних нетяжких злочинів.
При вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності суд враховує, що вчинене обвинуваченим діяння не належить до корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому згідно з усталеною судовою практикою примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором та з яких мотивів (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Іншими словами, під примиренням як однією з умов звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України слід розуміти примирення як кінцевий результат усіх попередніх примирних процедур та домовленостей між винним та потерпілим, який полягає, з одного боку, у добровільному волевиявленні потерпілого, яке проявляється у його проханні (клопотанні) про звільнення винного від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України або у відсутності заперечень щодо такого звільнення, а з іншого - у відсутності заперечень щодо такого звільнення з боку самого підозрюваного, обвинуваченого.
При цьому з огляду на положення ст. 46 КК України та ч. 2 і ч. 3 ст. 288 КПК України у їх взаємозв'язку для встановлення факту такого примирення обов'язковим є підтвердження потерпілим своєї позиції у суді, що слугує важливою процесуальною гарантією забезпечення добровільності його волевиявлення.
Виходячи з наведених нормативних положень, суд дійшов висновку, що обов'язковою процесуальною умовою для встановлення такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як «примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим» (ст. 46 КК України), під час розгляду відповідного питання в суді є підтвердження факту примирення винного з потерпілим, зокрема і під час з'ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за цією підставою.
Вирішуючи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд враховує позицію потерпілої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні повідомила, що примирилася з обвинуваченим, вказала, що обвинуваченим відшкодована заподіяна кримінальним правопорушенням шкода.
Обвинуваченому судом роз'яснено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі на підставі ст. 46 КК України є нереабілітуючою підставою, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та продовжувати загальний розгляд в загальному порядку.
За таких обставин, враховуючи, що обвинувачений вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, який не належить до корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, примирився з потерпілою та відшкодував заподіяну шкоду, суд прийшов до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілою, та закриття відносно нього кримінального провадження.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого на нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз в розмірі 8914 (вісім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень.
Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284-286, 288, 314, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.
ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Кримінальне провадження №12025181010002243 від 13.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - закрити.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експертів в розмірі 8914 (вісім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з моменту оголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6