Справа: № 2а-13807/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
"02" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М. В.,
суддів: Бєлової Л.В. Кучми А.Ю.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання податково повідомлення -рішення нечинним, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення -рішення від 13 серпня 2009 року №0005362312/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав, передбачених ст.202 КАС України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2009 року, тому оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 13 серпня 2009 року №0005362312/0 є правомірним.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено докуметальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Графіс»та ТОВ «Техномед», за результатами якої складено акт № 1311/23-12/22900773 від 21 липня 2009 року.
Даним актом встановлено, що позивачем порушено вимоги положень п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»та п.17.2 ст.17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджети та державними цільовими фондами»в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року на суму 7 722 347,00 грн.
Так, перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість:
- за січень 2009 року на загальну суму 607 089,43 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ «Графіс»в січні 2006 року;
- за лютий 2009 року на загальну суму податку на додану вартість 1 288 496,71 грн., по податкових накладних, виписаних ТОВ «Графіс»у березні 2006 року та 380 451, 62 грн. по податкових накладним, виписаних ТОВ «Техномед»;
- за березень 2009 року на загальну суму по податку на додану вартість 5 449 309,62 грн. по податковим накладним, виписаним у квітні 2006 року ТОВ «Техномед».
Як встановлено судом першої інстанції свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Графіс»за №35361713 від 28 березня 2006 року було анульовано за ініціативою органів держаної податкової служби (акт №3 від 06 травня 2006 року( а.с. 81). Рішенням Господарського суду м. Києва від 05 червня 2006 року ТОВ «Техномед»визнано банкрутом. Відповідно до акту №65 від 15 серпня 2006 року, складеного Держаною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Техномед»№07278694 від 29 листопада 2000 року було анульовано.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 13 серпня 2009 року №0005362312/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 7 722 347,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3861174 грн., всього на суму 11 583 521 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, на підстав яких позивачем сформовано податковий кредит за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року в сумі 7 722 347,00 грн. ТОВ «Графіс»та ТОВ «Техномед»були виписані в березні, квітні 2009 року. На даний момент зазначені контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як встановлено в ході розгляду справи податкові накладні, які виписані ТОВ «Графіс»та ТОВ «Техномед»в березні, квітні 2006 року отримані позивачем тільки в січні -березні 2009 році.
Отже, позивач відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не мав підстав включати суми податку на додану вартість, визначеному в податкових накладних ТОВ «Графіс»та ТОВ «Техномед»у відповідних звітних періодах 2006 року.
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У взаємовідносинах з ТОВ «Графіс»та ТОВ «Техномед»позивач виступав в якості покупця, тому він не міг порушити вимоги положень п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», оскільки податкові накладні складаються продавцем.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
З наведено вбачається, що приєднання заяви зі скаргою на постачальника, який відмовляється надавати податкову накладну є правом а не обов'язком платника податку (позивача).
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідні звітні періоди 2006 року не скористався правом отримання податкового кредиту, визначеного на підставі вищевказаних податкових накладних ТОВ «Графіс»та ТОВ «Техномед»та не подав податкову декларацію із скаргу на свого контрагента.
Як встановлено в ході розгляду справи податкові накладні, виписані ТОВ «Графіс»та ТОВ «Техномед»в березні та квітні 2006 року отримані позивачем тільки в січні -березні 2009 року. Суми податку на додану вартість, визначених в даних податкових накладних були включені до податкового кредиту відповідних звітних періодів 2009 року (січень та березень 2009 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення -рішення від 13 серпня 2009 року №0005362312/0.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити, визнати протипранвим податкове повідомлення -рішення від 13 серпня 2009 року №0005362312/0.
Керуючись статтями 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім»-задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2010 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним податкове повідомлення -рішення від 13 серпня 2009 року №0005362312/0.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст виготовлено 07.12.10