Справа: №2а-11341/10/2670 Головуючий у 1- й інстанції Васильченко І.П.
Суддя - доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
03 грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Губської О.А. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України, та зобов'язати Кабінет Міністрів України сплатити позивачу моральну шкоду в розмірі 1000000 грн. та моральну шкоду, що в повному обсязі складає 1075460 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2010 року відмовлено у відкритті провадження.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Постановляючи ухвалу від 29 липня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, оскільки з прохальної частини позовної заяви вбачається, що заявником не ставиться вимога про вирішення публічно-правового спору. В прохальній частині позову ОСОБА_2 заявляються тільки вимоги про відшкодування шкоди, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, а враховуючи приписи ч. 2 ст. 21 КАС України, такі вимоги вирішуються в порядку господарського або цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду 1-ої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі з огляду на наступне.
Статтею 104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до поняття «справа адміністративної юрисдикції», наведеного у п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України, під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Поняття «суб'єкт владних повноважень»- це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст. 17 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно -правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, утому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Як вбачається із змісту позовної заяви позивач оскаржує бездіяльність Кабінету Міністрів України з приводу не внесення у місячний термін в 1996 році на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України «Про забезпечення відшкодування втрат громадян, які постраждали внаслідок недобросовісної діяльності небанківських фінансових установ».
Разом із зазначеною вимогою позивачем заявлена вимога про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, тобто Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, виходячи з приписів норм чинного законодавства колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність публічно -правового спору безпідставне, так як спір, який виник між сторонами у даній справі, є публічно-правовим, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за предметною та територіальною підсудністю Окружного адміністративного суду міста Києва.
Тобто на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів, встановлена ч.1 ст. 17 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2010 року підлягає скасуванню з прийняттям ухвали у справі про направлення справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 204, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2010 року скасувати і постановити нову ухвалу про направлення справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя О.А. Губська
Суддя Г.В. Земляна