Справа: № 2-а-2298/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Цвіркун Ю.І.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парiнова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2009 року по справі за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва до закритого акціонерного товариства «Трансроуд груп»про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до закритого акціонерного товариства «Трансроуд груп»про стягнення коштів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2009 року позов задоволено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач має заборгованість по сплаті страхових внесків в розмірі 73111,13 грн. Дані обставин справи, встановлені судом першої інстанції, визнані представниками сторін і не оспорювались.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058 від 09.07.2003 року відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрований як платник вказаного збору в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва.
Згідно п.6 ст. 20 ст.14 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 12 статті 20 даного Закону встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно ч. 1 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058 від 09.07.2003 року у разі виявлення своєчасно не сплачених страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з урахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про оплату недоїмки і протягом 10 днів після її отримання не сплатив визначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги , або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 днів після отримання вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду в установленому законом порядку звертається і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу виконавчої служби. У вказаних випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
З даною правовою позицією колегія суддів може погодитись з огляду на наступне.
Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі статтею 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплат страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідачем 12.01.2009 року отримано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва №1168 від 05.01.09 про сплату боргу з страхових внесків, а саме фінансових санкцій в розмірі 73111,13 грн., проте, станом на 16.02.09р., заборгованість відповідача не була погашена, що підтверджується копією офіційного листа на адресу Прокуратури Святошинського району міста Києва.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, постановив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансроуд груп»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: