ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2026Справа № 910/10986/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 97/37 ідентифікаційний код 37893907)
до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454)
про стягнення 9 797 842, 37 грн,
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 9 797 842, 37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №14903/01 від 27.02.2018 в частині оплати поставленої позивачем у період з січня 2024 року по червень 2025 року електричної енергії, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 406 871, 07 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 275 919, 11 грн інфляційних втрат та 115 052, 19 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" заборгованість в сумі 9 406 871 грн 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 195 781 грн 18 коп., 3% річних у розмірі 112 733 грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 116 584 грн 63 коп.
24.12.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Державним підприємством "Гарантований покупець" подано заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у яких відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат є завищеним, оскільки підготовка позовної не вимагала значного часу з огляду на наявність сталої судової практики; зазначений позивачем час судових засідань не відповідає дійсності; подання заяви про зменшення розміру позовних вимог не зумовлено діями відповідача; погодинна вартість адвокатських послуг є завищеною.
Поряд з цим, у зв'язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі здійснюється після виходу судді з відпустки.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000, 00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги №250/2024 від 14.05.2024 (далі - договір), укладеним між
Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Група бізнес партнерів" (далі - адвокатське об'єднання), за умовами пункту 1.1. якого клієнт доручає, a адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Надання адвокатським об'єднанням правової допомоги здійснюється на підставі поданої клієнтом письмової заявки, оформленої за формою, наведеною в додатку №1 до цього договору. У заявці має бути вказано вид правової допомоги згідно з п.п. 2.1 цього договору, якої потребує клієнт, короткий виклад суті справи/завдання, інші додаткові умови,
що стосуються суті справи. Заявка має бути надана клієнтом адвокатському об'єднанню будь-яким зручним способом, у тому числі, шляхом направлення на електронну пошту, вказану в розділі 10 цього договору.
01.08.2025 сторонами погоджено розмір винагороди адвокатського об'єднання та порядок здійснення розрахунків (додаток №2), згідно якого сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвокатського об'єднання за договором щодо підготовки вимоги про задоволення кредиторських вимог на адресу контрагента клієнта - ДП "Гарантований покупець" та позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ДП "Гарантований покупець" з наданням правничої допомоги у судах всіх інстанцій по справі складає 4 000,00 грн за годину за роботи адвоката.
За актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.12.2025 Адвокатське об'єднання "Група бізнес партнерів" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" послуги згідно з договором про надання правової допомоги від 14.05.2024 № 250/2024 у межах судової справи №910/10986/25 на загальну суму 100 000, 00 грн.
Також Адвокатським об'єднанням "Група бізнес партнерів" виставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" рахунок на оплату №294 від 17.12.2025 на суму 100 000, 00 грн.
Судом встановлено, що Проскурня Тетяна Володимирівна є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Частинами 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).
Судом зазначає, що метою подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, є насамперед уточнення правової позиції сторони у справі та приведення предмету позову у відповідність до фактичних обставин справи, з огляду на допущені помилки під час формування позову, а відтак витрати на подання даної заяви не можуть бути покладені на відповідача.
Крім того, з наданого позивачем акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) вбачається, що до переліку наданих послуг включено участь адвоката у судових засіданнях 08.10.2025, 29.10.2025, 12.11.2025, 03.12.2025, 16.12.2025, тривалістю кожне по одній годині, загалом п'ять годин.
Однак, дослідивши матеріали справи та протоколи судових засідань, суд встановив, що фактична тривалість зазначених засідань сумарно становила не більше 1 год., відтак відомості, наведені в акті виконаних робіт щодо витраченого часу, не відповідають обставинам справи та не можуть бути визнані судом достовірними доказами фактичних витрат на правничу допомогу.
Суд враховує, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову перевищувала п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак не є складною, враховуючи що предметом спору було стягнення з відповідача заборгованості з оплати поставленої електричної енергії за підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електроенергії, тобто дана справа є звичайним розрахунковим спором.
За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, враховуючи результати розгляду даної справи - задоволення позовних частково, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Петлюри Симона, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ЮГ" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 97/37 ідентифікаційний код 37893907) витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст додаткового рішення складено 13.01.2026.
Суддя Л.Г. Пукшин