Справа № 344/500/26
Провадження № 1-кс/344/440/26
12 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12025090000000113 від 03.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчим відділом УСБУ в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025090000000099 від 23.09.2025 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 393 КК України.
22.09.2025 у невстановлену органом досудового розслідування точну годину, але не пізніше 18 год. 20 хв., за невстановлених на даний час обставин, перебуваючи на території м. Калуш Івано-Франківської області, у ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності в особливий період Збройним силам України, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вони реалізували за наступних обставин.
Так, 22.09.2025 о 18 год. 20 хв., ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та
ОСОБА_7 , з метою реалізації свого протиправного умислу, спрямованого на перешкоджання законній діяльності в особливий період Збройним силам України, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи на меті умисно створити перешкоди у законній діяльності військовослужбовців при виконанні ними своїх службових обов'язків шляхом блокування приміщення за місцем розташування підрозділу взводу охорони, пошкодження обладнання та майна військового об'єкту (будівлі), зірвання несення служби добового наряду, чим перешкодити законним діям військовослужбовців під час здійснення ними мобілізаційних заходів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, підійшли до вхідних дверей, відкрили їх та спробували увійти в приміщення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , однак були зупинені військовослужбовцем - стрільцем 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 солдатом ОСОБА_9 , який був одягнений у військову форму, перебував на військовій службі у складі добового наряду та виконував покладені на нього обов'язки. Після чого, ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , маючи на меті перешкодити законній діяльності військовослужбовців і змусити їх припинити мобілізаційні заходи, схопили за одяг військовослужбовця ОСОБА_9 та різкими рухами витягнули останнього із вказаного приміщення на вулицю і кинули його на землю. Надалі, перебуваючи безпосередньо поблизу входу до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 руками втримували військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 , а
ОСОБА_8 умисно наніс йому три удари руками по тулубу, голові та обличчю. Вказані дії ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, шляхом зірвання несення служби добового наряду, блокування приміщення та пошкодження майна взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є органом військового управління, який забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, внаслідок чого було порушено нормальне функціонування підрозділу, а також перервано процес мобілізації, що фактично призвело до зриву виконання завдань покладених на мобілізаційний підрозділ. У подальшому, після того як військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 спробував піднятись для продовження виконання своїх функціональних обов'язків, ОСОБА_8 наніс удар ногою спрямувавши його в голову ОСОБА_9 , однак, не попавши в область голови, наніс повторно удар рукою по голові, після чого відійшов на відстань від військовослужбовця ОСОБА_9 . У цей же час, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 спромігся вирватись та покинути місце події, після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спробували повторно увійти в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом нанесення ударів руками та ногами, однак не змогли, оскільки двері були зачинені, а тому продовжували повторно наносити удари ногами та руками у вхідні двері органу військового управління.
У такий спосіб, спільні дії ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 призвели до унеможливлення виконання своїх службових обов'язків військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 .
У результаті вчинення умисних протиправних дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності в особливий період Збройним силам України, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 створили перешкоди у законній діяльності військовослужбовців при виконанні ними своїх службових обов'язків, зокрема заблокували приміщення за місцем розташування підрозділу взводу охорони, пошкодили обладнання та майно військового об'єкту (будівлі), зірвали несення служби добового наряду, чим перешкодили законним діям військовослужбовців під час здійснення ними мобілізаційних заходів.
26 вересня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 22-23.09.2025; протоколом огляду флеш-накопичувача на який збережено відеозаписи з камер відеоспостереження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.11.2025; документальними матеріалами ІНФОРМАЦІЯ_3 , отриманими на запит слідчого в порядку ст.93 КПК України від 23.09.2025; показаннями потерпілого ОСОБА_9 від 23.09.2025 та протоколами пред'явлення потерпілому осіб для впізнання за фотознімками від 23.09.2025; показаннями потерпілого ОСОБА_10 від 23.09.2025 та протоколами пред'явлення потерпілому осіб для впізнання за фотознімками від 23.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_11 від 23.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_12 від 25.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_13 від 26.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_14 від 30.09.2025; показаннями свідка
ОСОБА_15 від 30.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_16 від 30.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_17 від 30.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_18 від 03.10.2025; показаннями свідка ОСОБА_19 від 04.10.2025; показаннями свідка ОСОБА_20 від 06.10.2025; показаннями свідка ОСОБА_21 від 06.10.2025; показаннями свідка ОСОБА_22 від 08.10.2025, протоколом огляду відеозаписів з мобільного телефону свідка ОСОБА_22 , які записані на оптичний DVD-R диск від 11.10.2025; показаннями свідка ОСОБА_23 від 08.10.2025; показаннями свідка ОСОБА_24 від 09.10.2025; показаннями свідка ОСОБА_25 від 10.10.2025; протоколом огляду публічно доступного місця від 25.09.2025 та протоколом огляду вилученого мобільного телефону марки «Redmi» від 23.10.2025, показаннями свідка ОСОБА_26 від 18.11.2025, показаннями свідка ОСОБА_27 від 18.11.2025, показаннями свідка ОСОБА_28 від 18.11.2025, показаннями свідка ОСОБА_29 від 18.11.2025, показаннями свідка ОСОБА_30 від 22.11.2025, показаннями свідка ОСОБА_31 від 19.12.2025, показаннями свідка ОСОБА_32 від 19.12.2025, показаннями свідка ОСОБА_33 від 17.12.2025, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою полягають у необхідності провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій у кримінальному провадженні, зокрема: повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України; вирішити питання щодо зміни раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру в порядку ст. ст. 278-279 КПК України; вирішити питання щодо можливості укладення угоди про визнання винуватості з окремими підозрюваними; виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.
Вказані слідчі (розшукові) та процесуальні дії мають суттєве значення для досудового розслідування та судового розгляду, оскільки спрямовані на здобуття доказів, які в подальшому дадуть змогу судді, стороні захисту та стороні обвинувачення повно та об'єктивно дослідити всі обставини вчинення кримінального правопорушення, вірно кваліфікувати дії підозрюваних та відповідно прийняти законне і обґрунтоване кінцеве процесуальне рішення у кримінальному провадженні.
Зазначені слідчі (розшукові) та процесуальні дії не могли бути проведені або завершені раніше з об'єктивних причин, зокрема у зв'язку з особливою складністю кримінального провадження, значною кількістю проведених слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів злочинної діяльності підозрюваних, оцінка та аналіз яких потребують додаткового часу.
26 вересня 2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 листопада 2025 року.
17 листопада 2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до п'яти місяців, тобто до 26 лютого 2026 року.
21 листопада 2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду щодо підозрюваного ОСОБА_4 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 17 січня 2026 року.
На теперішній час у сторони обвинувачення немає жодних підстав для зміни чи скасування раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, заявлені раніше ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, то застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до норм ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених в ньому, просив клопотання задовольнити. Запобіжний захід такий як застава не здатний запобігти ризикам.
Захисник в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки вважає ризики необґрунтованими. Заперечує щодо продовження триманням під вартою.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
26 вересня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, вчиненого проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 17.11.2025 року продовжено строк досудового розслідування до 5-ти місяців, тобто до 26.02.2026 року.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 21.11.2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного без визначення розміру застави до 17.01.2026 року включно.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Про всі обставини слідчий обґрунтовано зазначив в клопотанні та підтвердив доказами доданими до клопотання.
Прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі знищити та/або спотворити дані наявні на віддалених серверах у всесвітній мережі Інтернет, доступ до яких можна отримати через електронні поштові скриньки, профілі в соціальних мережах, Інтернет-месенджери тощо;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їх анкетні дані, внаслідок чого може здійснювати фізичний та моральний тиск;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, вчиненого у воєнний стан. У свою чергу ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може підтримувати контакт з іншими особами, які ймовірно причетні до протиправної діяльності, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їх злочинних дій;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
Стороною захисту не спростовано наявність обставин, зазначених у ч.3 ст.199 КПК України, що виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного вище злочину, обставини вчинення, його вік, тяжкість інкримінованого злочину, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого проти основ національної безпеки України, дані про особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри на даній стадії досудового розслідування підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах огляду, допиту потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколами допиту свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.
Раніше судом при обранні запобіжного заходу вже була дана оцінка доказам стосовно обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Слідчим суддею не встановлені обставини для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде достатнім для запобігання встановленим в судовому засіданні ризикам.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою до 26 лютого 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 26 лютого 2026 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали проголошено 13.01.2026 року о 14:00 годині.