Справа: №639/2844/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/818/224/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.186 КК України
08 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Новобаварського районного суду м.Харкова від 04 червня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Високий Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за ч.4 ст.186 КК України із застосуванням ст.ст.69, 69-1 КК України на 5 років позбавлення волі.
Кримінальне провадження було розглянуто судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Як установив суд, ОСОБА_8 , будучи достеменно обізнаним про введення в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, та відповідно до п. 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, військового стану, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався, у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, вчинив грабіж за наступних обставин:
Так, 28.02.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час співмешканка ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в месенджері “Телеграм» в чаті з пошуку роботи виклала повідомлення, на яке відповів ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та в ході переписки запропонував ОСОБА_9 зустріч.
Дізнавшись про вказане, ОСОБА_8 , будучи обуреним діями раніше невідомого йому ОСОБА_10 , вказав ОСОБА_9 запропонувати потерпілому зустрітися 02.03.2025 року близько 16:00 год. в парку «Юність», який розташований по вул. Полтавський Шлях, 192-А, під час якої ОСОБА_8 мав намір поспілкуватися з потерпілім, щодо обставин знайомства останнього з ОСОБА_9 .
Так, 02.03.2025 року о 16:00 год. ОСОБА_8 разом з своїм товаришем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого він 01.03.2025 року попрохав бути присутнім під час зустрічі з потерпілим, прибув до парку «Юність», який розташований по вул. Полтавський Шлях, 192-А, де зателефонував ОСОБА_9 з метою отримати від неї інформацію щодо точного місцезнаходження ОСОБА_10 , який прибув до парку «Юність» та очікував на зустріч з ОСОБА_9 .
Надалі, побачивши потерпілого ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , використовуючи заздалегідь заготовлений балончик зі сльозогінним газом “Policy Gaz», оббігши ззаду ОСОБА_10 , застосував до потерпілого сльозогінний газ, однак, не потрапив в останнього.
Потерпілий ОСОБА_10 , злякавшись, побіг через дорогу від парка до АЗС «WOG», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Чутівська, буд. 1 та забіг всередину приміщення АЗС.
ОСОБА_12 о 16:01 год., зайшовши за потерпілим до приміщення АЗС, ввівши в оману присутніх осіб у приміщенні АЗС, представивши потерпілого у якості педофіла та заручившись підтримкою сторонніх осіб, схопив ОСОБА_10 за праву руку та обхватив голову потерпілого, в той час як введений в оману невстановлений чоловік, з числа присутніх, схопив ОСОБА_10 за ліву руку та силою вивів потерпілого з приміщення АЗС на вулицю. Надалі ОСОБА_8 о 16:07 год, перебуваючи на виході з приміщення АЗС, зробив підніжку потерпілому, внаслідок чого останній впав лівим боком на землю, при цьому вдарившись лобно-скроневою ділянкою обличчя зліва об підлогу, після чого ОСОБА_8 перевернув потерпілого ОСОБА_10 обличчям догори, в той час як введений в оману невстановлений чоловік, з числа присутніх, тримав ОСОБА_10 за руки та прижимав до підлоги, не даючи змоги чинити опір.
В цей час ОСОБА_8 помітив сумку через плече, яка була одягнута на потерпілому ОСОБА_13 та у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час воєнного стану.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час воєнного стану, використовуючи той факт, що потерпілий не має можливості чинити спротив внаслідок фізичної переваги, ОСОБА_8 схопив сумку потерпілого та не знімаючи її з ОСОБА_10 , вивернув вміст його сумки на підлогу та помітив серед речей зажим синього кольору для купюр з грошовими коштами у розмірі 881 грн., належними ОСОБА_10 . Усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_10 спостерігає за його діями, ОСОБА_8 відкрито заволодів грошовими коштами у розмірі 881 грн, після чого з метою доведення до кінця свого злочинного умислу направленого на відкрите заволодіння чужим майном, поклав вказані грошові кошти у кишеню вдягненої на ньому куртки.
Надалі ОСОБА_8 висловлюючись нецензурно, наніс ОСОБА_10 не менше двох ударів кулаком правої руки в лобно-скроневу ділянку обличчя зліва, прі цьому знімаючи вказані дії на камеру свого мобільного телефону.
Після цього, ОСОБА_8 , вчинивши всі дії, які вважав за необхідне для досягнення злочинної мети, пов'язаної з відкритим заволодінням чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, припинив свої дії.
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 881 грн. та тілесні ушкодження у вигляді саден в лобно-скроневій ділянці зліва, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №12-14/158-А/25 викликають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6- ти днів і за цією ознакою, як у сукупності так і поодинці, належать до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до п. 2.3.2. «б», п. 2.3.5. «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Указав, що ОСОБА_8 щиро покаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, добровільно відшкодував завдану злочином шкоду, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, батьків похилого віку - пенсіонерів з інвалідністю, а також брата з інвалідністю, раніше не судимий та до кримінальної відповідальності ніколи не притягався. Зауважив, що потерпілий не має до нього жодних претензій і, зі свого боку просив не позбавляти обвинуваченого свободи. Вважає, що з урахуванням наведеного наявні підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбуванням покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки.
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проводився за відсутності останнього.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарг захисника задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.4 ст.186 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.
Згідно до положень ст.75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.
При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, має на утриманні непрацездатних батьків, один з яких - батько, є особою з інвалідністю ІІ групи, має постійне місце реєстрації та проживання, зі слів неофіційно працевлаштований у взуттєвому цеху, а також його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку, визнавши останні три обставини пом'якшуючими покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Тобто суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання врахував майже всі обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі.
Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК України, який колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, без застосування ст.75 КК України.
Що стосується посилання захисника на відсутність претензій з боку потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого свободи, то це саме по собі, за наявності вищевказаних обставин, не є підставою для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.
Згідно вимог ст.69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливою частиною КК України.
Як убачається з резолютивної частини вироку, суд першої інстанції зазначив про застосування положень ст.69-1 КК України.
За санкцією ч.4 ст.186 КК України максимальний строк найбільш суворого виду покарання становить 10 років позбавлення волі.
Дві третини строку покарання за ч.4 ст.186 КК України складає 6 років 8 місяців позбавлення волі.
Водночас як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції мотивував призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України та призначив йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, а тому застосування положень ст.69-1 КК України, згідно п.2 ч.1 ст.413 КПК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальні відповідальність і, відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, - підставою для змінити вироку.
З урахуванням наведеного, посилання суду першої інстанції на застосування положень ст.69-1 КК України підлягає виключенню з вироку, а вирок зміні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Новобаварського районного суду м.Харкова від 04 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Виключити із резолютивної частини вироку посилання суду на застосування ст.69-1 КК України при призначенні ОСОБА_8 покарання.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: