печерський районний суд міста києва
Справа № 757/49935/25-ц
02 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Соколова О.М.,
при секретарі судового засідання: Колесник А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві заяву ОСОБА_1 про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчого листа № 2-4145/09 від 09.08.2010 року виданого на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2009 року у цивільній справі № 2-4145/09,-
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчого листа № 2-4145/09 від 09.08.2010 року виданого на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2009 року у цивільній справі № 2-4145/09.
У обґрунтування вказала, що 18.02.2009 року Печерським районним судом м. Києва було винесено рішення у цивільній справі № 2-4145/09 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості на користь Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» за кредитним договором № 49.32/118/08-НВз від 18.02.2008 року.
У подальшому ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року замінено стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Постановою Київського апеляційного суду від 19.06.2025 року у справі № 757/47973/16-ц, замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ОСОБА_4 .
Вказала, що зобов'язання перед ОСОБА_4 , по виконавчому листу виданого 09.08.2010 року Печерським районним судом м. Києва було виконане, про що ОСОБА_4 була надана нотаріальна Заява про відсутність претензій та грошових зобов'язань.
Таким, чином з метою недопущення у подальшому пред'явлення стягувачем відповідного виконавчого листа № 2-4145/09 від 09.08.2010 року до примусового виконання щодо стягнення заборгованості, виникла необхідність у визнанні судом відповідного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.
Від представника заявника на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
З письмових матеріалів справи вбачається, що рішенням Печерським районним судом м. Києва від 08.12.2009 року у цивільній справі № 2-4145/09 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 886086,75 грн. на користь Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» за кредитним договором № 49.32/118/08-НВз від 18.02.2008 року, 1 700,00 грн. у відшкодування судових витрат та 250,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
09.08.2010 року Печерським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 .
Постановою Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Дубаса А.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа № 2-4145 від 09.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» боргу у сумі 888 036,75 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2016 року замінено стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4145 виданого 09.08.2010 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 888 036,75 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 19.06.2025 року замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4145 виданого 09.08.2010 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість у розмірі 888 036,75 грн. по Кредитному договору № 49.32/118/08-НВ від 18.02.2008 року.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Згідно ч.3 ст.431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно ч. 1ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Так, заявник, як підставу для задоволення заяви посилається те, що зобов'язання перед ОСОБА_4 , по виконавчому листу виданого 09.08.2010 року Печерським районним судом м. Києва було виконане, про що ОСОБА_4 була надана нотаріальна Заява про відсутність претензій та грошових зобов'язань.
Разом з тим, суд вказаний доказ приймає критично, оскільки відповідно до матеріалів справи, рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.12.2009 року у справі № 2-4145/09 до теперішнього часу є чинним і в установленому порядку не оскаржувалося і не є скасованим, тому відсутні законні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, належних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявником не наведено, та доказів про це суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 352, 353, 355, 431- 432 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчого листа № 2-4145/09 від 09.08.2010 року виданого на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2009 року у цивільній справі № 2-4145/09 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя О.М. Соколов