Справа №:755/23894/25
Провадження №: 2-а/755/71/26
"12" січня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., вивчивши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
05.12.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 09.12.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний термін для усунення виявлених недоліків.
Позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із тим, що позов подано з пропущенням строку звернення до суду і суд визнав неповажними повідомлені стороною позивача причини пропуску строку для звернення до суду з відповідним позовом.
18.12.2025 року до суду надійшла повторна заява сторони позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій представник позивача просить поновити строк для оскарження постанови №Б-1569 від 17.01.2025 року.
Вимоги повторної заяви мотивовано тим, що 19.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно позивача був складений протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення на 01.06.2025 року. 02.06.2025 року представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із запитом щодо надання інформації про результати розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. 20.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив представника позивача про те, що постановою від 01.06.2025 року адміністративну справу закрито, оскільки 17.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 23.06.2025 року представник позивача звернувся з відповідним запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 і 01.09.2025 року було отримано два простих листи відповідача від 28.07.2025 року та від 01.08.2025 року. У змісті листа від 28.07.2025 року зазначалось про те, що позивача постановою №Б-1569 від 17.01.2025 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000,00 грн. До вказаного листа додавалась копія оскаржуваної постанови. Листом від 01.08.2025 року продубльовано відповідь викладену у листі від 28.07.2025 року. 22.08.2025 року позивач в мобільному застосунку «Резерв +» сплатив штраф в сумі 8500,00 грн. і в зазначеному мобільному застосунку з'явилась іконка «Сплачено», однак номер постанови значився R18018. 09.09.2025 року представник позивача звернувся до державної виконавчої служби з заявою про завершення виконавчого провадження у зв'язку зі сплатою штрафу. В телефонній розмові державний виконавець повідомив, що позивач має звернутись до відповідача за підтвердженням сплати штрафу по постанові №Б/1569 від 17.01.2025 року. Позивач неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням надати відповідь щодо сплати штрафу, однак позивачу було відмовлено у наданні відповіді, а також рекомендовано сплатити штраф державній виконавчій службі. 27.09.2025 року позивач отримав відстрочку від мобілізації у зв'язку з навчанням. 03.10.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо надання інформації про сплату штрафу за постановою №Б/1569 від 17.01.2025 року та надання інформації про те, чи звертався відповідач до виконавчої служби із заявою про завершення виконавчого провадження. У листопаді 2025 року позивач отримав у мобільному додатку повідомлення про блокування банківських рахунків і пізніше через додаток «Дія» встановив наявність відкритого виконавчого провадження НОМЕР_1. Сповіщення в додатку «Дія» про відкриття виконавчого провадження датоване 14.08.2025 року, але можливо через не оновлення застосунку, перебої з електроенергією та інтернетом, вказане повідомлення позивачем прочитане не було. В листопаді 2025 року позивач в додатку «Дія» ознайомився з постановою про відкриття виконавчого провадження, яка мала ідентифікатор доступу, що дало змогу ознайомитись з виконавчим провадженням. 01.12.2025 року представник позивача отримав від відповідача два простих листа від 12.11.2025 року та від 20.11.2025 року. У листі від 12.11.2025 року повідомлено про те, що постановою №Б/1569 від 17.01.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та вказану постанову направлено на виконання 31.03.2025 року. Також зазначено про те, що на час надання відповіді позивач не надав відповідачу документи, які підтверджують повну сплату штрафу. Листом від 20.11.2025 року продубльовано відповідь викладену у листі від 12.11.2025 року. Представник вказує, що про наявність оскаржуваної постанови позивач дізнався з листа відповідача від 28.07.2025 року, копію якої було отримано представником позивача 01.09.2025 року. Позивач сплатив, або думав що сплатив штраф в застосунку «Дія», але ні відповідач, ні виконавча служба не бачать здійснення відповідної сплати, напевно через недосконалість та недоліки додатку «Резерв +». Про відсутність інформації щодо сплати штрафу позивач дізнався з листа відповідача від 12.11.2025 року, який фактично був отриманий 01.12.2025 року, тому, на думку представника, строк на оскарження постанови повинен відраховуватись з дати отримання відповіді про відсутність сплати штрафу. Крім того, представник зазначає, що приблизно з вересня 2025 року запроваджено відключення електроенергії, що призводить до перебоїв в роботі інтернету, нестабільної роботи мобільних сервісів, таких як «Дія» та інших.
Відповідно до положень ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Зі змісту матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржувана постанова датована 17.01.2025 року.
При цьому, із позовом до суду сторона позивача звернулась шляхом формування документів в системі «Електронний суд» 05.12.2025 року.
Отже, позивачем пропущений 10-денний термін на звернення до суду із позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст.ст. 121, 123 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені КАС України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 року в справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку слід враховати критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження/перегляду з поважних причин (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109).
Вивчивши повторну заяву сторони позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, приходжу до висновку про те, що вказані у заяві підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.
Із доданого до заяви про поновлення пропущеного строку листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.07.2025 року убачається, що додатком до цього листа була копія оскаржуваної постанови №Б/1569 від 17.01.2025 року.
Сторона позивача стверджує про отримання вказаного листа і відповідно копії оспорюваної постанови 01.09.2025 року, разом з цим позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення поданий до суду шляхом формування документів в системі «Електронний суд» 05.12.2025 року, тобто більш ніж через два місяці після отримання позивачем копії оспорюваної постанову у стверджувану позивачем дату. При цьому, законодавство передбачає скорочені строки оскарження - протягом десяти днів.
Пояснення сторони позивача щодо порядку сплати штрафу за оскаржуваною постановою, комунікації з відповідачем та виконавчою службою стосовно цього питання, не можуть бути поважною причиною не звернення до суду із позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки наведене жодним чином не заважало стороні позивача, маючи копію оскаржуваної постанови, звернутись до суду з позовом про її скасування протягом 10 днів від дня отримання копії постанови, а питання сплати штрафу і спору у зв'язку із цим, стосуються підвідомчості окружного адміністративного суду.
Стосовно посилань представника позивача на відключення електроенергії, суд зазначає, що такі перешкоди не тривали постійно протягом більш ніж двох місяців, а тому відповідні посилання не можна визнати поважними причинами невчасного звернення до суду.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Строк обчислюється, у тому числі, з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Ураховуючи стверджувану позивачем дату отримання копії оскаржуваної постанови (01.09.2025 року), останній не був позбавлений можливості протягом десяти днів звернутись до суду із позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, однак таке звернення відбулось лише 05.12.2025 року.
Ураховуючи все вище викладене суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду за поданою стороною позивача повторною заявою про поновлення відповідного строку, оскільки відсутні докази дійсної поважності причин пропуску строку, відтак позовна заява підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118, 120, 121, 122, 123, 161, 169, 171, 248, 294, 295, 297 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 12.01.2026 року.
Суддя -