11.12.2025 м. Дніпро Справа № 25/37/09
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 (суддя Черкаський В.І.; повне судове рішення складено 13.06.2025) у справі № 25/37/09
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-нафта», м. Запоріжжя,-
1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.
Арбітражний керуючий Шишлов Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Запорізької області з заявою про стягнення з кредиторів 120202,80 грн вартості виконаної за період з 03.10.2024 по 03.03.2025 роботи ліквідатора пропорційно сумі їх грошових вимог у справі № 25/37/09.
Заява мотивована положеннями статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, яка визначає порядок та умови виплати грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 13.05.2025, між іншим, стягнув з Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України на користь арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича 33320,21 грн основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого, здійснених за період з 03.10.2024 по 03.03.2025 виконання обов'язків розпорядника майна і ліквідатора у справі № 25/37/09.
Місцевий господарський суд встановив, що у період з 03.10.2024 по 03.03.2025 арбітражний керуючий Шишлов Олександр Миколайович виконував покладені на нього обов'язки розпорядника майна і ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-нафта», що підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з чим стягнув з кредиторів основну грошову винагороду розпорядника майна і ліквідатора пропорційно до розміру їх грошових вимог у справі № 25/37/09.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 в частині стягнення з нього 33320,21 грн основної грошової винагороди та витрат розпорядника майна і ліквідатора у справі № 25/37/09.
Скаржник зазначив, що фінансування, спрямоване на створення фонду для авансування грошової винагороди витрат арбітражного керуючого на 2025 рік не передбачено, тому відсутні підстави для стягнення таких витрат з контролюючого органу, оскільки це є нецільовим використанням бюджетних коштів.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Інші учасники провадження відзив на апеляційну скаргу не надали.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 у справі № 25/37/09.
У судовому засіданні 11.12.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 02.02.2009 відкрив провадження у справі № 25/37/09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-нафта».
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 02.03.2009 розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Багмета Сергія Володимировича.
Господарський суд Запорізької області постановою від 03.06.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-нафта» визнав банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Багмета Сергія Володимировича.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 03.10.2024, зокрема припинив повноваження тимчасово виконуючого обов'язки ліквідатора Череватого Любомира Богдановича і призначив ліквідатором у справі № 25/37/09 Шишлова Олександра Миколайовича.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 11.03.2025, зокрема затвердив звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-нафта» щодо витрат на оплату основної грошової винагороди ліквідатора за період з 03.10.2024 по 03.03.2025 у сумі 120188,34 грн.
6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. Ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури. Розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.
Частина шоста статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.
Господарський суд Запорізької області ухвалою від 03.10.2024 призначив ліквідатором у справі № 25/37/09 арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду (частина перша статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства»).
Таким чином, виконання арбітражним керуючим своїх повноважень у процедурі банкрутства, зокрема на стадії ліквідації боржника, відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 918/454/18.
Відповідно до частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що положення частини п'ятої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства надають суду право за заявою кредитора зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого у випадку надмірного перевищення середньомісячної заробітної плати керівника боржника порівняно з мінімальним розміром заробітної плати, однак не встановлюють випадків позбавлення арбітражного керуючого права на оплату його послуг у мінімально визначеному цим Кодексом розмірі.
Арбітражний керуючий Шишлов Олександр Миколайович надав для затвердження до Господарського суду Запорізької області звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання у період з 03.10.2025 по 03.03.2025 обов'язків ліквідатора у справі № 25/37/09 у сумі 120188,34 грн, обчисленої з розрахунку розміру трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора.
Апеляційний господарський суд зауважує, що з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 24.07.2018 у справі № 5019/2863/11, від 04.06.2019 у справі № Б-24/172-09, неприйняття зборами (комітетом) кредиторів рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого, не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно, що і здійснено місцевим господарським судом у даному випадку.
Водночас законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство, тому відсутність бюджетного фінансування на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство, не є підставою для відмови у стягнення цих витрат зі скаржника пропорційно до визнаних судом грошових вимог. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15.
Апеляційний господарський суд зазначає, що за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п'ятої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог.
Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (частина чотирнадцята статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника. Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов'язки, пов'язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати, як-от оплата послуг перекладача арбітражного керуючого.
З огляду на принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав. Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до положень статті 43 Конституції України та статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.04.2023, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 5002-17/1718-2011.
Враховуючи визначений законодавцем мінімальний розмір грошової винагороди ліквідатора у справі про банкрутство, який не може бути меншим за три розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, а також відсутність доказів невиконання ліквідатором своїх обов'язків, місцевий господарський суд правомірно затвердив звіт про нарахування основної грошової винагороди, нарахованої за виконання обов'язків ліквідатора у справі № 25/37/09 за період з 03.10.2025 по 03.03.2025 у сумі 120188,34 грн, та стягнув її з кредиторів пропорційно визнаним грошовим вимогам.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 у справі № 25/37/09 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 у справі № 25/37/09 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.01.2026
Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ