ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"13" січня 2026 р. Справа № 903/975/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Мельник О.В.
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про звільнення від сплати судового збору
при перевірці матеріалів апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2025
(ухвалене о 13:10 год. у м. Луцьку, повний текст складено 18.11.2025)
у справі № 903/975/25 (суддя Якушева І.О.)
за позовом Волинського обласного центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення 250 000 грн
Господарський суд Волинської області рішенням від 12.11.2025 у справі № 903/975/25 позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 кошти мікрогранту у сумі 250 000 грн, зарахувавши їх на рахунок Акціонерного товариства "Ощадбанк". Стягнув з ОСОБА_1 на користь Волинського обласного центру зайнятості 3 750 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2025 у справі № 903/975/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Також до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2025 у справі №903/975/25.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.12.2025 у справі №903/975/25 визнав неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2025 у справі № 903/975/25. Відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2025 у справі № 903/975/25. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2025 у справі № 903/975/25 залишив без руху. Зобов'язав скаржницю усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотримання положень ст. 258 ГПК України, мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому вказати інші підстави для поновлення строку, докази надсилання нової редакції апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку іншому учаснику справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів, докази сплати судового збору у розмірі 4 500 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір". Роз'яснив скаржниці, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
09.01.2026 через систему Електронний суд, скаржницею подана нова редакція апеляційної скарги із доказами її надіслання іншому учаснику справи.
Також скаржницею подані заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та про звільнення від сплати судового збору.
Заява про звільнення скаржниці від сплати судового збору мотивована тяжким фінансовим становищем скаржниці, а також перебуванням її на пенсії по догляду за дитиною із інвалідністю.
На підтвердження викладених обставин скаржницею долучено: довідку про доходи; Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит в електронному вигляді від 07.01.2026 за період з січня 2024 року по грудень 2025 року.
Колегія суддів розглядаючи вказане клопотання скаржниці, бере до уваги таке.
У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Суд звертається до правової позиції викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 №917/1920/21, щодо доказів, якими можуть / могло бути підтверджено наявність майнового стану сторони, з якої вбачається, що:
"Суд зазначає, що положення статей ГПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.".
Отже, аналіз положень Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 86 ГПК України та дотриманням статей 73, 76- 79 ГПК України.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставою для відстрочення сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан особи.
Крім цього Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 20.04.2023 у справі №990/13/223 зазначила таке: "Із доданих до апеляційної скарги виписки по картці/рахунку з АТ КБ "ПриватБанк" від 16 січня 2023 року та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22 березня 2023 року № 0210-23-00229 за період з I по IV квартал 2022 року можна визначити, що скаржник не отримував доходів. Проте цих документів не достатньо для висновку визначити й визнати майновий стан скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору. З цих документів також не можна визначити, що у скаржника немає інших доходів. Посилання скаржника на відсутність у нього рухомого майна, не є тим фактом, що сам по собі та в сукупності зі згаданими вище документами може слугувати підставою для звільнення скаржника від виконання вимог процесуального закону щодо форми і порядку подання апеляційної скарги в цій справі".
Проаналізувавши надані скаржницею докази, апеляційний господарський суд відмічає, що вони не містять повної інформації про дійсний майновий стан скаржниці, зокрема про отримання чи неотримання інших видів доходу, наявність майна у власності. Такими доказами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї чи перебування на утриманні інших осіб, довідка про наявність розрахункових та інших рахунків, залишки коштів на таких рахунках, витяги з державних реєстрів тощо.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що із поданих скаржницею доказів, вбачається отримання останньою доходу в лютому 2025 року в сумі 725 455 грн 82 коп., що хоча в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" знаходиться поза межами попереднього календарного року, однак в сукупності вказує на майновий стан скаржниці в 2025 році (рік в котрому була подана апеляційна скарга).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") у справах "Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії" ("Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania"), "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland"), зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005, пункти 63-64).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти росії" ("Shishkov v. russia") від 20.02.2014, пункт 111).
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про звільнення скаржника від сплати судового збору.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, котрі викладені у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, у разі коли після постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, скаржник звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою скаржника поновити цей строк та розглянути клопотання по суті.
У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику.
Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.
Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Визначаючись із строком на котрий слід встановити скаржнику для виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху, суд з огляду на дату постановлення цієї ухвали, перебіг календарних днів у січні 2026 року, необхідності надання можливості скаржнику у розумний строк виконати вимоги цієї ухвали, дійшов висновку про встановлення 19.01.2026, як кінцевої дати виконання скаржником ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 у справі №903/975/25.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.
2. ОСОБА_1 в строк до 19.01.2026 виконати вимоги ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 у справі №903/975/25 про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити скаржниці, що при невиконанні вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 у справі №903/975/25, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.