справа № 619/262/26
провадження № 2/619/650/26
13 січня 2026 року, м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області, суддя Коваленко Н.В.,
справа № 619/262/26,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-13»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості.
Питання, що вирішується ухвалою.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-13», в системі «Електронний суд» звернулося з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи № 203357/1А від 29.11.2022 в розмірі 6801,38 грн.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя вважає, що справу слід передати на розгляд іншому суду, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, з наступних підстав.
В обґрунтування позову позивач вказує, що між позивачем та відповідачем був укладений договір на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи № 203357/1А від 29.11.2022 на об'єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За змістом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У статі 28 ЦПК України наведений перелік позовів, у яких підсудність визначається за вибором позивача.
Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Таким чином, пріоритетною із видів підсудності є саме виключна підсудність, до переліку якої входять справи, що виникають з приводу нерухомого майна. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з договору на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи № 203357/1А від 29.11.2022 на об'єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлені вимоги, що виникають з приводу нерухомого майна, а саме вимоги про стягнення заборгованості за договором на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ «Охорона-13» № 203357/1А від 29.11.2022, предметом якого є «Об'єкт» (квартира), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського районного суду міста Харкова.
З урахуванням наведеного, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-13» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості має пред'являтися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, за правилами виключної підсудності.
Таким чином, розгляд даної справи територіально не підсудний Дергачівському районному суду Харківської області, оскільки нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського районного суду міста Харкова.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що місце знаходження нерухомого майна, за яким виникла заборгованість за договором на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ «Охорона-13» № 203357/1А від 29.11.2022, предметом якого є охорона квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського районного суду міста Харкова, тому, позовну заяву про стягнення заборгованості необхідно передати за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Харкова (місце знаходження: проспект Перемоги, 52В, м. Харків), за місцем знаходження нерухомого майна.
З врахування наведеного та керуючись ст.ст. 30, 31 ЦПК України, суддя-
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-13» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи передати на розгляд до Шевченківського районного суду міста Харкова.
Передача справи на розгляд Шевченківському районному суду міста Харкова здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. В. Коваленко