ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
13 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/100/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши заяву Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ «Агропромисловий плодово-овочевий комбінат «Одеса» Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича про відвід колегії судді у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. (вх.4395/25/Д5 від 09.01.2026)
в межах розгляду апеляційної скарги Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ «Агропромисловий плодово-овочевий комбінат «Одеса» Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора
по справі №916/100/20
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Партнер»
до боржника: Публічного акціонерного товариства «Агропромисловий плодовоовочевий комбінат «Одеса»
про визнання банкрутом, -
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Музиченка В.В.
Постановою Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 Публічне акціонерне товариство «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса» визнано банкрутом; відкрито відносно ПАТ «АПК «Одеса» ліквідаційну процедуру строком на 12 (дванадцять) місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Музиченка В.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2021 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс Публічного акціонерного товариства «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса», затверджено звіт про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого Музиченка В.В. за виконання повноважень ліквідатора ПАТ «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса» в сумі 198 587,75 грн., припинено юридичну особу - Публічного акціонерного товариства «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса», кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну, припинено повноваження ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Музиченка В.В. (свідоцтво №1810 від 23.06.2017р.), провадження у справі закрито.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2021 скасовано, справу №916/100/20 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Уповноваженою особою акціонерів боржника Абдулжановим Арсланалі Гаджимурадовичем подано до Господарського суду Одеської області скаргу (вх. № 3-876/24 від 17.12.2024 р.) на бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича та відсторонення його від виконання повноважень у справі №916/100/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 відмовлено уповноваженій особі акціонерів боржника Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича у задоволенні скарги (вх. № 3-876/24 від 17.12.2024) на бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича та відсторонення його від виконання повноважень у справі №916/100/20.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ «Агропромисловий плодово-овочевий комбінат «Одеса» Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора по справі №916/100/20.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/100/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ «Агропромисловий плодово-овочевий комбінат «Одеса» Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора по справі №916/100/20; призначено справу №916/100/20 до розгляду на 22.01.2026 о 10:30.
09.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ «Агропромисловий плодово-овочевий комбінат «Одеса» Абдулжанова Арсланалі Гаджимурадовича про відвід колегії судді у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. (вх.4395/25/Д5 від 09.01.2026) від розгляду справи №916/100/20.
Апелянт зазначив, що наявна протилежність висновків апеляційних судів (у постанові від 07 грудня 2021 року у складі головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В., Лавриненко О.В. та постанові від 18 грудня 2023 року у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.) щодо обставин вибуття із власності майна банкрута під час попереднього банкрутства у справі 916/2606/14.
Апелянт вказав, що колегія суддів у складі головуючого судді: Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. у постанові від 18 грудня 2023 року у справі №916/100/20 (916/2423/22) висловила свою позицію щодо питання неможливості повернення майна у зв'язку з вирішенням цього питання у справі №916/2606/14. Верховний суд, залишаючи у силі вказану постанову, зазначив про наявність підстав, які передбачають ненадання оцінки аргументам щодо заявлених у справі вимог про витребування майна. При цьому, як слідує зі змісту постанови апеляційного господарського суду від 18 грудня 2023 року у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В., суд надав свою оцінку аргументам щодо вимог про витребування майна, хоча за позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 28.05.2024 по справі №916/100/20 (916/2423/22), інші обставини виключали розгляд та надання оцінки вказаного питання.
З огляду на викладене вище, апелянт вважає, що наявні обставини, які свідчать про упередженість у правовій позиції суддів Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. до початку розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність ліквідатора по справі №916/100/20.
Керуючись даними обставинами, апелянт просить відвести колегію суддів у складі головуючого судді: Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. від розгляду апеляційної скарги Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ «Агропромисловий плодово-овочевий комбінат «Одеса» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність ліквідатора по справі №916/100/20.
Дослідивши доводи заяви про відвід, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ст. 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 7-8, 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
В рішенні Європейського суду у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 року зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правовою підставою для відводу колегії суддів зазначtyj п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 4 ст. 35 ГПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В силу положень частин 2 та 3 статті 38 ГПК з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, стаття 6 Конвенція вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був "безстороннім".
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:
(І) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та
(ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", №7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр» проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Суд також виходить із того, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, № 86).
Господарський процесуальний кодексу України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
З аналізу підпункту 5 частини першої статті 35 ГПК України та статті 6 Конвенції Суд висновує, що особиста неупередженість судді є презумпцією, законодавством не встановлюється вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність та упередженість судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за підпунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді/ колегії суддів.
Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже об'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Щодо посилання апелянта на протилежність висновків апеляційних судів (у постанові від 07 грудня 2021 року у складі головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В., Лавриненко О.В. та постанові від 18 грудня 2023 року у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.) щодо обставин вибуття із власності майна банкрута під час попереднього банкрутства у справі 916/2606/14, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 по справі №916/100/20 (колегія суддів у складі головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В., Лавриненко О.В.) переглядалася ухвала Господарського суду Одеської області про затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження.
Тобто суд апеляційної інстанції досліджував саме повноту чи неповноту дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі, зокрема і щодо встановлення статусу майна, яке раніше належало ПАТ «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса».
В свою чергу, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 по справі №916/100/20(916/2423/22) (колегія суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.) вирішувалося питання за позовною заявою Уповноваженої особи акціонерів ПАТ «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса» Погорілого Олександра Валентиновича до відповідачів ТОВ «ФЛОРА ИМПЕКС», ТОВ «Проскладторг», ТОВ «Оптіматорг 2022» про витребування нерухомого майна, зокрема будівлі контори за адресою:м.Одеса, вул.Моторна, буд.8/6; склад солі за адресою:м.Одеса, вул.Моторна, буд.8/9; будівлі засолювального цеху за адресою:м.Одеса, вул.Моторна, буд.8/7; рампи критої за адресою:м.Одеса, вул.Моторна, буд.8/8.
І в межах даної справи зокрема досліджувалося питання щодо вибуття чи невибуття такого майна з власності ПАТ «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса» та правомірність такого вибуття.
Таким чином, у даних справах судом оцінювалися різні обставини, тому посилання апелянта на те, що різні колегії дійшли в рамках однієї справи до протилежних висновків не приймається колегією суддів до уваги.
Більше того, незгода апелянта з висновком суду апеляційної інстанції в будь-якому випадку не може слугувати підставою для відводу та свідчити про упередженість такої колегії суддів. Адже фактично, апелянт у даному випадку не згоден з позицією колегії суддів, викладеної у межах постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 по справі №916/100/20(916/2423/22).
Однак, як зазначалося вище, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (аналогічні висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 761/16124/15-ц).
Посилання апелянта на те, що колегія суддів у складі головуючого судді: Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. у постанові від 18 грудня 2023 року у справі №916/100/20 (916/2423/22) висловила свою позицію щодо питання неможливості повернення належного боржнику нерухомого майна у зв'язку з вирішенням цього питання у справі №916/2606/14, не свідчить про упередженість колегії суддів.
Адже, по-перше, дана постанова суду апеляційної інстанції переглядалася у касаційному порядку та не була скасована.
По-друге, такі доводи апелянта знову ж таки зводяться до незгоди з ухваленими за участі колегії суддів рішеннями, що не може бути підставою для відводу зазначених суддів у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, а також те, що інших ґрунтовних аргументів на доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В., заявником у заяві про відвід не наведено, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Керуючись ст.ст. 32, 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
1.Визнати необґрунтованим відвід колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В., заявлений Уповноваженою особою акціонерів боржника ПАТ «Агропромисловий плодово-овочевий комбінат «Одеса» Абдулжановим Арсланалі Гаджимурадовичем у справі №916/100/20.
2.Справу №916/100/20 передати на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран