ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
13 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1843/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор»
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 (повний текст рішення складено 24.11.2025, суддя Погребна К.Ф.)
у справі №916/1843/25
за позовом Керівника Чорноморська окружна прокуратура
в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор»
про стягнення 13 284 631,06 грн, -
Керівник Чорноморської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадор» відповідно до якого просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти пайової участі у розмірі 8 100 014,00 грн, інфляційні витрати в сумі 4 394 366,38 грн. та 3% річних у розмірі 790 250,68 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 в задоволенні позову Керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» відмовлено повністю; судові витрати по сплаті судового збору покладено на Одеську обласну прокуратуру; скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12.05.2025, якою накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Кадор» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Кадор», у межах суми позовних вимог на загальну суму 13 284 631,06 грн; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Кадор», у межах ціни позову 13 284 631,06 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, окрім іншого, докази сплати судового збору.
Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У даному випадку ціна позову становить 13 284 631,06 грн.
Звертаючись з позовом підлягав сплаті судовий збір у сумі 199 269,46 грн (13 284 631,06 х 1,5 %).
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25 було подано в електронній формі.
Таким чином, оскаржуючи рішення суду першої інстанції апелянт мав би сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 239 123,35 грн (199 269,46 х 150% х 0,8).
Однак апелянт не надав докази сплати судового збору, чим порушив вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
В той же час, апелянт подав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до набрання законної сили рішення суду в даній справі та зняття арешту з банківських рахунків ТОВ «Кадор».
Дане клопотання обґрунтовано тим, що на рахунки ТОВ «Кадор» було накладено арешт в рамках розгляду даної справи.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року.
До вказаного Закону Законом України «Про судовий збір» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, що набрав чинності з 15 грудня 2017 року, було внесено зміни.
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Враховуючи, що скаржник, згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, підстави задоволення клопотання про відстрочення від сплати судового збору - відсутні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, а також зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
В той же час накладення арешту на рахунки ТОВ «Кадор» не є підставою для відстрочення сплати судового збору відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 по справі №916/1843/25 було накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Кадор» у межах суми позовних вимог на загальну суму 13 284 631,06 грн. Тобто арешт був накладений не всі грошові кошти апелянта.
За таких обставин, оскільки за суб'єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку, повний текст рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25 було складено та підписано 24.11.2025, тобто крайній строк на його оскарження припадав на 15.12.2025.
Крім того, апелянт отримав копію повного тексту оскаржуваного рішення у системі електронний суду 25.11.2025.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25 було подано 30.12.2025, тобто з пропуском стоку на апеляційне оскарження
Разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25, яке обґрунтовано тим, що у зв'язку із постійними відключеннями електроенергії та повітряними тривогами, у ТОВ «Кадор» не було можливості підготувати та надати до суду апеляційну скаргу у визначену законом строк
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Питання щодо поновлення процесуальних строків унормовано чинним процесуальним законодавством України і вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на дослідженні наявних доказів.
Так, з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наявності правових підстав вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).
Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан, як обставини непереборної сили, можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.
Посилання апелянта на довготривалі повітряні тривоги та обстріли не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки такі тривоги та обстріли не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про роботу відділень Укрпошти, безперервної роботи підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", та можливість скаржника звернутись до суду з моменту винесення рішення суду першої інстанції протягом 20-денного строку.
Крім того, посилання апелянта на відсутність електропостачання не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже відповідні відключення мають періодичний характер та відбуваються за графіками.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів, зазначає, що скаржник не надав належних, допустимих доказів апеляційному суду щодо неможливості подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк, передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25, викладені в зазначеному клопотанні, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими та неповажними.
Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25 відповідно до ст. 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
1.Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25.
2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25 - залишити без руху.
3.Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кадор» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду 1) доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 239 123,35 грн 2) наведення інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2025 у справі №916/1843/25 - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
4.Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кадор», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту або суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош