Справа № 127/27959/25
Провадження № 33/801/100/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач: Копаничук С. Г.
13 січня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст.122-4, ч.4 ст.130 КУпАП,
в с т а н о в и ла:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, ст.122-4, ч.4 ст.130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності, наклавши стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову, а провадження у справі закрити за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Крім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови. В обґрунтування причин поважності пропуску строку подання апеляційної скарги вказує, що апеляційна скарга подавалася його представником 05.12.2025 року проте постановою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 17.12.2025 року її було повернуто з огляду на відсутність повноважень представника, у зв'язку із чим ОСОБА_1 самостійно подав апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що строк апеляційного оскарження поновленню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суд ухвалив 27.11.2025 року за участі ОСОБА_1 та його представника - адвоката Дідиченко О.О., тому строк на її апеляційне оскарження закінчився 08.12.2025 року.
ОСОБА_1 та його представник, брали участь у розгляді справи в суді першої інстанції, знали про існування судового рішення та могли отримати його текст.
Законом передбачено, що пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновлюється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, в якому повинні бути викладені обставини, що слугували б поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
Таких обставин заявником не наведено, а посилання ОСОБА_1 на те, що строк апеляційного оскарження було пропущено у зв'язку з тим, що його представником - адвокатом Дідиченком О.О. була подана апеляційна скарга, яку постановою Вінницького апеляційного суду від 17.12.2025 року повернуто, жодним чином не свідчить про наявність поважних причин, які об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 особисто оскаржити вищезазначену постанову у встановлений законом строк.
Отже, з урахуванням чітко визначеного статтею 294 КУпАП порядку оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, за ненаведенням документально обґрунтованих обставин, які б свідчили про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, відсутні.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Разом з тим стаття 6 не може тлумачитися як надання сторонам справи автоматичного права на отримання певної форми надіслання судових документів, наприклад, рекомендованим листом.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року).
Наведена у апеляційній скарзі причина пропуску строку на апеляційне оскарження не перебуває у площині поважних причин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом.
З урахуванням наведеного, а також того, що ОСОБА_1 , зокрема діючи через свого представника, не був позбавлений права оскаржити судове рішення у строки передбачені діючим КУпАП, суд вважає за необхідне відмовити у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025 року.
Таким чином, у поновлені пропущеного строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити, а апеляційна скаргу повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025 року відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2025 року повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. Г. Копаничук