Справа № 152/1133/25
Провадження № 22-ц/801/152/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.
Доповідач :Ковальчук О. В.
12 січня 2026 рокуСправа № 152/1133/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Остриком Сергієм Олексійовичем, на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
21 жовтня 2025 року рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області вищевказаний позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 05.11.2024-100001814 від 05 листопада 2024 року у сумі 39400 грн, з них: 20000 грн - основний борг, 15400 грн - заборгованість по процентах, 1000 грн - заборгованість за комісією, 3000 грн - заборгованість за комісією за обслуговування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21 листопада 2025 року, не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Острика С.О., оскаржив його до апеляційного суду.
02 грудня 2025 року ухвалою Вінницького апеляційного суду витребувано зазначену справу із Шаргородського районного суду Вінницької області.
19 грудня 2025 року з Шаргородського районного суду Вінницької області надійшла дана цивільна справа для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Проте зі змісту апеляційної скарги та матеріалів справи вбачається, що ця скарга не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України та подана понад встановлені процесуальні строки, однак у скарзі скаржником не заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Частиною 4 ст. 356 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються, крім іншого, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій, на підтвердження чого додає до скарги копію посвідчення учасника бойових дій.
Однак, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на таке.
За приписами п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).
Отже, Великою Палатою Верховного Суду у зазначених постановах здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Крім того, в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, із висновками щодо застосування п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Наведені мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справі, щодо визнання недійсним угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування її державної реєстрації. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що саме по собі періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими Великою Палатою Верховного Суду висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності (див., зокрема, ухвалу від 19 жовтня 2023 року у справі № 465/5184/14-ц).
Тож Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від зазначеного правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
У даній справі ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом, пов'язаним з порушенням його прав як учасника бойових дій. Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, де ОСОБА_1 є боржником.
Відтак, вказаний позов не стосується порядку та обсягу соціальних гарантій, чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 27 квітня 2023 року у справі № 756/9715/22 та від 31 січня 2024 року у справі № 334/5319/20.
З огляду на викладене, за подання цієї апеляційної скарги скаржник повинен сплачувати судовий збір у розмірі, що відповідає розміру ставок судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, визначених Законом України «Про судовий збір».
Згідно з підп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовна заява подана до суду у серпні 2025 року, в якій позивач просив стягнути із відповідача на його користь 49 400 грн.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 01 січня 2015 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн.
Враховуючи, що 1,5 відсотка ціни позову менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на момент подання позовної заяви), відтак розмір судового збору за подання позовної заяви складав 3 028 грн.
Згідно з п. 1.6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору в розмірі 150 відсотків, що підлягало сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З огляду на викладене, скаржнику належить здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн (3 028 грн х 150%) за такими платіжними реквізитами, про що надати апеляційному суду оригінал відповідного платіжного документу:
Отримувач коштів - ГУК у Він. обл./м.Вінниця/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37979858
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Рахунок отримувача - UA478999980313101206080002856
Код класифікації доходів бюджету - 22030101
Призначення платежу*;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від (Дата оскарження справи) по справі (Номер справи), Вінницький апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі має бути зазначена дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
У апеляційній скарзі не вказано коли саме відповідач отримав копію оскаржуваного судового рішення.
Однак, враховуючи неведені норми процесуального права, з апеляційною скаргою на згадане судове рішення скаржник міг би звернутись протягом тридцяти днів з дня його отримання, що, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Натомість, відповідач, звертаючись 21 листопада 2025 року з апеляційною скаргою, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження, не порушив питання про поновлення такого строку.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також згідно із ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких умов, апеляційну скаргу належить залишити без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору, а також для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у якій потрібно зазначити поважні причини для поновлення такого строку (за їх наявності) та надати докази на їх підтвердження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Остриком Сергієм Олексійовичем, на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року залишити без руху, про що повідомити скаржника і надати йому строк для надання доказів сплати судового збору, а також для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
У випадку невиконання вимог ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження особі, яка подала апеляційну скаргу, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
У випадку невиконання вимог ухвали суду в іншій частині, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук