Справа № 240/26415/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
12 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язаня вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.07.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1982 по 22.06.1992 у Червоноармійському райпобуткомбінаті та 23.06.1992 по 05.07.1995 в малому підприємстві "Чобіток" на посаді завідуючої салоном;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату призначеної пенсії, починаючи з моменту звернення 30.06.2023 до Пенсійного фонду, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.07.2023 №063950005155 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.03.1982 по 22.06.1992 та з 23.06.1992 по 05.07.1995, повторно розглянути заяву від 30.06.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 01.03.1982 по 22.06.1992, оскільки відсутні відомості про те, що Червоноармійський райпобуткомбінат, в якому працювала позивачка, підпорядковувався Червоноармійській районній державній адміністрації, а також період з 23.06.1992 по 1995, оскільки відсутні номер та дата наказу про прийняття на роботу та дата звільнення з роботи.
Позивач не подала відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 06.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та документами на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 13.06.2023 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №063950005155 у зв'язку з тим, що у позивача на дату звернення відсутній необхідний страховий стаж, передбачений статтею 26 Закону №058-IV.
30.06.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи принцип екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 07.07.2023 №063950005155 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Відмова мотивована тим, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.03.1982 по 22.06.1992, оскільки відсутні відомості про те, що Червоноармійський райпобуткомбінат, в якому працювала позивачка, підпорядковувався Червоноармійській районній державній адміністрації, а також період з 23.06.1992 по 1995, оскільки відсутні номер та дата наказу про прийняття на роботу та дата звільнення з роботи.
Листом від 12.07.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення від 07.07.2023, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.07.2023 №063950005155 протиправним, позивачка звернулася до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний період роботи позивача має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно із ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону № 1058-IV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.93 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 24.02.1982 слідує, що 01 березня 1982 року позивачку прийнято на роботу до Червоноармійського райпобуткомбінату на посаду перукаря широкого профілю V розряду.
22 червня 1992 року звільнено із зазначеної посади у зв'язку комерціалізацією підприємства.
Здійснений запис від 22.06.1992 (про звільнення) скасовано записом представника президента ОСОБА_2 та вписано новий запис під тим же записом від 22.06.1992 про переведення позивачку в мале підприємство «Чобіток».
23 червня 1992 року прийнято переводом з Червоноармійського райпобуткомбінату в мале підприємство «Чобіток» на посаду завідуючої салоном.
05 липня 1995 року позивачку було звільнено за власним бажанням з малого підприємства «Чобіток» на підставі наказу №7 від 05.07.1995.
Проте, в трудовій книжці відсутній номер наказу про прийняття позивачки з 23.06.1992 на роботу шляхом переводу з Червоноармійського райпобуткомбінату в мале підприємство «Чобіток» на посаду завідуючої салоном. При звільненні 05.07.1995 з малого підприємства «Чобіток» не правильно заповнено трудову книжку щодо нумерації записів.
Разом з цим, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Аналогічна позиція була неодноразова висловлена Верховним Судом.
Відповідач не заперечує наявність у трудовій книжці позивача відомостей про роботу в спірні періоди, а також не надає жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Таким чином, спірний період роботи має бути зарахований до страхового стажу позивача, що свідчить про протиправність спірного рішення відповідача.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.