Справа № 240/3232/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
12 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 22.05.1995 по 26.02.2002;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 02.02.2024 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 22.05.1995 по 26.02.2002.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки від 17.11.1982 НОМЕР_1 : з 16.08.1991 по 10.05.1993, оскільки відсутній підпис та посада відповідальної особи при звільненні; з 10.05.1993 по 25.06.1993, оскільки відсутня посада відповідальної особи при звільненні; з 28.11.1993 по 26.04.1996, оскільки не можливо ідентифікувати штамп та печатки, також існує виправлення року підстави звільнення; з 15.03.2002 по 12.06.2002, оскільки дані періоди відсутні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.
Позивач не подала відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 240/7165/24, встановлено, що 19.02.2024 ОСОБА_1 у віці 50 років 18 днів звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п "з" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У подальшому, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами) (далі - Порядок № 22-1) після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення №063350030858 від 26.02.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, зі змісту рішення слідує, що відповідно до наданих до заяви документах загальний страховий стаж позивача складає 30 років 9 місяців 3 дні, пільговий 21 рік 4 місяці 3 дні. Водночас підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стало недосягнення позивачем пільгового пенсійного віку, а саме 55 років.
Вважаючи, що пенсійний орган, протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом з метою захисту порушених, прав та інтересів.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі № 240/7165/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №063350030858 від 26.02.2024 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 02.02.2024 призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
На виконання рішення суду у справі № 240/7165/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в грудні 2024 року призначило ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 02.02.2024.
Позивач звернулась 31.12.2024 до відповідача з заявою, якою вона просила провести перерахунок її пенсію з дня призначення із зарахуванням її страхового стажу за період з 22.05.1995 по 26.02.2002.
Відповідач листом від 06.01.2025 №134-14871/Ф-02/8-1700/25 повідомив позивача що рішення суду у справі № 240/7165/24 виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в межах покладених зобов'язань в установленим чинним законодавством порядку. При цьому, відповідач будь-яких пояснень щодо не зарахування періоду трудової діяльності позивача за період з 22.05.1995 по 26.02.2002 до страхового стажу не надав.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду її роботи з 22.05.1995 по 26.02.2002, позивач звернулася до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний період роботи позивача має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно із ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону № 1058-IV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.93 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладений на страхувальника. Відтак, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Аналогічна позиція була неодноразова висловлена Верховним Судом.
Відповідач не заперечує наявність у трудовій книжці позивача відомостей про роботу в спірні періоди, а також не надає жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Таким чином, спірний період роботи має бути зарахований до страхового стажу позивача, що свідчить про протиправність спірного рішення відповідача.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.