Справа № 240/35613/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
12 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати відмову відповідача, оформлену відповіддю 0600-0216-8/91227 від 31.08.2023 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (Закон №796-XII) неправомірною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію як потерпілому від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону №796-XII починаючи з моменту звернення, тобто з 17.08.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.08.2023 №063550003002 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 11.06.1990 по 27.08.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2023 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону №796-XII з урахуванням висновків суду та із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 11.06.1990 по 27.08.1990.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині задоволення позову, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до довідки №16-751 від 01.08.2023 виданої Шоломківським старостинським округом №16 Овруцької міської Ради Житомирської області зазначено проживання та реєстрація з 24.06.1986 по 23.08.1988 та з 31.05.1990 по теперішній час в с. Шоломки Коростенського (Овруцького) району Житомирської області. Згідно наданої довідки № 160 від 03.12.2021 вбачається проходження військової служби у період з 28.05.1986 по 26.06.1988. Відповідно, вищезазначений період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 27.05.1986, з 27.06.1988 по 23.08.1988 та з 31.05.1990 31.12.1992 становить 2 роки 10 місяців 2 дні, що не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки станом на 01.01.1993 не підтверджено, що він постійно проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.08.2023 №063550003002 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є законним та обґрунтованим.
Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не подали відзивів або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII.
За результатами розгляду заяви прийнято рішення ГУ ПФУ в м. Києві №063550003002 від 24.08.2023 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 11.06.1990 по 27.08.1990, оскільки не зазначена інформація про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні
Про зміст рішення ГУ ПФУ в м. Києві, позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Житомирській області №0600-0216-8/91227 від 31.08.2023 .
Позивач, не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не врахував періоду роботи позивача з 11.06.1990 по 27.08.1990. Для належного захисту прав позивача належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2023 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону №796-XII з урахуванням висновків суду та із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 11.06.1990 по 27.08.1990.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно із статтею 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 1 статті 24 Закон №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст.55 Закону №796-XII Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше
Згідно із приміткою до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З урахуванням наведеного, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 до 01.01.1993 протягом не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому, зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Встановлено, що ОСОБА_1 згідно з довідкою Овруцької міської ради від 01.08.2023 №16-751 з 26.04.1986 по 23.08.1988, з 31.05.1990 по даний час зареєстрований та постійно проживає у АДРЕСА_1 .
Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 с. Шоломки відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 вказував, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи про місце розташування військової частини).
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2021 №160 ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах з 28 травня 1986 по 24 червня 1988.
Разом з цим, вказана довідка не мітить інформації про місце дислокації військової частини, яка б давала підстави для однозначного висновку про її місцезнаходження на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Тому, така довідка не підтверджує факту постійного проживання у вказаний період позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.01.1993 становить: з 26.04.1986 по 27.05.1986: 01 місяць 02 дні; з 27.06.1988 по 23.08.1988: 01 місяць 28 днів; 31.05.1990 по 01.01.1993: 2 роки, 7 місяців, 2 дні. Загальний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 відповідно до наданих документів становить 02 роки 10 місяців 02 дні, тобто менше 3-х років.
Статтею 56 Закону України №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 13 Основних положень передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 13.06.1990 ОСОБА_1 в період з 11.06.1990 по 27.08.1990 прийнятий на роботу в колгосп "Ленинским шляхом". Такі записи внесені уповноваженою особою, про що свідчить підпис та печатки, містять посилання на дату на номер наказу, що слугували підставою вчинення запису про прийняття та звільнення.
Вказаний період роботи в колгоспі підтверджується також архівними витягами від 19.10.2023 №В/827/1 протоколу №17 та №12.
Водночас, записи про встановлений мінімум вихододнів, як і про відпрацьовані дні, відсутні, що й слугувало підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 11.06.1990 по 27.08.1990.
Однак належних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги.
При цьому, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність записів про встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки чи інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Таким чином, до страхового стажу позивача слід зарахувати період з 11.06.1990 по 27.08.1990.
Як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, навіть при зарахуванні спірного періоду роботи в колгоспі до страхового стажу ОСОБА_1 , все одно будуть відсутні умови для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, а тому необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.08.2023 року №063550003002 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з з 11.06.1990 по 27.08.1990.
Оскільки пенсійним органом фактично не здійснювався належний обрахунок страхового стажу позивача, у тому числі з врахуванням періоду роботи позивача з 11.06.1990 по 27.08.1990, належним способам захисту прав позивача порушених оскаржуваним рішенням відповідача буде зобов'язання відповідача здійснити такий обрахунок під час повторного розгляду заяви позивача від 17.08.2023 із обов'язковим зарахуванням до стажу періоду роботи з 11.06.1990 по 27.08.1990 в колгоспі.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.