Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 січня 2026 р. № 520/26537/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України від 25.02.2025 року №999/уд організувати роботу щодо створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати;
- на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України від 25.02.2025 року №999/уд організувати роботу щодо документального підтвердження відсутності (наявності) у ОСОБА_1 випадків притягнення до відповідальності;
- на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України від 25.02.2025 року №999/уд організувати роботу щодо з'ясування (отримання) інформації щодо наявності у ОСОБА_1 захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);
- на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України від 25.02.2025 року №999/уд в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок заформою, що додається до Доручення, про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;
- видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р. «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у період з 27.07.2022 по 31.08.2022 у військовій частині НОМЕР_4 , у період з 01.09.2022 по 05.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , у період з 06.11.2024 по 26.07.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами у військовому квитку НОМЕР_6 .
У період з 11.06.2023 по 28.08.2023 позивач брав безпосередню участь у заходах (зокрема у бойових діях), необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою №854 від 12.03.2024.
У період безпосередньої участі у бойових діях та заходах, необхідних для оборони України позивач отримав мінно-вибухову травму під час захисту Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2470 від 27.07.2023.
26.07.2025 позивач звільнений з військової служби відповідно до підпункту “ж» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 .
В адміністративному позові позивач посилається на те, що при звільненні відповідачем не було виплачено одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153-2025-п).
26 липня 2025 позивач звернувся із рапортом до військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в розмірі одного мільйону гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та Окремого доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд.
Відповідач не надав відповіді за результатами розгляду рапорту.
28.08.2025 засобами АТ «Укрпошта» представником позивача було подано адвокатський запит про надання інформації щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р. «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Листом від 17.09.2025 відповідачем відмовлено в задоволенні рапорту, оскільки станом на 31 липня 2025 року позивач не перебував у прямому підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_2 та не був діючим військовослужбовцем, що унеможливлює розгляд та задоволення рапорту.
Позивач не погоджуючись із вказаною бездіяльністю, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Так, позивач проходив військову службу у період з 27.07.2022 по 31.08.2022 у військовій частині НОМЕР_4 , у період з 01.09.2022 по 05.11.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , у період з 06.11.2024 по 26.07.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами у військовому квитку НОМЕР_6 .
У період з 11.06.2023 по 28.08.2023 позивач брав безпосередню участь у заходах (зокрема у бойових діях), необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою №854 від 12.03.2024.
У період безпосередньої участі у бойових діях та заходах, необхідних для оборони України позивач отримав мінно-вибухову травму під час захисту Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2470 від 27.07.2023.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Порядок в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Тобто, право на виплату спірної грошової винагороди у сумі 1 000000,00 млн. грн. має особа, яка до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану, не притягалась до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, а також брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153.
Також суд зазначає, що дата прийняття особи на службу/укладення контракту з урахуванням постанови КМУ № 153 є однією із умов виплати спірної грошової винагороди та окрім цього потребує ряду і інших обов'язкових умов, до яких зокрема належить наявність у особи участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153.
Так, суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Як убачається з матеріалів справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу під час дії воєнного стану та до досягнення 25-річного віку, а також надав докази безпосередньої участі у заходах/бойових діях і отримання мінно-вибухової травми під час захисту Батьківщини.
26 липня 2025 позивач звернувся із рапортом до військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди в розмірі одного мільйону гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та Окремого доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд.
Доказів на підтвердження розгляду вказаного рапорту відповідачем суду не надано.
28.08.2025 засобами АТ «Укрпошта» представником позивача було подано адвокатський запит про надання інформації щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р. «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Листом від 17.09.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 відмовлено в задоволенні рапорту позивача, оскільки станом на 31 липня 2025 року позивач не перебував у прямому підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_2 та не був діючим військовослужбовцем, що унеможливлює розгляд та задоволення рапорту.
Таким чином, відповідачем не було вирішено питання, передбаченого постановою КМУ №153 від 11.02.2025 щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової винагороди.
Суд виходить із того, що пункт 4 постанови КМУ №153 пов'язує право на одноразову грошову винагороду з сукупністю юридичних умов, зокрема: (1) прийняття/призов на військову службу під час воєнного стану до досягнення 25 років; (2) проходження військової служби у статусі осіб рядового, сержантського і старшинського складу; (3) безпосередня участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій; (4) відсутність обставин-виключень (кримінальна відповідальність; два або більше разів - адміністративна за військове адмінправопорушення; дисциплінарна відповідальність на підставі письмового наказу за порушення військової дисципліни зі стягненнями, строк дії яких не закінчився).
Із матеріалів справи вбачається та сторонами по суті не заперечується, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а військову службу розпочав 27.07.2022, тобто у віці до 25 років та під час воєнного стану; проходив службу, зокрема, у військовій частині НОМЕР_2 у період 06.11.2024- 26.07.2025 та був звільнений 26.07.2025 (наказ по стройовій частині №220 від 26.07.2025).
Позивач має довідку про безпосередню участь у заходах за період 11.06.2023- 28.08.2023 №854 від 12.03.2024 та довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №2470 від 27.07.2023, яка підтверджує отримання мінно-вибухової травми під час захисту Батьківщини.
Відповідач, обґрунтовуючи відмову у нарахуванні та виплаті позивачу спірної винагороди, зокрема, зазначив, що станом на 31.07.2025 позивач не був діючим військовослужбовцем і не перебував у прямому підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_2 , тому розгляд рапорту, на думку відповідача, унеможливлений.
Проте, такі доводи відповідача суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Так, предметом спору даної справи є реалізація права позивача на виплату, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Суд зазначає, що право на винагороду в даному випадку пов'язується постановою №153 з фактом проходження служби та участі у бойових діях за визначених умов, а не з поданням рапорту до чи після звільнення.
Водночас, відповідач визнає, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 з 06.11.2024 по 26.07.2025 та звільнився на підставі наказів командира; відтак відповідач є тим суб'єктом, який вів облік проходження служби позивачем у відповідний період, здійснював або мав здійснити належні розрахунки та оформлення документів при звільненні, і не може уникати виконання обов'язків, посилаючись на сам факт завершення служби позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із рапортом щодо виплати винагороди, проте відповідач листом від 17.09.2025 фактично відмовив у його задоволенні, мотивувавши це саме непідпорядкуванням після звільнення.
Отже, відповідач не довів, що питання було вирішено по суті з перевіркою умов пункту 4 постанови №153 з урахуванням наявності або відсутності обставин, які дають позивачу право на спірну виплату, у тому числі з урахуванням сумарних днів участі у бойових діях, оцінки підстав для повної виплати у зв'язку з травмою.
Відповідач зазначає, що у військовій частині НОМЕР_2 відсутні первинні документи щодо участі позивача у бойових діях у період служби в іншій частині ( НОМЕР_5 ), а відповідна інформація може мати обмежений доступ (ДСК) чи містити персональні дані.
З цього приводу суд зазначає, що наявність інформації з обмеженим доступом не скасовує обов'язок суб'єкта владних повноважень діяти у спосіб, визначений законом, та не є правовою підставою для відмови позивачу у виплаті, якщо право особи підтверджене та підлягає реалізації.
Суд зауважує, що у випадку, коли для прийняття рішення про виплату необхідні відомості або документи, які перебувають у володінні інших військових частин, відповідач зобов'язаний організувати їх отримання у межах службових процедур.
У свою чергу, наявні у справі довідки, зокрема №854 від 12.03.2024; №2470 від 27.07.2023, є належними письмовими доказами участі позивача у заходах (зокрема у бойових діях), необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем у встановленому законом порядку вирішувалось питання щодо наявності або відсутності підстав для нарахування позивачу та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
За змістом статті 19 Конституції України суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що виплата винагороди за постановою №153 є формою реалізації державної гарантії та складовою належного грошового забезпечення за умови відповідності встановленим критеріям.
Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції військової частини, зокрема-функції щодо призначення та нарахування грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи, що відповідачем не було вирішено питання у встановленому законом порядку щодо наявності або відсутності підстав для нарахування позивачу та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 розглянути рапорт позивача та прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Щодо решти позовних вимог, а саме: зобов'язати військову частину НОМЕР_2 на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України від 25.02.2025 року №999/уд організувати роботу щодо створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати; на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України від 25.02.2025 року №999/уд організувати роботу щодо документального підтвердження відсутності (наявності) у ОСОБА_1 випадків притягнення до відповідальності; на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України від 25.02.2025 року №999/уд організувати роботу щодо з'ясування (отримання) інформації щодо наявності у ОСОБА_1 захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); на виконання вимог окремого доручення Міністра оборони України від 25.02.2025 року №999/уд в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається до Доручення, про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р. «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», суд зазначає, що вирішуючи спір про протиправність дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд не може підміняти суб'єкта владних повноважень у здійсненні управлінських функцій, оскільки це виходить за межі судового контролю за критеріями законності, визначеними ч.2 ст.2 КАС України.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не здійснив належного розгляду рапорту позивача по суті, а суд, у свою чергу, не вправі підміняти відповідача у здійсненні оцінки таких умов та прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, обраний судом спосіб захисту полягає у зобов'язанні відповідача розглянути рапорт позивача та прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для виплати спірної винагороди; за наслідками розгляду якого відповідач зобов'язаний ухвалити відповідне рішення про виплату або мотивоване рішення про відмову.
Отже, решта позовних вимог є такими, що виходять за межі повноважень адміністративного суду та спрямовані на втручання у дискреційні та внутрішньо-організаційні повноваження відповідача, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 та прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 січня 2026 року.
Суддя Н.А. Полях