ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" січня 2026 р. справа № 640/15049/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.05.2019 за №Ф-25705-17 про сплату боргу (недоїмки)
ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту також - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.05.2019 за №Ф-25705-17 про сплату боргу (недоїмки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2019 позивачем отримано рекомендованим листом від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25705-17 від 10.05.2019. В цій вимозі зазначається, що станом на 30.04.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску становить 21030,90 грн. На переконання позивача, вказана вимога сформована в порушення вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі по тексту також - Інструкція № 449), зокрема, процедури нарахування, формування та направлення вимоги.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-25705-17 від 10.05.2019 ОСОБА_1 подав 24.06.2019 скаргу до Державної фіскальної служби України, яка залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 без змін.
Оскільки оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 у розмірі 21030,90 грн. є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, позивач, вважає таку вимогу незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15049/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги.
Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву від 23.10.2019 зазначив, що згідно інформаційної системи ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_1 перебував на податковому обліку за основним місцем обліку в ГУ ДФС у м. Києві (Голосіївський район м. Києва), як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування з 16.03.1998 по 18.06.2019 (дата проведення державної реєстрації припинення) у зв'язку з чим, станом на 07.10.2019 в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 рік, 2018 рік та І квартал 2019 року у розмірі мінімального страхового внеску згідно обраної системи оподаткування, а саме: за 2017 рік в сумі 8448,00 грн; за 2018 рік в сумі 9828,72 грн; за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.
За вищезазначений період єдиний внесок не було сплачено позивачем, в зв'язку з чим недоїмка в сумі 21030,90 грн є правомірною, а отже відсутні підстави для скасування оскаржуваної вимоги (а.с. 30-37).
ОСОБА_1 , 27.11.2019 подав до суду відповідь на відзив на адміністративний позов, в якому заперечив аргументи відповідача викладені у відзиві та звернув увагу суду, що ним не здійснювалась підприємницька діяльність, прибутки не отримувались, а податкова вимога сформована контролюючим органом в порушення чинного законодавства (а.с.38-40).
Відповідно до частини 3 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" за №2825-IX від 13.12.2022 скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/15049/19.
31.03.2025 проведено автоматизований розподіл справи № 640/15049/19 та визначено суддю Микитюка Р.В. для розгляду цієї справи.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/15049/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги. Розпочато розгляд справи № 640/15049/19 спочатку.
Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 із присвоєним реєстраційним номером платника податків НОМЕР_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.03.1998 по 18.06.2019, свідченням чого є Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9-14).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 16.03.1998 по 18.06.2019 був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
14.06.2019 позивач отримав від ГУ ДФС у м. Києві вимогу від 10.05.2019 за №Ф-25705-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн (а.с. 8).
Позивач, не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.
Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги за №35127/6/99-99-11-05-02-25 від 24.07.2019, в якому зокрема зазначила, що керуючись п.4 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 09.12.2015 №1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №178/28308, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-25705-17 ГУ ДФС у м. Києві залишити без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 24.06.2019 №б/н без задоволення (а.с. 15-17).
Вважаючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 за №Ф-25705-17 прийнята з порушенням норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а також податкового законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає таке.
Відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі по тексту також - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 4 статті 8 Закону №2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (надалі по тексту також - Інструкція №449).
Відповідно до положень Закону №2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з пунктом 2, 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Отже, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн, Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн, Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року - 4173,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI, для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
З 01.01.2017 мінімальний страховий внесок становив 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%). З 01.01.2018 мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%). З 01.01.2019 мінімальний страховий внесок становив 918,06 грн на місяць (3200,00 грн х 22%).
Матеріалами справи підтверджено, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 30.04.2019 рахувалась заборгованість з єдиного соціального внеску в загальному розмірі 21030,90 грн, а саме:
- за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн (704,00 грн х 12 місяців);
- за 2018 рік в розмірі 9828,72 грн (819,06 грн х 12 місяців);
- за 1 квартал 2019 року в розмірі 2754,18 грн (918,06 грн х 3 місяці).
Пунктом 2 розділу VІ Інструкції № 449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу VІ Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника-юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника-фізичної особи).
Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу у випадку, зокрема, якщо такий платник має недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 11.09.2019 у справі №826/11623/16.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2019 роках фізичні особи - підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач мав право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе у 2017 - 2019 роках.
Саме у зв'язку з наявністю у позивача станом на 30.04.2019 недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 21030,90 грн, сформовано та надіслано вимогу №Ф-25705-17 від 10.05.2019.
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до Інструкції № 449.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера У (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.
Згідно абзацу 9 пункту 4 розділу 6 Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Як свідчать матеріали справи, податковим органом направлялася вимога №Ф-25705-17 від 10.05.2019 рекомендованою кореспонденцією на адресу позивача. Проте, на адресу податкового органу повернувся конверт з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання", копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.35).
Тобто вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25705-17 від 10.05.2019 вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі та є узгодженою.
Відповідно до частини 4 статті 25 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Таким чином, відповідачем сформовано спірну вимогу №Ф-25705-17 від 10.05.2019 у встановленому порядку та дотриманні положення щодо порядку вручення вимоги позивачеві №Ф-25705-17 від 10.05.2019 для узгодження.
Доводи позивача, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25705-17 від 10.05.2019 є протиправною, оскільки порушені строки її прийняття спростовується таким.
З матеріалів справи вбачається, що недоїмка позивача з єдиного внеску виникла за зобов'язаннями нарахованими з 01.01.2017 по 30.04.2019. Проте, контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача направилась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час зростала.
Разом з тим, суд вказує, що порушення податковим органом процедури прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) не може бути підставою для визнання такої вимоги протиправною та скасування останньої.
Прийняття контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) з порушенням строку, визначеного Інструкцією №449, не звільняє платника податку від обов'язку сплатити борг з єдиного внеску.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 №817/1061/17.
Крім того, відповідно до положень статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки не застосовується.
Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачем тривалий час не реалізовувалися повноваження по формуванню та направленню вимоги по сплаті боргу, не спростовують її обґрунтованість в частині встановлення зобов'язань позивача зі сплати єдиного соціального внеску.
Суд зазначає, що посилання позивача на відсутність доходу, не ведення підприємницької діяльності - не є належними доказами, які спростовують правомірність нарахування єдиного внеску та не звільняють позивача від обов'язку щодо сплати податків.
Отже, суд вказує, що відповідачем правомірно, відповідно до положень чинного законодавства України, сформована та направлена до позивача оскаржувана податкова вимога.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980), вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116) про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.05.2019 за №Ф-25705-17 про сплату боргу (недоїмки), - відмовити.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.