12 січня 2026 рокуСправа №160/29246/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним дії відповідача, які полягають в неправильному проведенні розрахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача обчислити йому пенсію з розрахунку 80% від заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV застосувавши коефіцієнт збільшення при проведені перерахунку 1,14, 1,197, 1,07961 та 115, до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії та перерахувати пенсію з урахуванням вказаних показників починаючи з 21.08.2025 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 24.09.2009 р. по 30.11.2009 р., з 31.05.2014 р. по 08.09.2015 р., з 23.04.2022 р., з 20.10.2022 р., з 22.05.2023 р. по 12.06.2023 р., з 01.03.2025 р. по 20.08.2025 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що він 21.08.2025 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії. Однак відповідачем проведено неправильний розрахунок його пенсії за віком. Як вбачається з протоколу розрахунку пенсії - розмір його пенсії за віком складає 6813,50 грн. Як вбачається з протоколу, при розрахунку пенсії відповідачем застосовано наступні показники - 17969,5 х 0,37917 (де 17969,5 - заробітна плата (дохід), визначена відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; 0,37917 - коефіцієнт стажу). Зважаючи на те, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії, у нього наявний підземний стаж за Списком №1 - 16 років 7 місяців 3 дні. З протоколу перерахунку пенсії, відповідач визначає що розмір його стажу за Списком №1 становить 15 років 3 дні). Він вважає вказаний розрахунок відповідача необґрунтованим, у зв'язку з незастосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Так, з розрахунку стажу проведеного відповідачем вбачається, що ним протиправно не зараховано до його пільгового стажу періоди роботи: з 24.09.2009 по 30.11.2009, гірник підземний з повним робочим днем у шахті, що підтверджується трудовою книжкою (запис 2-3), з 31.05.2014 по 08.09.2015, прохідник підземний з повним робочим днем у шахті, що підтверджується трудовою книжкою (запис 2-3), з 23.04.2022, гірник з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем у шахті, що підтверджується довідкою від 07.02.2023 №31, з 20.10.2022, гірник з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем у шахті, що підтверджується довідкою від 07.02.2023 № 31, з 22.05.2023 по 12.06.2023, учень гірника підземного з повним робочим днем у шахті, що підтверджується довідкою від 20.08.2025 № 435, з 01.03.2025 по 20.08.2025, гірник з ремонту гірничих виробок, з повним робочим днем у шахті, що підтверджується довідкою від 20.08.2025 № 435. Крім того, зазначає про застосування неправильного коефіцієнта індексації при розрахунку його пенсії. З протоколу перерахунку пенсії вбачається, що відповідачем проведено індексацію шляхом застосування надбавок: у 2022 році - 135 грн., у 2023 році - 100 грн., у 2024 році - 100 грн., щодо проведення індексації у 2025 році, відомості відсутні. Вважаючи дані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та майнових інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
До суду 30.10.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача щодо набуття стажу для повної пенсії від 28.08.2025 р. №047350003065 згідно із заявою від 21.08.2025 №1670, відповідно до ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року №345-VІ. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-ІV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. За результатами розгляду електронної пенсійної справи та наданих для перерахунку пенсії документів, на дату звернення 21.08.2025, стаж позивача роботи за Списком №1 становить 5 років 3 місяці 23 дні, стаж на підземних роботах - 9 років 8 місяців 10 днів. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити позивачу в частині перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", оскільки відсутній стаж 15 років на підземних роботах. Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
29.12.2025 до суду від відповідача надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 21.08.2025 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області із заявою про перерахунок пенсії.
У відповідь на звернення відповідач, рішенням від 28.08.2025 №047350003065 відмовив в перерахунку пенсії, та повідомив, що за результатами розгляду електронної пенсійної справи позивача та наданих для перерахунку пенсії документів, на дату звернення 21.08.2025, стаж його роботи за Списком №1 становить 5 років 3 місяці 23 дні, стаж на підземних роботах - 9 років 8 місяців 10 днів. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в частині перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» згідно із заявою від 21.08.2025 № 1670, оскільки відсутній стаж 15 років на підземних роботах.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів роботи з 24.09.2009 по 30.11.2009, з 31.05.2014 по 08.09.2015, з 23.04.2022, з 20.10.2022, з 22.05.2023 по 12.06.2023, з 01.03.2025 по 20.08.2025, суд зазначає наступне.
Водночас, абз.3 ч.1 ст.28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VI(далі - Закон №345-VI) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Отже, зміст наведених положень законодавства у сфері пенсійного забезпечення дає підстави для висновку, що розмір пенсії шахтарів напряму залежить від страхового та пільгового стажу на підземних роботах.
Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Зазначеній нормі відповідає і пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як зазначає Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне тільки за відсутності трудової книжки, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно із відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.12.2008 вбачається наступна інформація про його працю у спірні періоди:
- з 01.12.2008 по 30.01.2009, учень гірника підземного з повним робочим днем у шахті (запис 1-2);
- з 01.02.2009 - переведений гірноробочим підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис 2);
- 01.12.2009 - прохідник підземний з повним робочим днем у шахті (запис 3);
- 01.07.2010 - переведений прохідником підземним з повним робочим днем у шахті, на ділянку з вибутку вуглю (запис 4);
- 01.02.2012 - переведений прохідником підземним з повним робочим днем у шахті, на ділянку підготовчих і горономонтажних робіт (запис 8);
- 03.07.2012 - переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, на ділянку з вибутку вуглю (запис 7);
- 08.09.2015 - звільнений за ст.38 КЗпП України (запис 9);
- 26.10.2015 - прийнятий підземним гірноробочим по ремонту гірних виробів 3р. з повним робочим днем у шахті (запис).
Вказана трудова книжка містить відмітки про реорганізацію та проходження атестації.
Означене також підтверджується і відомостями із довідок про підтвердження наявного стажу роботи позивача для призначення пенсії на пільгових умовах за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.09.2027 №130 та №01-04/196, які видані ВП “Шахта “Чайкіно», від 07.02.2023 №31 та №435 від 20.08.2025, які видані ВСП «Шахтоуправління Першотравнське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Наведені періоди роботи позивача, незараховані відповідачем до пільгового стажу по Списку №1 (постанова №202), що відповідно підтверджується наявною у матеріалах справи копією форми РС-право.
Так, список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 (далі - постанова №202).
Згідно із розділом I «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві» постанови №202 право на таку пенсію мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
В даному випадку, в трудовій книжці позивача зазначено, що він працював у ВП “Шахта “Чайкіно», ВСП «Шахтоуправління Першотравнське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», зокрема, з 24.09.2009 по 30.11.2009, з 31.05.2014 по 08.09.2015, з 23.04.2022, з 20.10.2022, з 22.05.2023 по 12.06.2023, з 01.03.2025 по 20.08.2025, прохідником та гірником з повним робочим днем у шахті.
Крім того, як вбачається з виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) в частині спірних періодів роботи позивач має спецстаж за кодом обліку - ЗПЗ014А1.
Згідно із довідником категорій страхувальників, які сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»:
код ЗПЗ014А1 - працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Враховуючи, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 01.12.2008 містить всі необхідні дані про періоди роботи, зокрема, і про період з 24.09.2009 по 30.11.2009, з 31.05.2014 по 08.09.2015, з 23.04.2022, з 20.10.2022, з 22.05.2023 по 12.06.2023, з 01.03.2025 по 20.08.2025, з посиланням на накази, посади, передбачені списком №1, зазначень про роботу з повним робочим днем під землею за всі періоди роботи позивача, даний період (з 24.09.2009 по 30.11.2009, з 31.05.2014 по 08.09.2015, з 23.04.2022, з 20.10.2022, з 22.05.2023 по 12.06.2023, з 01.03.2025 по 20.08.2025) має бути зарахований до його пільгового стажу відповідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Згідно із абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
В силу підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМУ від 24.06.2016 №461, передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
При цьому, таке право не пов'язано з поданням заяви про перерахунок пенсії, воно також кореспондується з нормою, викладеною у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Як підтверджено матеріалами справи, позивачу призначено пенсію з віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію обчислено при страховому стажі 27 років 11 місяців 13 днів, в тому числі пільговому стажі роботи за Списком №1 - 10 років 5 місяців 24 дні.
При цьому, як вже встановлено, відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу по Списку №1 періоду його роботи з 24.09.2009 по 30.11.2009, з 31.05.2014 по 08.09.2015, з 23.04.2022, з 20.10.2022, з 22.05.2023 по 12.06.2023, з 01.03.2025 по 20.08.2025.
Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наразі є передчасними, оскільки відповідачем розрахунок пільгового стажу позивача по Списку №1, з урахуванням періоду з 24.09.2009 по 30.11.2009, з 31.05.2014 по 08.09.2015, з 23.04.2022, з 20.10.2022, з 22.05.2023 по 12.06.2023, з 01.03.2025 по 20.08.2025, не проводився, у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо проведення індексації позивачу пенсії, суд зазначає наступне.
З протоколу перерахунку пенсії вбачається, що відповідачем проведено індексацію шляхом застосування надбавок: у 2022 році - 135 грн., у 2023 році - 100 грн., у 2024 році - 100 грн., щодо проведення індексації у 2025 році, відомості відсутні.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із приписами статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов'язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
У зв'язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства № 2040-ІХ», яким частину п'яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.
Так, частиною п'ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» щодо вдосконалення пенсійного законодавства визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Преамбулою названого Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).
Згідно із пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
(ЗСЦ+ЗСЗ) х 50%
К = ------------------------ + 1%,
100%
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - постанова № 118) з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Пунктом 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У свою чергу пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Отже, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 р. № 185 проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.
Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
В іншому випадку, відповідно до частини третьої ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію якості закону.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 р. № 185, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209.
Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.
З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише відповідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Відповідний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23.
Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановивши щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн. у 2022 році, 100 грн. у 2023 році та 100 грн. у 2024 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення його пенсії, діяв не у відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо індексації пенсії в 2025 році, суд зазначає на таке.
Постановою КМУ від 25.02.2025 р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»: установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови).
На відміну від попередніх років, в 2025 році передбачено встановлення для категорії осіб, до якої відповідач відніс позивача, не щомісячної доплати до пенсії у сталому розмірі, а градацію знижених (відносно встановлених у п.1 постанови №205) коефіцієнтів збільшення (пп.6 п.2 постанови №205). Хоча розмір такої щомісячної доплати і передбачений у п.3 постанови №205, він стосується випадків недостатнього підвищення, тобто не є способом підвищення для пенсій, які не індексуються (як у попередніх роках), натомість забезпечує певну достатність такого підвищення (підвищення проводиться за коефіцієнтами збільшення, однак якщо воно не сягає встановленої межі, то встановлюється доплата для досягнення такої межі).
Тим не менш, градація знижених коефіцієнтів збільшення у пп.6 п.2 постанови №205 має ту ж природу, що і встановлені у попередніх роках розміри щомісячної доплати до пенсії (100 грн., 135 грн.), адже передбачена для випадків, коли пенсія не підвищується. Існування таких «пенсій, що не підвищуються», зумовлене невірним визначенням величини, яку належить множити на коефіцієнти збільшення: належить збільшувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, який фактично враховувався для обчислення пенсії особі при її призначенні (тобто, визначений за 3 роки, що передують року призначення пенсії), а не аналогічний показник, запроваджений Порядком №124 (3 764,40 грн.).
При цьому такі зменшені коефіцієнти збільшення належало б застосувати вже не до розміру показника середньої заробітної плати по Україні, отриманого із застосуванням Порядку №124, а саме до такого ж показника, однак встановленого пенсіонеру при призначенні пенсії (за 3 роки, що передують року призначення пенсії).
Тобто, відмінність індексації пенсії в 2025 році зводиться до того, що в попередніх роках передбачалося правило, за яким збільшується показник середньої заробітної плати по Україні, запроваджений Порядком №124, і якщо його збільшення у пенсіонера не призводить до збільшення пенсії (за рахунок того, що цей же показник відносно самого пенсіонера, визначений за 3 роки, що передують року призначення пенсії, перевищує показник середньої заробітної плати по Україні, домножений на відповідний коефіцієнт збільшення), такому пенсіонеру встановлювалась щомісячна доплата до пенсії (100 грн., 135 грн.). Натомість в 2025 році коефіцієнт збільшення за п.1 постанови №209, застосований до показника середньої заробітної плати по України, визначеного згідно із Порядком №124, дає менший добуток, ніж величина цього ж показника, визначеного відносно самого пенсіонера за 3 роки, що передують року призначення пенсії) передбачено використання зменшеного коефіцієнту збільшення, однак вже до показника середньої заробітної плати по Україні самого пенсіонера (визначений за 3 роки, що передують року призначення пенсії). І лише у випадку, якщо після такого застосування розмір збільшення пенсії не досягне 100 грн, належить встановити щомісячну доплату до пенсії, у розмірі, якого не вистачає для досягнення цієї величини.
Водночас, коефіцієнт збільшення згідно із п.1 постанови №209 мав би застосовуватись не до показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачено страхові внески. Однак таке правозастосування, як вже вказав раніше суд, є протиправним, оскільки коефіцієнт збільшення застосовується до показника середньої заробітної плати по Україні, визначений відносно самого пенсіонера за 3 роки, що передують року призначення пенсії. Відповідно, пп.6 п.2 постанови №209 не застосовується, оскільки пенсія позивача не стає такою, що не підвищується згідно із п.1 постанови №209, оскільки цей пункт фактично передбачає підвищення усіх пенсій, оскільки коефіцієнт збільшення застосовується до показника середньої заробітної плати саме пенсіонера (визначений за 3 роки, що передують року призначення пенсії), а не такого ж показника, однак обчисленого відносно Порядку №124.
Отже, в 2025 році пенсія позивача також індексується за коефіцієнтом збільшення за п.1 постанови № 209, в той час як зменшені коефіцієнти збільшення за пп.6 п.2 постанови №209 не поширюють свою дію на позивача.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача з 21.08.2025 року здійснити індексацію пенсії позивачу із урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018 - 2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022 рік у розмірі 1,14, за 2023 рік у розмірі 1,197, за 2024 рік у розмірі 1,0796 та за 2025 рік у розмірі 1,115 та у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 484,48 грн. (968,96 грн. : 2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до пільгового стажу роботи по Списку №1 ОСОБА_1 періодів роботи з 24.09.2009 р. по 30.11.2009 р. з 31.05.2014 р. по 08.09.2015 р., з 23.04.2022 р., з 20.10.2022 р., з 22.05.2023 р. по 12.06.2023 р., з 01.03.2025 р. по 20.08.2025 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку №1 ОСОБА_1 періоди роботи з 24.09.2009 р. по 30.11.2009 р., з 31.05.2014 р. по 08.09.2015 р., з 23.04.2022 р., з 20.10.2022 р., з 22.05.2023 р. по 12.06.2023 р., з 01.03.2025 р. по 20.08.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2025 р. про проведення перерахунку, з урахуванням висновків суду.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2018 - 2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 21.08.2025 року здійснити індексацію пенсії із урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018 - 2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022 рік у розмірі 1,14, за 2023 рік у розмірі 1,197, за 2024 рік у розмірі 1,0796 та за 2025 рік у розмірі 1,115 та у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма