ЄУН: 336/10578/25
Провадження №: 2/336/732/2026
12.01.26
12 січня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Степливої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 жовтня 2025 року представник ТОВ «Бізнес Позика» Дармограй А.Т. звернулась до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути заборгованість за договором №393638-КС-004 про надання кредиту від 13.08.2024 у загальному розмірі 80033,50 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 13.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №393638-КС-004 про надання кредиту в розмірі 26000,00 грн., шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Також, 14.08.2024 між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №ДУ№1, відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит у сумі 13000,00 грн. Позивач свої зобов'язання за договором позики виконав та перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 26 000,00 грн. та 13 000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, здійснив лише часткову оплату в розмірі 41172,14 грн., тому виникла заборгованість за кредитом станом на 09.10.2025 в сумі 80033,50 грн., яка складається з наступного: 33081,57 грн. - заборгованість за кредитом, 46951,93 грн. - заборгованість за відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за комісією та штрафами.
Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача зазначену вище заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді від 03.11.2025 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у АТ КБ «Приват Банк» докази у справі. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
07.11.2025 до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи. Згідно з розпискою від 07.11.2025 ОСОБА_1 з матеріалами справи ознайомився.
08.12.2025 від АТ КБ «Приват Банк» на адресу суду надійшла витребовувана інформація.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, за змістом позовної заяви просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 жодного разу в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань суду на надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законодавством порядку. Знайомився з матеріалами справи, під розписку був повідомлений про день, час та місце проведення судового засідання, однак правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом прийняття пропозиції (оферти), укладено договір №393638-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 26000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Сторони погодили наступні істотні умови договору: тип кредиту - кредит (п.2.2. договору), строк на який надається кредит - 24 тижні (п.2.3. договору), строк дії договору - до 28.01.2025 (п.2.7 договору), стандартна процентна ставка за кредитом - 1,5% в день, знижена процентна ставка - 1,14905770% в день, фіксована (п.2.4. договору), комісія за надання кредиту - 3900,00 грн., нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п.2.5. договору).
Пропозиція (оферта) на укладення кредитного договору, договір №393638-КС-004 від 13.08.2024 підписані ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-1388. Судом також досліджені Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «Бізнес Позика» в редакції 02.04.2024 та паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування та з якими також ознайомився відповідач, підписавши їх одноразовим ідентифікатором UA-9256.
14.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №393638-КС-004 про надання кредиту від 13.08.2024 (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якої кредитодавець та позичальник домовились, що з дати укладення додаткової угоди кредит збільшується на 13000,00 грн. (п.2.1.), комісія за надання додаткової суми кредиту - 1950,00 грн. (п.5). Додаткова угода підписана відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-0805.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, перерахувавши 13.08.2026 через ТОВ «ПрофітГід» першу частину кредитних коштів в розмірі 26000,00 грн. на картковий рахунок, зазначений відповідачем під час укладення договору, а також перерахувавши 14.08.2024 другу частину кредитних коштів в розмірі 13000,00 грн. Зазначене підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали про витребування доказів, а також підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», квитанцією АТ «Таскобанк».
Судом встановлено, що відповідач частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, сплативши 5918,43 грн. заборгованість по тілу кредиту, 29403,71 грн. - заборгованість за відсотками, 5850,00 грн - заборгованість за комісіями. Оскільки відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту виконано не в повному обсязі, за період з 13.08.2024 по 28.01.2025 у нього виникла заборгованість. На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №393638-КС-004 від 13.08.2024 суду надана довідка про стан заборгованості та розрахунок, відповідно до яких загальна заборгованість за договором становить 80033,50 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 33081,57 грн., заборгованість по відсотках - 46951,93 грн., заборгованість по комісії - 0,00 грн., заборгованість по штрафам - 0,00 грн.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, за нормою ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №393638-КС-004 від 13.08.2024, за яким відповідач отримав кредит у загальному розмірі 39000,00 грн.
Відповідно до п.2.4. договору, стандартна процента ставка за кредитом складає 1,5% на день. Розрахунок, наданий позивачем здійснено саме з урахуванням такої відсоткової ставки, з якою суд погодитись не може, виходячи з наступного.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, проценти за користування кредитом за період з 13.08.2024 по 12.11.2024 нараховувались за відсотковою ставкою 1,1490577%, в період з 13.11.2024 по 28.01.2025 нараховувалися за відсотковою ставкою в розмірі 1,5%. Загальна сума заборгованості за відсотками, згідно з розрахунком складає 29403,71 грн.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.
Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.
Кредитний договір №393638-КС-004 укладений 13.08.2024 строком 24 тижні (169 днів). Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір укладений після набрання чинності цим Законом, а тому розрахунок заборгованості по відсоткам має бути здійснений з урахуванням його положень.
Таким чином, відсотки за користування кредитом мали бути нараховані відповідно до вимог чинного законодавства та становити 59446,50 грн., з яких:
за період з 13.08.2024 по 20.08.2024 в розрахунку 1,1490577% в день на суму заборгованості (згідно з розрахунком, наданим позивачем) - 3435,68 грн.;
за період з 21.08.2024 по 23.08.2024 з розрахунку 1,0% в день на суму заборгованості 39000,00 грн. нараховано відсотків в сумі - 1170,00 грн. (39000,00грн*1,0%*3дні);
за період з 24.08.2024 по 07.10.2024 з розрахунку 1,0% в день на суму заборгованості 37207,48 грн. (з урахуванням сплаченої частини боргу по кредиту), нараховано відсотків в сумі 16743,15 грн. (37207,48 грн.*1,0%*45днів);
за період з 08.10.2024 по 20.10.2024 з розрахунку 1,0% в день на суму заборгованості 36045,13 грн. (з урахуванням сплаченої частини боргу по кредиту), нараховано відсотків в сумі 4685,85 грн. (36045,13 грн.*1,0%*13днів);
за період з 21.10.2024 по 28.01.2025 з розрахунку 1,0% в день на суму заборгованості 33081,57 грн. (з урахуванням сплаченої частини боргу по кредиту), нараховано відсотків в сумі 33412,82 грн. (33081,57 грн.*1,0%*101день).
Оскільки, відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 29403,71 грн. в рахунок погашення заборгованості за відсотками, - стягненню з нього на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає заборгованість по сплаті відсотків в сумі 30043,79 (59446,50 грн. - 29403,71 грн.).
Що стосується вимог щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, відповідачем сплачено 5850,00 грн. нарахованої комісії.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.
Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.
У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту.
Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення комісії за надання кредиту не підлягають задоволенню.
Оскільки відповідачем сплачено 5850,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за комісіями, а нарахування комісій зі сторони позивача є неправомірним, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок, та врахувати ці сплачені ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту відповідача перед позивачем становить 27231,57 грн. (33081,57 грн. - 5850,00 грн.).
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає задоволенню частково, саме - в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27231,57 гривень та заборгованості за відсотками в розмірі 30043,78 грн., а всього на суму 57275,36 грн.
Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково (на 71,56%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1733,50 грн. (2422,40 грн. * 71,56%).
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284 ЦПК України суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №393638-КС-004 від 13.08.2024 у загальному розмірі 57275 (п'ятдесят сім тисяч двісті сімдесят п'ять) гривень 36 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 27231 гривень 57 копійок та заборгованості за нарахованими процентами за період з 13.08.2024 по 28.01.2025 в розмірі 30043 гривні 79 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 1733 (одна тисяча сімсот тридцять три) гривні 50 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: м.Київ, бул.Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя П.Л.Коваленко