27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 674/792/24
провадження № 61-13985ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,
Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Озерний-3», в інтересах якого діє адвокат Сергійчук Юрій Вікторович, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Озерний-3» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
У травні 2024 року Житлово-будівельний кооператив (далі - ЖБК) «Озерний-3»
звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 481 123 грн.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року, у задоволенні позову ЖБК «Озерний-3» відмовлено.
7 листопада 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд»
ЖБК «Озерний-3», в інтересах якого діє адвокат Сергійчук Ю. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року становить 3 028 грн.
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення безпідставно
набутих грошових коштіву розмірі 481 123 грн, що не перевищує
двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 028 грн х 250 = 757 000 грн).
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що вона стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів у подібних ситуаціях з метою захисту права власності на майно та можливості визначення поведінки відповідача як суперечливої і недобросовісної щодо повернення отриманих коштів.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства в цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Заявник не зазначив, у чому полягає вагомість для держави і суспільства правового питання, яке, на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не навів прикладів різного правозастосування у подібних правовідносинах.
Право на касаційне оскарження рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року заявник також обґрунтовує позбавленням можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями. Зокрема суди безпідставно встановили, що позивач добровільно передав відповідачу грошові кошти, знаючи, що між ними відсутнє зобов'язання з повернення коштів, що свідчить про суперечливість поведінки позивача (тобто потерпіла особа погодилася на настання невигідних для себе наслідків), та щодо того, що позивач не був зобов'язаний передавати кошти внаслідок відсутності договірних відносин з відповідачем і його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є суперечливою та недобросовісною. Проте суди не врахували обставину, що відповідач не спростував факт отримання коштів з чітко визначеною метою (придбання будівельних матеріалів) і не довів, що використав ці кошти з вказаною метою або повернув їх позивачу.
Обґрунтування касаційної скарги позбавленням можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи не підтверджують наявність виключень, визначених підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд виходить із того, що ЖБК «Озерний-3», в інтересах якого діє адвокат Сергійчук Ю. В., не зазначено, в яких саме справах, що перебувають на розгляді в судах, він позбавлений можливості спростувати відповідні обставини, в чому полягає ця неможливість. Виключно вказівка на таке виключення у касаційній скарзі не може свідчити про наявність підстав для розгляду справи по суті судом касаційної інстанції, оскільки правове значення у разі відповідного обґрунтування права на касаційне оскарження має неможливість спростувати обставини, встановлені саме оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, що припускає звільнення від доказування.
Крім того, у касаційній скарзі заявник зазначив, що справа має для ЖБК «Озерний-3»виняткове значення, оскільки заявник намагається відновити своє порушене право - повернути власне майно (кошти).
Аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має для ЖБК «Озерний-3» виняткове значення, оскільки незгода з рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про винятковість справи для заявника і про обставини дійсної винятковості цієї справи, які б виділяли вимоги заявника у вказаному спорі в якусь особливу категорію спорів.
Також у касаційній скарзі в обґрунтування виключення, передбаченого пунктом «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково), заявником зазначено, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність, тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.
Посилання заявника на помилковість віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних також відхиляються касаційним судом, оскільки вказані доводи належним чином не обґрунтовані і зводяться виключно до неправильного тлумачення заявником норм права.
Крім того, як вбачається зі змісту ухвали Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 травня 2024 року, суд вирішив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, стаття 129 якої основними засадами судочинства, серед інших, визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France»
від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
Житлово-будівельного кооперативу «Озерний-3», в інтересах якого діє
адвокат Сергійчук Юрій Вікторович, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 27 березня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 1 жовтня 2025 року у справі за позовом
Житлово-будівельного кооперативу «Озерний-3» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська