18 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 128/2170/24
провадження № 61-15224ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування майнової шкоди,
15 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргуна ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 5 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження; виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) України; копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи, а також докази сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року клопотання заявника про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги задоволено; продовжено заявнику встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків на п'ять днів з дня вручення копії ухвалидля подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
26 липня 2025 року заявник засобами поштового зв'язку подав заяву щодо виконання ухвали від 29 квітня 2025 року, на зворотній стороні якої міститься відповідь керівника апарату Вінницького апеляційного суду про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачем ухвали Вінницького апеляційного суду
від 13 червня 2024 року. При цьомузаявник повторно стверджує, що не зобов'язаний сплачувати судовий збір за подання касаційної скарги, оскільки це не узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 25 жовтня 2024 року у справі № 134/2308/24, який, на його думку, є обов'язковим для врахування судом.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Зі змісту відповіді керівника апарату Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року № 128/2170/24/5978/2025 убачається, що в матеріалах справи відсутні докази вручення ОСОБА_1 оскаржуваного судового рішення.
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня1995 року у справі «Беллет проти Франції»).
Враховуючи, що згідно відповіді керівника апарату Вінницького апеляційного суду оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції заявник не отримував, касаційний суд задоволняє клопотання заявника та поновляє йому строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Зі змісту судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, неможливо встановити характер спірних правовідносин сторін, при цьому касаційний суд на стадії відкриття касаційного провадження у справі позбавлений можливості перевірити, чи звільнений ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до закону, оскільки матеріали цивільної справи відсутні у розпорядженні суду.
Тому Верховний Суд з метою уникнення надмірного формалізму та забезпечення ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя, відкладає вирішення питання щодо сплати заявником судового збору за подання касаційної скарги до закінчення розгляду справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права.
З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Заявником в касаційній скарзі заявлено клопотання про зупинення виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2025 року.
Касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенніклопотанняз огляду на наступне.
Касаційний суд виходить з того, що мотивами зупинення виконання судового рішення, зокрема, може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо.
Отже, метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та/або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням (дією) судового рішення.
Так, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2025 року дії ОСОБА_1 визнано зловживанням процесуальними правами та повернено йому апеляційну скаргу на ухвалуВінницького районного суду Вінницької області
від 29 травня 2024 року; застосовано до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 3 028 грн та стягнено з нього вказану суму в дохід
держави Україна.
Оскаржуване судове рішення підлягає примусовому виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави Україна штрафу в розмірі 3 028 грн. Проте заявник не надавдоказів щодо виконання ухвали суду апеляційної інстанції у відповідній частині, при цьому, заявляючи клопотання про зупинення виконання оскаржуваної ухвали, взагалі його не мотивував.
Факт оскарження судового рішення в касаційному порядку не є безумовною підставою для зупинення його виконання.
Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2025 року.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
Витребувати з Вінницького міського суду Вінницької області матеріали цивільної справи № 128/2170/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування майнової шкоди.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційногопровадження.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська