Справа № 602/1019/25
Провадження № 2-а/602/6/2026
"06" січня 2026 р. Лановецький районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого РАДОСЮКА А. В.
при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ланівці за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно з постановою № 1705 від 18.09.2025 року, винесеною посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , його піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: за те, що він в порушення вимог п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України» щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», яким передбачено вимогу громадянам України віком від 18 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) зобов'язані до 05.06.2025 року пройти повторно медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, не пройшов військово-лікарську комісію будучи визнаним обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом до 05 червня 2025 з метою визначення придатності до військової служби.
Вказану постанову він отримав 20 жовтня 2025 року поштовим відправленням.
Вважає постанову такою, що винесена незаконно і необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, при розгляді його справи не досліджене його пояснення і не вирішене його клопотання. Вказує, що постанова складена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП, а також безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до нього відповідачем виконані вимоги ст..ст.254-256, 268, 277, 277-2, 280 КУпАП. Просить визнати протиправною та скасувати постанову № 1705 від 18.09.2025 року, якою його притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., провадження у даній справі закрити. Крім того, позивач просить визнати поважними причини пропуску строку оскарження вказаної постанови та продовжити строк оскарження.
Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. (частина 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
За обліковими даними ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).
06.09.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час звірки та уточнення облікових даних було встановлено, що ОСОБА_3 не пройшов ВЛК у визначений законом термін. За даним фактом 26.09.2025 року складено протокол №325 та відкрито справу про адміністративне правопорушення, по якій згідно вимог діючого законодавства були проведені всі необхідні дії та враховані всі обставини, що мають відношення до справи.
За результатами розгляду адміністративної справи 18.09.2025 року винесена постанова № 1705, за результатами якої ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, справа про адміністративне правопорушення вирішена в точній відповідності з законом, а постанова по адміністративній справі № 1705 від 18.09.2025 року цілком законна та обґрунтована, а тому, в задоволенні позовних вимог просить відмовити та розгляд справи проводити у відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини, якими він обґрунтовував свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини не заперечуються і не оспорюються, вважає, що відповідач визнає позовні вимоги.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, не погоджується висновками про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18 вересня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 винесено постанову №1705 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн. Підставою для винесення вказаної постанови вказано невиконання позивачем обов'язку пройти повторний медичний огляд з метою визначеності придатності до військової служби до 05.06.2025 року.
З метою надання доказів щодо своєї невинуватості та використовуючи свої права, закріплені в ст.268 КУпАП, позивачем на адресу відповідача було надіслано: клопотання про надання документів в якості доказу від 10.09.2025 року, де він просив надати йому наступні документи: доказ про те, коли ним було вчинено інкриміноване йому адміністративне правопорушення, документ, який підтверджує його обмежену придатність до військової служби, наказ керівника відповідного ТЦК та СП про надання ОСОБА_4 права складати протокол, письмові пояснення у справі про адміністративне правопорушення від 15.09.2025 року, в яких він наводить докази щодо його невинуватості та хибності висунутого йому звинувачення. Крім того позивачем відповідачу було направлено електронний лист від 17.09.2025 року, де він просить долучити надіслані на поштову адресу відповідача документи до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 3 ч.10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою від 16 травня 2024 року №560 Уряд затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, згідно якого належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки (ч. 41 Постанови).
Відповідно до абзацу 11 ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина,воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
Оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Судом встановлено, що протокол №325 про адміністративне правопорушення від 06.09.2025, кваліфікує дії позивача ОСОБА_5 , як порушення вимог ч.3 ст.210 КУпАП, а оскаржуваною постановою від 18.09.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Крім того, інформація, зазначена в оскаржувальній постанові щодо обмеженої придатності позивача не відповідає дійсності, оскільки останній не визнавався військово-лікарськими комісіями обмежено- придатним.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Крім того суд вважає, що слід поновити пропущений позивачем строк для оскарження спірної постанови, визнавши причини його пропуску поважними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 271, 286 КАС України, суд,-
Поновити пропущений ОСОБА_1 строк для оскарження постанови № 1705 від 18.09.2025 року, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Позов ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 1705 від 18.09.2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - провадженням закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Заходи забезпечення позову, які застосовані ухвалою суду від 30.10.2025 року, а саме зупинення стягнення на підставі постанови №1705 від 18.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення від 18.09.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, у разі надходження виконавчого документу для примусового виконання до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця, після набрання рішенням законної сили - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. В. Радосюк