нп 2/490/2295/2025 Справа № 490/8910/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
12 січня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Могила Д.І., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,
У жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 29 346,96 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ухвалою суду у справі №490/596/21 від 09.03.2021 року Центральним районним судом м.Миколаєва було відмовлено у видачі судового наказу, тому це стало підставою для звернення до суду в порядку позовного провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.10.2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Судом встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.01.2025 року позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - задоволено.
Стягнуто ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 26 254,76 грн. суми боргу за спожиту теплову енергію, 1994,84 грн. - суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 1097,36 грн. - три відсотки річних та судовий збір у розмірі 3028 грн.
19.02.2025 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 21.01.2025 року у справі №490/8910/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.
Свою заяву обгрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_3 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 , з 02 вересня 2021 року однак фактично там не проживав та не проживає, що підтверджується копією Довідки про реєстрацію місця проживання від 02.09.2021 року. Проте борг за спожиту теплову енергію нараховано за 2018-2021 опалювальні сезони. Тож тепловою енергією взагалі не користувався і не міг користуватися.
Ухвалою судді Гуденко О.А. від 21 лютого 2025 року прийнято заяву до розгляду.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року заяву задоволено.
Скасовано заочне рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 21.01.2025 року у справі №490/8910/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію. Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом сторін).
Ухвалою 29 травня 2025 року витребувано від Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області віджомості зі Спадкового реєстру чи заводилася спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Якщо так, то надати ( за наявності) належним чином завірені копіі спадкової справи.
Ухвалою 29 травня 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 28.08.2025 року витребувано у Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Недвиги Альони Федорівни, належним чином засвідчену копію спадкової справи №5/2021, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Розгляд справи неодноразово відкладася через ненадходження на адресу суду витребуваних судом матеріалів.
Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просила задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив про відмову у позові.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася , повідомляллася судом належним чином, відзиву на позов не надала.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно дост. 9Конституції Україниєчастиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
У відповідності дост. 13 ЦПК Українисудрозглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно Інформаціїної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по 1/4 частки квартири.
Матеріалами справи підтверджується реєєстрація місяця проживання за вказаною адресою лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно даних Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті та після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - не заводилася.
Згідно матеріалів спадкової справи № 05/2021 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в установленому законом порядку спадщину після нього прийняла його дружина ОСОБА_6 , яка зареєстрвонаа за адресою АДРЕСА_4 .
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, співвласниками нерухомого майна (квартири, за адресою якої нарахован заборгованість за послуги теплопостачання) за адресою АДРЕСА_1 є : ТОВ "Вердикт Капітал" 1/4 частки з 28.12.2020 року на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у межах ВП 61881847 - боржник ОСОБА_3 , ОСОБА_5 -1/4 частки, ОСОБА_2 - 1/4 частки, ОСОБА_1 - 1/4 частки , ОСОБА_4 - 1/4 частки.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 - і був власником 1/4 частки квартири до 28.12.2020 року.
Судом встановлено, що позивач здійснював постачання теплової енергії до вищевказаної квартири в період з 2018-2021 року, що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону.
З наявного в матеріалах справи розрахунку боргу вбачається, що позивач надав теплову енергію за період 01.02.2018 по 31.12.2020 року сума скаладає 26 254,76 грн.
За період з 01.03.2018 року по 31.12.2020 відповідачам нараховано : 1994,84 грн. - сума , наяку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 1097,36 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч. 3 ст.24 ЗаконуУкраїни«Про теплопостачання» та п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 року N 1198, споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526ЦКУкраїни зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається.
Положеннями ст. ст. 610, 611ЦивільногокодексуУкраїни передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як встановлено на підставі частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (в редакції постанови № 1022 від 08 вересня 2021 року) (далі Правил), 01 жовтня 2021 року на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги постачання теплової енергії та форму заяви до нього.
Відповідно до пункту 13 Правил індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Згідно п. 5. ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017року №2189-VІІІ між позивачем та відповідачами діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку сплачувати надані послуги.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Постачання теплової енергії відповідачам зафіксовано письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, оскільки відповідачі впродовж певного періоду споживали послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останні не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За змістом пунктів 18, 30 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Як з'ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, відповідачі свої зобов'язання за договором про надання послуг належним чином не виконували, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 26 254,76 грн. суми боргу за спожиту теплову енергію, що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позивач довів наявність договірних зобов'язань відповідачів по оплаті наданих позивачем комунальних послуг, відповідно до умов договору приєднання та за встановленими тарифами. Відповідачі послуги отримали і не оплатили їх у повному розмірі, мають заборгованість в оплаті. Відповідачі не довели наявності підстав для звільнення їх від обов'язку сплатити надані їм комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорили розмір наявної заборгованості. Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідачів - споживачів послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідачі, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов'язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов'язані сплатити позивачу за надані ним послуги, що є підставою для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення.
Враховуючи, що відповідачами порушено умови та строки виконання основного зобов'язання за договірними правовідносинами, вимога позивача про стягнення з відповідачів втрат від інфляції а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачами виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення, гарячої води, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі 1994,84 грн, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 1097,36 грн.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
А ст. 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17 (провадження № 61-18650св20) зроблено висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Так, матеріали справи містять дані про те, що один зі співвласників ОСОБА_5 помер, спадкова справа після його смерті не заводилася, отже коло спадкоємців встановити неможливо, як і невідомо про його дату смерті .
Також матеріали справи містять дані про те, що жоден зі співвідповідачів не прийняв спадщину після смерті ще одного співвласника - ОСОБА_4 , а його дружина ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину - не залучена до участі у справі в якості співвідповідача. Отже, ці обставини унеможливлюють покладення судом обов'язку зі сплати заборгованості за належну йому частку у праві власності на інших співвласників , які не приймали після нього спадщину.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке здійснюється власником на свій розсуд незалежно від волі інших осіб. Одночасно на власника покладаються певні зобов'язання, зокрема обов'язок здійснювати утримання майна.
Житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи в забезпеченні належних умов проживання у житлових приміщеннях у порядку, встановленому законодавством. Теплопостачання (централізовані опалення та постачання гарячої води) є одним із видів житлово-комунальних послуг, який забезпечує належне утримання та збереження нерухомого майна.
Споживачі зобов'язані оплатити надані житлово-комунальні послуги відповідно до умов укладеного договору. Водночас відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг повинні виконуватися споживачами належним чином відповідно до умов укладеного договору чи вимог актів цивільного законодавства. Споживач визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг, якщо він не приступив до його виконання в установлені строки чи виконав це зобов'язання не в повному обсязі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Статтею 360 ЦК Українипередбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно положень статті 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 2 ст. 543 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).
Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Отже, оскільки відповідачі у вказаний період нарахування заборгованості були співвласниками квартир, з них в солідарному порядку підлягають стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію, за вирахуванням частки , що мав сплатити ОСОБА_4 , яки проживав ( як зазначаего в спадковій справі) в цей період за вказаною адресою , а саме 7 336 грн 74 коп.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволенню, а саме з відповідачів в солідарному порядку слід стягнути 22010,22 грн, які складаються з боргу та 3% річних та втрат від інфляції за період 2018-2020 років.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 1135,52 грн з кожного пропорційно до задоволених позовнивх вимог (2271, 05 грн - 75%) .
Керуючись ст. ст.18,259,263-265,268,274-279, 280 ЦПК України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 19 691 грн 07 коп. суми боргу за спожиту теплову енергію
Стягнути в солідарному порядку ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»( ЄДРПОУ 30083966) 1496 грн 13 коп. - суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 823 грн 02 коп. - три відсотки річних.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»( ЄДРПОУ 30083966) судовий збір у розмірі по 1135,52 грн з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 12.01.2026 року.
Суддя Гуденко О.А