Справа № 468/2630/25
2/468/85/26
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
05.01.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Звягіної О.В., за участю секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу № 468/2630/25 за позовом ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.03.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір № 1497024 про надання споживчого кредиту в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн. строком на 359 днів до 10.03.2025 року з умовою сплати процентів у розмірі 2,5% в день.
27 червня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі договору факторингу № 27062025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка становить 52000 грн., з яких сума кредиту 5000 грн., сума процентів за користування кредитом 44500 грн., штрафні санкції 2500,00 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В тексті позову позивач заявив про підтримання позову та розгляд справи за відсутності представника позивача.
Позов надійшов до суду через систему «Електронний суд» 25.11.2025 року (сформований в системі 24.11.2025 року).
28.11.2025 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлений листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що 15 березня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді договір споживчого кредитування № 1497024. Згідно з його умовами, позичальник отримав 5000 грн. на термін 359 днів (з кінцевою датою повернення 10.03.2025 року) під 2,5% добових. Згодом, 27 червня 2025 року, право витребування даної заборгованості перейшло до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу № 27062025.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За такого укладення договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.
При цьому позивач надав відповідні докази укладення кредитором з відповідачем такого договору в електронній формі (кредитний договір з додатками, паспорт споживчого кредиту; квитанцію про переказ коштів).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним за договором №1497024 від 15.03.2024 року становить 52000 грн., з яких сума кредиту 5000 грн., сума процентів за користування кредитом 44500 грн., штрафні санкції 2500,00 грн.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за укладеним кредитним договором, тому його заборгованість має бути стягнута на користь нового кредитора.
За такого, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту по вказаному вище договору в сумі 5000 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вказаним вище договором, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Разом з тим Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, (далі - Закон України №3498-IX) ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнена частиною 4, у якій зазначена формула розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом, та частиною 5, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Також у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Разом з тим у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 зазначено, що згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
В даній справі кредитний договір був укладений 15.03.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України №3498-ІХ, а тому умови договору мали бути визначені з урахуванням норм п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та розмір денної процентної ставки повинен відповідати описаним вище положенням вказаного закону.
Отже проценти за кредитним договором №1497024 від 15.03.2024 року з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» повинні нараховуватись з 15.03.2024 року по 22.04.2024 року включно в розмірі 2,5% в день, з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року включно в розмірі 1,5% в день, з 21.08.2024 року по 10.03.2025 року включно - 1% в день.
За такого, загальна сума нарахованих процентів за договором становить 23975 грн. та розраховується наступним чином:
-з 15.03.2024 року по 22.04.2024 року включно - 4875 грн. ( 5000 х 2,5% х 39днів);
-з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року включно - 9000 грн. ( 5000 х 1,5% х 120днів);
-з 21.08.2024 року по 10.03.2024 року включно - 10100 грн. ( 5000 х 1% х 202 дні);
Загалом за договором №1497024 від 15.03.2024 року підлягає стягненню заборгованість в сумі 28975 грн, з яких: 5000 грн. - тіло кредиту; 23975 грн. - проценти, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Суд також вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2500,00 грн., оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки вказаний вище кредитний договір в даній справі був укладений в березні 2024 року і рішення суду в даній справі ухвалюється в січні 2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то штрафні санкції не можуть нараховуватись на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 56 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1356,54 грн. (2422,40 грн. х 56 %).
Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.
Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копією договору про надання юридичних послуг від 10.12.2024 року, копією заявки від 21.10.2025 року, копією рахунку на оплату від 19.11.2025 року, копією акту прийому-передачі виконаних робіт від 19.11.2025 року.
Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому, вказана вище категорія даної справи та типовий її характер спростовує те, що на підготовку такого позову загалом потрібно було 12 год., як це вказано в акті прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зафіксованої зокрема у рішеннях у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року та у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
За такого, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 6000 грн., яка підлягає розподілу між сторонами.
При цьому, згідно зі ст. 141 ЦК України вказані витрати також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 56 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3360 грн. (6000 грн. х 56 %).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд-
Позов ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" в рахунок погашення заборгованості за договором №1497024 від 15.03.2024 року 28975 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень.
В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та процентів за договором №1497024 від 15.03.2024 року в більшому розмірі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" 1356 (одну тисячу триста п'ятдесят шість) гривню 54 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" 3360 (три тисячі триста шістдесят) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошене скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВ ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", адреса Україна, 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 05.01.2026 року.