Справа № 467/899/25
2-п/467/3/26
13.01.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Явіци І.В.
з участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М.
завника - ОСОБА_1
в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,
Питання, що вирішується ухвалою
Відповідач ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2025 року у справі №467/899/25.
Посилався на те, що про наявність заочного рішення дізнався лише 06 грудня 2025 року при реєстрації електронного кабінету ЄСІТС.
Неодноразово у своїй заяві наголошував на тому, що суд істотно порушив процесуальний закон і його права, бо судові виклики йому не надсилались, при проголошенні судового рішення він присутній не був, нічого про судове провадження не знав, чим було порушене його право на справедливий суд, так як він був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення.
При цьому, зіслався на обставини, які, на його особисту думку, можуть вплинути на правильність прийняття рішення.
Зокрема, щодо застосування процентної ставки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», яка не може перевищувати 1% та стягнення заборгованості поза межами обумовленого договором строку кредитування.
А так само і щодо стягнутих судом витрат на правову допомогу.
Загалом, ОСОБА_1 вказав, що суд ухвалив вкрай незаконне рішення, яке не може залишатись чинним.
Одночасно посилався на те, що заяву про перегляд заочного рішення подав у межах встановленого законом строку після того, як дізнався про його існування.
З цим просив поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2025 року у справі № 467/899/25 та скасувати його.
Завою про усунення недоліків від 24 грудня 2025 року заявник продовжив наголошувати на умисному порушенні судом його прав, однак, вказав, що у зв'язку із проходженням військової служби у АДРЕСА_1 досить нечасто буває за місцем реєстрації, що можливо вплинуло на неотримання ним повісток.
Наступним абзацом у тексті заяви вже вважає проходження військової служби у іншому населеному пункті достатньо поважною причиною неможливості отримати повістки та знати про час та місце слухання справи і загалом про наявність будь - яких справ відносно нього.
Позиція учасників справи
В судовому засіданні заявник свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити та вказав, що за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання він фактично не мешкає, так як проходить військову службу у АДРЕСА_1 .
Щодо факту наявності у справі судових повісток, які були повернуті без вручення адресату, пояснити нічого не міг.
Лише вказав, що за адресою, куди надсилались повістки проживає його бабуся, яка не повідомляла йому про виклики до суду.
Про судове рішення дізнався після того, як приватний виконавець арештував його рахунки.
Тоді й зареєструвався в електронному кабінеті ЄСІТС та ознайомився із змістом судового рішення.
Тож, питання стосовно того, звідки суд міг дізнатись про його фактичне місце проживання і місце проходження військової служби з тим, щоб мати змогу належно повідомити його про слухання справи, залишилось відкритим.
Представник позивача у справі - ТОВ «Коллект Центр» заявою від 05 січня 2026 року просив розглядати звернення ОСОБА_1 за відсутності і паралельно висловив свою позицію щодо нього.
Зокрема, просив залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без задоволення з мотивів її безпідставності та необґрунтованості, у тому числі, й відсутності підтвердження її вимог доказами.
Представник вказав, що відповідач належно повідомлявся про судове провадження, міг дізнатись про справу через за стосунок «Дія», у той час, як саме судове рішення було оприлюднене в ЄДРСР 19 вересня 2025 року.
З такого, сторона позивача вважає, що ОСОБА_1 мав можливість і нічим не був обмежений у отриманні інформації щодо справи.
Крім цього, представник позивача в противагу аргументам заявника навів свою позицію щодо своїх позовних вимог і вирішення спору по суті.
На таке ОСОБА_1 надав письмову відповідь від 08 січня 2026 року, у якій посилався на помилковість висновків позивача щодо свого належного повідомлення про судове провадження та на навмисне введення суду в оману з метою його схилення до прийняття протиправного рішення на свою користь.
Установлені фактичні обставини із даного питання
Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором було задоволено.
Стягнуто на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 4558863 від 15 вересня 2021 року та договором позики № 75181492 від 26 серпня 2021 року в розмірі 42 740 грн. 05 коп.
А так само і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. Разом із судовим збором у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Не погодившись із таким, ОСОБА_1 просив скасувати це рішення з мотивів, що наведені судом вище і переглянути його з урахуванням викладених ним у заяві аргументів.
Застосоване при вирішенні питання право і мотиви прийнятого рішення
На підставі ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Частиною другою статті 284 ЦПК України установлено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У справі №467/899/25 рішення було ухвалене 18 вересня 2025 року.
При проголошенні судового рішення ОСОБА_1 присутній не був.
Як вказав, дізнався про нього 06 грудня 2025 року і подав заяву про його перегляд 19 грудня 2025 року із клопотанням про поновлення відповідного процесуального строку.
Вирішувати питання про можливість поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суд буде у контексті даних про сповіщення ОСОБА_1 про судове провадження загалом.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання двічі направлялись судові повістки із зазначенням про дати, часу і місця судового засідання, проте, вони були повернуті до суду з відміткою про невручення адресату через його відсутність за вказаною у них адресою.
При цьому, інформація про наявність електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд» на момент пред'явлення позову була відсутня, а матеріали справи містять у собі докази того, що позивач відправив йому копію позовної заяви із додатками цінним листом.
Водночас, перед звинуваченнями у порушенні права на доступ до суду і порушенні судом норм, на підставі яких було ухвалено заочне рішення, слід було врахувати достовірні дані про те, що судові повістки двічі надсилалась за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 , інформацію про яке судом було отримано із Єдиного державного демографічного реєстру.
А відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Очевидно, що суд на час відкриття провадження у справі і її розгляду не мав і не міг мати ніякої інформації про місце служби ОСОБА_1 і його фактичне місце проживання.
Судові повстки направлялись на зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , де, за його словами, проживають його родичі. Проте, останні судові повістки також не отримували і не повідомляли суд про його відсутність за цією адресою та/або дійсну адресу його фактичного проживання.
За правилом ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому, матеріалами справи достовірно підтверджується, що судом забезпечувалось розміщення такого оголошення про виклик ОСОБА_1 на слухання справи.
Водночас, згідно ч.10 ст. 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Положення цих процесуальних норм у сукупності із наявними у справі даними щодо виклику відповідача шляхом надсилання судових повісток та публікації оголошення про виклик, а так само і відсутності інформації про дійсне фактичне місце проживання і роботи відповідача, давали суду достатні підстави вважати наявними умови для ухвалення заочного рішення у справі.
Разом із цим, справа дійсно не містить у собі підтвердження (розписки) про отримання повісток самим ОСОБА_1 чи повнолітніми членами його сім'ї.
А з урахуванням того, що він проходить військову службу у іншому населеному пункті, можливо вважати, що він не отримував ці судові виклики і не знав про ухвалення судом рішення.
Тільки за таких обставин звинувачення суду у нездійснені викликів виглядає, як мінімум, дивним.
При цьому, суд не може достовірно переконатись у тому, що ОСОБА_1 користувався за стосунком «Дія» на час розгляду справи та ухвалення у ній рішення.
Достовірних даних про те, коли саме ОСОБА_1 дізнався про наявність рішення у справі, у суду немає, бо його посилання на 06 грудня 2025 року нічим не підтверджене. Однак, суд враховує, що конверт, у якому йому надсилалась копія рішення, також повернутий до суду без вручення адресату.
Але суд відходить від надмірного формалізму, суть якого полягає у тому, щоб уникати механічного дотримання процесуальних норм без урахування суті справи, але й не переступати межі розумного, щоб не порушити право на справедливий суд.
Тому вважає можливим почати відлік строку для подання заяви про перегляд заочного рішення не з дати його ухвалення, а з дати, коли відповідачу фактично стало відомо про його існування, як у даному випадку з 06 грудня 2025 року.
Ураховуючи, що заява подана 19 грудня 2025 року, то з мотивів, що наведені вище суд вважає поважними припини пропуску строку для її подання і ухвалює про його поновлення.
Загалом, у цілому, заява про перегляд заочного рішення за формою і змістом відповідає вимогам ч.ч. 1,2 ст. 285 ЦПК України і до неї додані усі документи, що передбачені ч.ч.4-7 ст. 285 цього ж Кодексу, за виключенням неістотних недоліків, які, у цілому, не перешкоджають вирішенню її по суті.
Тому передумов для застосування до неї положень ч.8 ст.285, ст.185 ЦПК України немає.
Підстави для скасування заочного рішення визначені ч.1 ст.288 ЦПК України. Зокрема, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Здійснюючи перевірку наявності/відсутності підстав для скасування заочного рішення, суд встановив, що відповідач не з'явився на слухання справи і не повідомив про причини свого неприбуття в судові засідання, оскільки фактично не отримував судові виклики і копії процесуальних документів через свою відсутність за зареєстрованим місцем проживання.
Звідси звинувачення суду у порушенні права на доступ до нього є очевидно безпідставними, оскільки встановлено, що відповідач не отримував виклики, а не суд не здійснював їх.
Одночасно, відповідач навів свої заперечення, які, на його особисту думку впливають на повноту і всебічність з'ясування обставин справи і правильного прийняття рішення.
Висновки
За наслідками аналізу встановлених фактичних обставин із даного питання, суд приходить до висновку, що ця заява підлягає до задоволення з тих підстав, що у справі відсутнє достовірне підтвердження про отримання відповідачем судових викликів.
До цього ж, суд застосовує принцип «Audi alteram partem» ( «Хай буде почута й інша сторона»), відповідно до якого кожна сторона має право на справедливий розгляд і можливість відповісти на докази проти неї.
Водночас, суд у цьому провадженні не має повноважень надати оцінку аргументам сторін, що наведені ними по суті висунутих позивачем вимог.
На підставі виїденого, керуючись ст.ст.123, 124, 286-288 ЦПК України , суд,
Заяву - задовольнити.
Заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2025 року у справі № 467/899/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - скасувати.
Призначити справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін і провести його в залі судових засідань Арбузинського районного суду Миколаївської області (вул. Шевченка, 204, с-ще Арбузинка Первомайського району Миколаївської області) 26 лютого 2026 року о 13 год.00 хв.
Роз'яснити, що відповідач має право протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання цієї ухвали подати заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Роз'яснити відповідачу, що у 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення йому копії цієї ухвали, відповідно ч. 1 ст. 278 ЦПК України, він може подати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу, що він має право у 3 (триденний) строк з дня отримання відзиву подати відповідь на нього, яка має відповідати вимогам частини третьої-п'ятоїст. 178 ЦПК України.
Роз'яснити відповідачу, що він має право у 3 (триденний) строк з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення, яке має відповідати вимогам частини третьої-п'ятої ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України подання заяв по суті справи (відзиву, відповіді на відзив та заперечення) є правом учасників справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ab.mk.court.gov.ua
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).
Суддя Ірина Явіца