про повернення касаційної скарги
12 січня 2026 року
м. Київ
справа №240/29760/23
адміністративне провадження № К/990/48024/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (суддя Черняхович І.Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (колегія у складів суддів Боровицького О.А., Курка О.П., Ватаманюка Р.В.)
у справі № 240/29760/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області, відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Житомирській області щодо проведення позивачу з 27.01.2022 розрахунку пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» без врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.01.2022 № 10-Ф та від 05.01.2022 № 11-Ф;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.01.2022 №10-Ф та від 05.01.2022 №11-Ф, виданих ГУ ПФ України в Житомирській області з 27.01.2022.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 12.05.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025, позов задовольнив.
21.11.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд ухвалою від 09.12.2025 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України, надавши при цьому скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме шляхом подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1 ч. 4, пп «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, та доказів сплати судового збору і направлення паперових копій касаційної скарги іншим учасникам справи (а саме позивачу, який не має електронного кабінету).
09.12.2025 о 20 год. 20 хв. електронна копія зазначеної ухвали Суду була доставлена до електронного кабінету відповідача та в розумінні п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України вважається врученою 10.12.2025.
Строк на усунення недоліків починається з 11.12.2025 та спливає 22.12.2025.
22.12.2025 від скаржника до Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги з долученими до неї примірником касаційної скарги в уточненій редакції, доказами сплати судового збору й направлення паперової копії скарги позивачу цінним листом з описом.
Перевіркою поданої касаційної скарги (в уточненій редакції) встановлено, що підставою для касаційного оскарження рішень судів у справі № 240/29760/23 скаржник визначив п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, мотивуючи його неправильним застосуванням судами норм ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ), ст. 90 і положення розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) без урахування висновків Верховного Суду з правозастосування, наведених у його постановах від 19.03.2025 у справі № 300/936/23, від 25.07.2025 у справі № 140/5363/24. Крім того, посилався на пп. «а» і «в» п. 2 ч. 5 названої статті Кодексу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу відповідача на те, що за змістом норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги (з урахуванням останніх уточнень) встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, Головне управління, вказуючи на неправильне застосування судами під час розгляду справи № 240/29760/23 норм Законів № 3723-ХІІ і № 889-VIII та покликаючись на висновки Верховного Суду з постанов від 19.03.2025 у справі № 300/936/23 та від 25.07.2025 у справі № 140/5363/24 не наводить при цьому аргументів щодо подібності правовідносин.
У контексті наведеного Суд зазначає, що у кожній справі висновки зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами обставин справи за результатами розгляду справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін. Тобто, результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.
Посилання ж на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Одночасно скаржник не обґрунтував наявність у цьому випадку обставин, з якими пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України пов'язує виникнення підстав для розгляду в порядку касаційного провадження рішень судів, ухвалених у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, на момент постановлення цієї ухвали відповідач не усунув недоліків, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху.
За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладених обставинах, Суд вважає, що ГУ ПФ України в Житомирській області слід повернути касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025.
Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 240/29760/23.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб