12 січня 2026 року
м. Київ
справа №814/860/17
адміністративне провадження № К/9901/52722/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 (суддя: Гордієнко Т.О.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 (судді:. Єщенко О.В., Бітов А.І., Бойко А.В.)
у справі № 814/860/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» (далі - ТОВ «Сандора», Товариство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, ОВПП ДФС, податковий/контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 2 а.с. 15-16), просило суд:
1) визнати протиправною бездіяльність ОВПП ДФС щодо не відображення в інтегрованій картці платника ТОВ «Сандора» надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 47 310 000,00 грн.;
2) зобов'язати ОВПП ДФС здійснити облікові операції з коригування облікових даних ТОВ «Сандора» в інтегрованій картці платника податків шляхом відображення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 47 310 000,00 грн.;
3) визнати протиправними дії ОВПП ДФС щодо заперечення наявності надміру сплаченого ТОВ «Сандора» податку на прибуток підприємств у розмірі 85535372,00 грн.;
4) зобов'язати ОВПП ДФС повернути надміру сплачений податок на прибуток підприємств у розмірі 85535372,00 грн. шляхом перерахування на погашення майбутніх грошових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ «Сандора»;
5) зобов'язати ОВПП ДФС подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у визначений судом строк.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності дій відповідача щодо не відображення в інтегрованій картці платника ТОВ «Сандора» надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в рахунок майбутніх грошових зобов'язань, який виник в результаті сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів 27.11.2013, 28.11.2013, та 29.11.2013 на загальну суму 47 310 000,00 грн., оскільки посилання на лист ДФС від 01.09.2016 № 29389/7/99-99-12-03-06-17, як на підставу відмови у задоволенні вимог платника податків по перерахуванню коштів в рахунок майбутніх грошових зобов'язань, є не обґрунтованим, зважаючи на те, що такий лист не є нормативно-правовим актом, а відтак не є обов'язковим для застосування.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2017, позов задоволено частково, визнано протиправними дії ОВПП ДФС щодо заперечення наявності надміру сплаченого ТОВ «Сандора» податку на прибуток підприємств у розмірі 38225372,28 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заявлені до повернення кошти у вигляді авансових внесків з податку на прибуток, які утворились при виплаті дивідендів, не можуть бути переплатою чи надміру сплаченим податком у розумінні норм податкового законодавства, у зв'язку з чим заява позивача про повернення цих коштів є безпідставною.
Водночас, оскільки у заяві вказано про надміру сплачені кошти у вигляді авансових внесків з податку на прибуток, проте із належним чином оформленими вимогами щодо такого повернення позивач не звернувся, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо заперечення наявності надміру сплаченого Товариством податку на прибуток підприємств у розмірі 38 225 372,28 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» залишено без задоволення, тоді як апеляційну скаргу ОВПП ДФС задоволено, скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Задовольняючи апеляційну скаргу податкового органу, скасовуючи судове рішення першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що за наслідками подачі річної декларації за 2013 рік з податку на прибуток та І квартал 2014 року у позивача виникла переплата з податку на прибуток в сумі 38 225 372 грн. згідно авансових внесків податку на прибуток, тоді як із заявою про повернення зазначеної суми в порядку ст. 43 Податкового кодексу України підприємство до контролюючого органу не зверталося.
Разом з тим, апеляційний суд також зазначив, що у заяві про повернення кошів Товариство зазначило напрям перерахування таких коштів шляхом їх зарахування в рахунок погашення майбутніх зобов'язань з податку на прибуток, тобто у спосіб, не передбачений ст. 43 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим контролюючий орган під час вирішення питання по заяві платника дійшов правильного висновку про відсутність у позивача надміру сплачених коштів у розмірі 85 535 372,28 грн.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (т. 2 а.с. 167-171), в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині:
1) визнання протиправними дії відповідача щодо заперечення наявності надміру сплаченого ТОВ «Сандора» податку на прибуток у розмірі 47 310 000,00 грн.;
2) визнання протиправною бездіяльності ОВПП ДФС щодо не відображення в інтегрованій картці платника ТОВ «Сандора» надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 47 310 000,00 грн.;
3) зобов'язати ОВПП ДФС здійснити облікові операції з коригування облікових даних ТОВ «Сандора» в інтегрованій картці платника податків шляхом відображення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 47 310 000,00 грн.
В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Додає, що судом апеляційної інстанції досліджені питання, які не були предметом ні позовних вимог, ні апеляційної скарги, тоді як вимога позовної заяви та апеляційної скарги щодо відображення 47 310 000,00 грн. авансових внесків при виплаті дивідендів в ІКП залишилась поза увагою суду апеляційної інстанції.
Крім того, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій зроблено хибні висновки про відсутність у контролюючого органу обов'язку відображення в ІКП позивача авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, сплачених в 2013 році в розмірі 47 310 000,00 грн. в статусі надміру сплачених коштів.
Пояснює, що 01.03.2014 позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, а відтак саме з цієї дати стало зрозумілим, що зараховані авансом до бюджету суми податку на прибуток фактично перевищили нараховані за результатами звітного періоду суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав і сума такого перевищення, включаючи 47 310 000,00 грн. сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, набула статусу надміру сплаченого податку на прибуток скаржника, яка не була використана Товариством в рахунок зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток.
За переконанням скаржника, податковий орган мав право вказати в ІКП обмежений напрям використання цих коштів, а саме: у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду. Тоді як жодна норма ПК України не передбачає не відображення такої суми в ІКП через її обмежений порядок використання, оскільки ІКП гарантує збереження даних щодо стану розрахунків з бюджетом, зокрема, інформацію про надміру сплачений податок на прибуток.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив таку скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін (т. 2 а.с. 186-188).
Додає, що Товариством самостійно у рядку 20 декларації з податку на прибуток за 2013 рік обчислено та зазначено суму нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у розмірі 47 310 000,00 грн., яку було сплачено платіжними дорученнями. При цьому, у випадку сплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у строки та розмірах, визначених ПК України така сума не є ні помилково, ні надміру сплаченими сумами грошових зобов'язань у розумінні п/п. 14.1.182 ПК п. 14.1 ст. 14 ПК України, а відтак не підлягає поверненню у порядку, передбаченому ст. 43 ПК України, а може бути зарахована в рахунок погашення нарахувань наступних податкових періодів.
Відтак, враховуючи відсутність переплати авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) зазначена сума не відображається в інтегрованій картки платника податків, а відображається в р. 16.4.2. додатку ЗП до податкової декларації з податку на прибуток, яка переноситься на майбутні періоди з метою використання для зменшення податку на прибуток у майбутньому.
Крім іншого представник відповідача зазначив, що з ІКП за 2014 рік вбачається, що зазначена сума у розмірі 47 310 000,00 грн. була самостійно нарахована платником податків 11.03.2014, у зв'язку з чим у ІКП було відображено факт нарахування зазначеної суми. При цьому, відповідач зазначив, що починаючи з 1 кварталу 2014 року позивач декларує лише збитки, тоді як податкові зобов'язання з податку на прибуток за цей період не виникали, а відтак лише після отримання позитивного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток позивач зможе зменшити податкові зобов'язання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» 23.11.2016 звернулося до Офісу великих платників податків ДФС із заявою від 22.11.2016 № 10-05-2781, в якій просило в порядку, передбаченому п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України перерахувати/зарахувати накопичену переплату з податку на прибуток підприємств в рахунок майбутніх грошових зобов'язань підприємства з податку на прибуток підприємств в такій черговості: в першу чергу 47 310 000 грн. переплати, що виникла в результаті сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів 27.11.2013, 28.11.2013 та 29.11.2013; в другу чергу 38 225 372,28 грн. переплати, що виникла в результаті сплати місячних авансових внесків з податку на прибуток протягом 2013 року та за 1 квартал 2014 року.
Згідно вказаної заяви підприємство просило здійснити перерахування вищезазначених переплат у вказаній черговості за реквізитами: Миколаївське ГУК/Мик.обл./1102100 СДПІ, код ЄДРПОУ 37992030, банк ГУ ДКСУ у Миколаївській області на р/р 33111318799001, МФО 826013.
Також, підприємство у заяві просило підтвердити наявність зазначеної переплати з податку на прибуток в розмірі 85 535 372,28 грн., що складається з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів та місячних авансових внесків з податку на прибуток.
Крім іншого, підприємство просило підтвердити готовність перерахувати/зарахувати переплати з податку на прибуток підприємств в розмірі 85 535 372,28 грн. в рахунок майбутніх грошових зобов'язань підприємства з податку на прибуток згідно черговості та в порядку, визначеному в п.п. 1, 2 прохальної частини заяви.
Як вбачається з вказаної заяви, підставою для її подання стало те, що протягом минулих податкових періодів підприємство акумулювало переплату з податку на прибуток підприємств у розмірі 85 535 372,28 грн., що складається з: 47 310 000 грн. авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, що були сплачені 27.11.2013, 28.11.2013 та 29.11.2013 згідно платіжних доручень від 27.11.2013 № 1326507845, від 28.11.2013 № 1326708626, від 29.11.2013 № 1326946309 та 38 225 372,28 грн. місячних авансових внесків з податку на прибуток, сплачених протягом 2013 року та за 1 квартал 2014 року.
Листом від 06.12.2016 № 10522/10/28-10-41-02-12 Офіс великих платників податків ДФС відмовив у задоволенні заяви позивача. Контролюючий орган вказав на те, що сплачені підприємством у 2013 році авансові внески у сумі 47 310 000 грн. при виплаті дивідендів у розумінні норм податкового законодавства не є помилково або надміру сплаченими до бюджету коштами. Відповідач також зазначив про відсутність у платника податків переплати з податку на прибуток у заявленому розмірі, а саме: 85 535 372,28 грн., у зв'язку із чим здійснити повернення коштів на вказану суму неможливо.
Позивач вважаючи свої права порушеними звернувся до суду з даним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до абзаців 4-6 пункту 57.1 статті 57 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.
Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Пункт 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 31.12.2014) визначає загальні правила оподаткування дивідендів.
Згідно з підпунктом 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України було викладено в новій редакції.
Відповідно до абзаців 4, 5, 9, 10 пункту 57.1 статті 57 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.
При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.
Згідно з абзацом 4 підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII) сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).
Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності 01.01.2017, підпункт 57.1-1.2 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України був викладений в новій редакції.
Відповідно до абзаців 4-5 підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII) сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.
У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов'язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, платник податку, у якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилося сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити сплату внесків з цього податку на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення. При цьому, визначена сума авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів вважається узгодженою сумою грошового зобов'язання та не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).
Разом з тим, відповідно до п/п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно з п. п. 43.3, 43.4 вказаної статті ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що повернення з Бюджету в порядку ст. 43 Податкового кодексу України сплачених позивачем авансових платежів з податку на прибуток при виплаті дивідендів, суперечить чинному законодавству.
При цьому, суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що також підтверджується матеріалами справи, що акумулювання платником вказаного податку у зменшення суми податкових зобов'язань підтверджується також відомостями звітності з податку на прибуток за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік (т. 1 а.с. 119-158), з огляду на що доводи позивача про те, що сплачені ним авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 47 310 000,00 грн. є помилковими та/або надміру сплаченими коштами є необґрунтованими.
Більш того, вказана сума відображалася в інтегрованій картці позивача як переплата (т. 1 а.с. 89-91).
Також, за наслідками подання річної декларації за 2013 рік з податку на прибуток та І квартал 2014 року у позивача виникла переплата з податку на прибуток в сумі 38 225 372 грн. згідно авансових внесків з податку на прибуток. Вказана сума відображена в інтегрованій картці платника (т 1 а.с. 92-94).
Разом з тим, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що із заявою про повернення вказаних сум в порядку ст. 43 Податкового кодексу України підприємство до контролюючого органу не зверталося, оскільки у заяві від 22.11.2016 (т. 1 а.с. 21) позивач просив, зокрема, перерахувати/зарахувати накопичену переплату з податку на прибуток підприємств в рахунок майбутніх грошових зобов'язань підприємства з податку на прибуток підприємств, тоді як п. 43.4. ст. 43 ПК України передбачає такі напрями перерахування коштів: або на поточний рахунок платника податків в установі банку; та/або на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; та/або повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку
Отже, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішення чи вчинення процесуальних дій.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
При цьому, зважаючи на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено, предметом даного перегляду була саме постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 на предмет її законності, яка і підлягає залишенню без змін, а касаційна скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 814/860/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Cудді В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк