12 січня 2026 року Справа № 160/32364/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юрков Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
11 листопада 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування і виплати мені пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі меншому від 50 відсотків фактичного розміру пенсії за віком померлого годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату моєї пенсії, у зв'язку з втратою годувальника без обмеження в індексації в розмірі 50 відсотків фактичного розміру пенсії за віком померлого годувальника, яка розрахована станом на 08.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 08.05.2025 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 . Однак, розрахований Відповідачем розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника є значно нижчим за розмір, встановлений ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 12.11.2025 відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.12.2025 відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що пенсію годувальника було обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону № 1058 виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.07.1992 по 30.06.1997 та за даними, що містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.03.2010. Пенсія по втраті годувальника відповідно до ст. 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається у розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 08.05.2025 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2
03.10.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою в якій просила провести перерахунок і виплату пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без обмеження в індексації в розмірі 50 відсотків фактичного розміру пенсії за віком померлого годувальника.
Листом №50804-44020/С-01/8-0400/25 від 09.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, про те, що -«… Пенсію годувальника було обчислено відповідно до статей 27 і 28 Закону № 1058 виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.07.1992 по 30.06.1997 та за даними, що містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.03.2010. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197, 1,0796 та 1,115 складає 40725,24 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 = 8913,83 грн х 4,56877).
Розмір пенсійної виплати станом на 01.10.2025 складає 13555,55_грн, у тому числі:
11063,62 грн - основний розмір пенсії (40725,24 грн х 0,54333)*50%;
342,35 грн - доплата за 29 років понаднормативного стажу (2361,00 грн х 29 %)*50%;
4884,13 грн - доплата до пенсії по Закону України від 02 вересня 2008 року №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці"((40725,24 грн*80%)-(22127,24 грн+684,69 грн) *50%;
-1477,20 грн - обмеження в індексації з 01.03.2023;
-327,21 грн - обмеження в індексації з 01.03.2024;
-930,14 грн - обмеження в індексації з 01.03.2025.».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV), а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із ч.1 ст.5 Закону №1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058-ІV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатні члени сім'ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».
Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV зазначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини третьої статті 36 Закону №1058-IV члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Аналогічні позиції викладені в постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 676/6529/15-а, від 21.02.2020 у справі №523/13150/16-а, від 06.04.2021 у справі №617/724/16-а, від 20.04.2022 року у справі №380/7531/20 та від 01.06.2022 у справі №620/3519/18.
Судом встановлено, що померлий годувальник, перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком, яка була призначена відповідно до правових норм Закону №1058-IV.
Сума пенсії (розмір пенсії) за віком померлого годувальника для обчислення пенсії у зв'язку з втратою годувальника складає 32580,19 грн., де: 22127,24 грн. - розмір пенсії за віком (40725,24 грн х 0,54333); 684,69 грн. - доплата за 29 років понаднормового стажу; 9768,26 грн. - доплата до 80 % заробітної плати шахтарям, відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (до 32580,19 грн. (40725,24 грн х 80 %)).
Однак, при призначенні Позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника Відповідачем здійснено розрахунок моєї пенсії, розмір якої станом на 22.08.2025 склав 13555,55 грн, де: 16290,10 грн - розмір пенсії по втраті годувальника (32580,19 грн. (розмір пенсії за віком померлого годувальника) х 50%); - 1477,20 грн. - обмеження в індексації з 01.03.2023 відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168; - 327,21 грн. обмеження в індексації з 01.03.2024; - 930,14 грн. - обмеження в індексації з 01.03.2025.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв в порушення вимог чинного законодавства нараховуючи позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 13555,55 грн., розмір якої не відповідає 50% пенсії за віком померлого годувальника, яка на момент смерті складала 32580,19 грн.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування і виплати Позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі меншому від 50 відсотків фактичного розміру пенсії за віком померлого годувальника та зобов'язання Відповідача провести перерахунок та виплату Позивачу пенсії, у зв'язку з втратою годувальника без обмеження в індексації в розмірі 50 відсотків фактичного розміру пенсії за віком померлого годувальника, яка розрахована станом на 08.05.2025.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в загальному розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 05.11.2025 року.
Отже, з урахуванням часткового задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі меншому від 50 відсотків фактичного розміру пенсії за віком померлого годувальника.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, у зв'язку з втратою годувальника без обмеження в індексації в розмірі 50 відсотків фактичного розміру пенсії за віком померлого годувальника, яка розрахована станом на 08.05.2025..
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 12 січня 2026 року.
Суддя Е.О. Юрков